Постанова № 72636297, 05.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Харків

Справа № 613/1107/16-ц

Провадження № 22ц/790/1032/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Прологаєвої А.Д.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_2;

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство «Промінь»;

Третя особа: Сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Промінь», третя особа: Сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації, про розірвання договору оренди землі,

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Юридична компанія «Право груп», яке діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року, (ухваленого суддею Харченком С.М.)-

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив розірвати договір оренди землі №1265 від 05.03.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Селянським (Фермерським) господарством «Промінь», зареєстрований у Богодухівському PB ХРФ ДП «Центр «ДКЗ» 25.01.2008 року за № 040868600065 (кадастровий номер земельної ділянки 6320882000:02:002:0177, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області); зобов'язати С(Ф)Г «Промінь» повернути ОСОБА_2 належну, йому вищезазначену земельну ділянку; стягнути з СФГ «Промінь» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 6320882000:02:002:0177, площею 3,84 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.03.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-451.

05 березня 2007 року був укладений договір оренди № 1265, зареєстрований у Богодухівському РВ ХРФ ДП «Центр «ДКЗ» 25.01.2008 року за № 040868600065, відповідно до якого мати позивача ОСОБА_5 передала в оренду СФГ «Промінь» земельну ділянку кадастровий номер: 6320882000:02:002:0177, площею 3,84 га, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка на момент укладення договору належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 714223 від 15.11.2001 року, - строком на 25 років.

Відповідачем по справі не виконуються зобов'язання з виплати орендної плати у розмірі та порядку, встановленому Договором оренди, що на думку позивача є підставою для його розірвання відповідно до п.32 Договору.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що систематичної несплати відповідачем орендної плати, яка б могла бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України не встановлено.

В апеляційній скарзі ПП «Юридична компанія «Право груп», яке діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з’ясуванно обставин, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновкісуду не відповідають обставинам справи.

Суд першої інстанції не звернув увагу на письмові докази надані позивачем, з яких вбачається, що відповідач, неодноразово порушив п. 8 Договору оренди, а саме: шість років з дев'яти, він виплачував орендну плату орендодавцю значно меншу за належну.

Відповідач в порушення вимог п.9 Договору оренди жодного разу не проводив обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, систематично не виконував п.10 Договору оренди, так як виплачував орендну плату за минулий рік в наступному році, тобто після 31 грудня минулого року.

Відповідачем не підтверджено факт сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору за орендодавця за Договором оренди.

Всі порушення з боку відповідача по несплаті орендної плати в повному обсязі позивачу мають систематичний характер, що відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання Договору оренди.

Представником СФГ «Промінь» до апеляційного суду надано відзив, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відзив мотивований тим, що відомості, які містяться в матеріалах справи спростовують факт несвоєчасної виплати орендної плати.

Щодо доводів позивача про незастосування п. 9 договору оренди, пояснює, що оскільки індекс інфляції встановлюється по закінченню року, то відповідно на момент виплати основної орендної плати розмір індексу інфляції не відомий.

Матеріали справи містять довідки про сплату податків та військового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,84 га для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6320882000:02:002:0177, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла 24 травня 2011 року.

05 березня 2007 року між матір’ю позивача ОСОБА_5 та СФГ «Промінь» укладено договір оренди землі за № 1265, відповідно до якого належна на той момент орендодавцеві земельна ділянка передається в оренду СФГ «Промінь» строком на 25 років (т. 1 а.с. 17). Договір зареєстрований 25 січня 2008 року в Богодухівському РВ ХРФ ДП «Центр» ДЗК за номером 040868600065.

Пунктом 8 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі та розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п. 9 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо індекс інфляції становить більше ніж сто двадцять відсотків. Пунктом 10 договору встановлено, що орендна плата вноситься в строк до 31 грудня кожного року.

Згідно з п. 32 вказаного договору вбачається, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до положень ст. 792 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше.

Згідно ст. 96 ЗК України, встановлено обов’язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Відповідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до вимог ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін, договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах визначених Земельним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримував плату за користування відповідачем земельною ділянкою.

Згідно з п.3 ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд згідно п. 1 ст.13 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ЦПК належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В підтвердження своїх правомірних дій відповідач надав вищевказані докази.

На спростування доводів апеляційної скарги, слід зазначити таке.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт не нарахування та не отримання ОСОБА_2 плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді СФГ «Промінь».

Натомість представник відповідача надав докази про отримання ОСОБА_2 плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді у відповідача.

Отримання коштів підтверджується підписом ОСОБА_5, ОСОБА_2 про отримання орендної плати за користування СФГ «Промінь» земельною ділянкою.

Відповідач виплачував орендну плату, тобто виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджено податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку.

Судовою колегією перевірено надані відомості щодо сплати орендної плати і не встановлено фактів невиконання відповідачем умов договору.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту систематичного невиконання відповідачем договірних зобов'язань, який міг би бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Судовим розглядом не встановлено факту заподіяння позивачу шкоди діями відповідача внаслідок якої позивач значною мірою позбавлений був того, на що розраховував при укладенні договору оренди.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Так, доводи позивача, що відповідач неодноразово порушив п. 8 Договору оренди, а саме: шість років з дев'яти, він виплачував орендну плату орендодавцю значно меншу за належну, спростовуються матеріалами справи. Позивач не враховує надані відповідачем відомості (том 1 а.с.55-155) разом з відомостями (том 2 а.с.163-193), які відповідають наданим довідкампро розмір сплачених сум орендної плати (том 1 а.с.169-178) .

Судова колегія погоджується з аргументами відповідача, що у разі виплати орендної плати в натурі дійсно мали місце факти несвоєчасної виплати, але це мало місце за згодою орендодавців у випадках відсутності тих чи інших продуктів до їх наявності.

За таких обставин судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юридична компанія «Право груп», яке діє в інтересах ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді Н.П. Пилипчук

ОСОБА_6

Повний текст постанови

складено 7 березня 2018 року