Ухвала суду № 7262233, 01.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

Головуючий у 1 інстанції Масло І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

01 грудня 2009 року справа № 2-а-11151/09\0570

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Міронової Г.М.

суддів: Арабей Т.Г., Шаптала Н.К.

при секретарі

за участю позивача

відповідача Крючковій К.М.

Махутдінової Ю.Р., Коваленко. Л.О. по довіреності;

Удода М.І. по довіреності; розглянувши апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду Від 27 серпня 2009 року У адміністративній справі № 2-а-11151/09 за позовом

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання- ДС»

Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000362340/0 від 30.06.2009 року та № 000372340/0 від 30.06.2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення від 30.06.2006 року недійсними, оскільки в акті перевірки вказано, що підприємством завищено суму витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток на 34548 грн. - до складу валових витрат включені суми автотранспортних послуг, що надавалися фізичною особою субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (надалі - ФО СПД ОСОБА_5) згідно договорів б/н від 15.01.2007 року та від 02.01.2008 року, але які не підтверджені товарно-транспортними (документами первинного обліку). З тих же підстав відповідач зробив висновок про неправомірність включення до складу податкового кредиту суми у розмірі 17929 грн., тому що вважає, що послуги не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства. На думку позивача, цей висновок суперечить пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. З, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.2.9 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачеві надавалися первинні документи - договори та акти виконаних робіт, оригінали податкової накладної, що підтверджує правомірність включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг та формування податкового кредиту. Друге порушення, вказане в акті - безпідставне віднесення до податкового кредиту у січні 2008 року суми податку на додану вартість з придбаного вугілля від товариства з обмеженою відповідальністю «Емітекс», яке визнане банкрутом. Товариство з обмеженою відповідальністю «Емітекс» визнано банкрутом після спірної операції - 01.11.2007 року. Підтвердженням обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є податкова накладна № 47/1 від 03.05.2006 року, що не мала недоліків та відповідала нормам діючого законодавства України. Підприємство діяло відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденергопостачання - ДС» є юридичною особою, зареєстрованою 17.03.2005 року Красноармійською районною державною адміністрацією Донецької області, ідентифікаційний код - 31949461, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 290612, включене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 037149.

За результатами планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт перевірки від 18.06.2009 року № 667/23-2/31949461, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР - заниження податку на прибуток за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року на суму 34 548 грн.

А також порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 року в частині заниження податку на додану вартість період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року на суму 29496 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання- ДС» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області було задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, проти чого заперечували представники позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, постанову суду без змін, з наступних підстав.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, с уд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Законів України «Про оподаткування підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, у відповідності до п. 4.1. ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на приписи ч.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що надані при проведенні перевірки документи, а саме: договори, відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні, складені за результатами проведених операцій по наданню автопослуг, є первинними у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто - мають усі вищезгадані обов'язкові реквізити, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання - ДС» правомірно віднесло до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з оплатою вартості автотранспортних послуг, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень.

Колегія суддів відзначає, що у даному конкретному випадку податковий орган не довів правомірність і законність прийнятих ним рішень.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст виготовлено 07 грудня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання - ДС» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000362340/0 від 30.06.2009 року та № 000372340/0 від 30.06.2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий: Г.М.Міронова

Судді: Т.Г.Арабей

Н.К.Шаптала