Постанова № 72619444, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1644/16 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 04.09.2015 № 756 о/с «Щодо особового складу», яким було звільнено підполковника міліції ОСОБА_2 (М-529039), заступника начальника 1-го відділення міліції (з обслуговування мікрорайону «Вітряні гори») Подільського районного управління, 07.09.2015 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно підпункту «є» (за порушення дисципліни) пункту 64;

- поновити підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді заступника начальника 1-го відділення міліції (з обслуговування мікрорайону «Вітряні гори») Подільського районного управління;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.09.2015 по день винесення судом рішення по справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 04.06.2015 № 472 о/с призначено підполковника міліції ОСОБА_2 (М-048119) заступником начальника 1-го відділення міліції (з обслуговування мікрорайону «Вітряні гори») Подільського районного управління (а.с. 12).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 04.09.2015 № 756 о/с ОСОБА_2 (М-048119) звільнено з посади заступника начальника 1-го відділення міліції (з обслуговування мікрорайону «Вітряні гори») Подільського районного управління відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 07.09.2015 (а.с. 11).

Вважаючи, що звільнення відбулось з порушенням його прав, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстав для визнання незаконним звільнення позивача з органів внутрішніх справ, вимоги щодо поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, а тому задоволенню не підлягають, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що жодних дисциплінарних проступків не вчиняв, службове розслідування відповідачем за таким фактом не проводилось, а про звільнення з органів внутрішніх справ позивача не повідомляли, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

Відповідно до пункту 64 «є» Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною 7 статтею 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Так, нормами указаної статті Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України установлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зі змісту наказу ГУ МВС в м. Києві від 04.09.2015 № 756 о/с вбачається, що підставою для його прийняття став наказ Головного управління від 28.08.2015 № 573.

Так, матеріалами справи підтверджується, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення передувало службове розслідування.

Відповідно до спецповідомлення управління кадрового забезпечення ГУ МВС в м. Києві від 30.07.2015 прокуратурою міста Києва спільно з працівниками Служби безпеки України затримано заступника начальника 1-го відділення міліції (з обслуговування мікрорайону «Вітряні Гори») Подільського районного управління (а.с. 90).

За фактом повідомлення підполковникові міліції ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення наказом ГУ МВС в м. Києві від 12.08.2015 № 866 призначено проведення службового розслідування (а.с. 93).

26.08.2015 заступником начальника Подільського РУ ГУ МВС в м. Києві ОСОБА_7. у присутності підполковника міліції ОСОБА_3 та майора міліції ОСОБА_5 складено акт про відмову надати пояснення (а.с. 102).

Зі змісту вказаного акта вбачається, що майор міліції ОСОБА_5 зателефонував підполковнику міліції ОСОБА_2 та пояснив, що потрібно з'явитися для надання письмового пояснення стосовно даного факту, однак останній відмовився давати будь-які пояснення стосовно даного випадку та не пояснив де він знаходиться на даний час.

28.08.2015 начальником ГУ МВС в м. Києві затверджено висновок службового розслідування за фактом отримання незаконної винагороди підполковником міліції ОСОБА_2 (а.с. 96-101).

У ході службового розслідування встановлено, що заступник начальника 1-го відділення міліції (з обслуговування мікрорайону «Вітряні Гори») Подільського районного управління ГУ МВС в м. Києві підполковник міліції ОСОБА_2, діючи всупереч інтересам служби, вступив у неділові стосунки з громадянами Ж. та К., отримав від них незаконну грошову винагороду. Вказана надзвичайна подія стала можливою внаслідок свідомого ігнорування ОСОБА_2 вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 4 розділу 3 та розділу 7 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2015 № 155.

Наказом ГУ МВС в м. Києві від 28.08.2015 № 573 від «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Подільського районного управління» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в ігноруванні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 4 розділу 3 та розділу 7 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2015 № 155, що призвело до скоєння надзвичайної події, на заступника начальника 1-го відділення міліції (з обслуговування мікрорайону «Вітряні Гори») Подільського районного управління ГУ МВС в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ (а.с. 94-95).

З матеріалів справи вбачається, що про накладення дисциплінарного стягнення відповідач намагався листами від 05.10.2015 № Н/1-2825 та № 14/І-2895 від 30.10.2015 повідомити позивача (а.с. 132, 133), однак у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_2 вказаних листів.

Відповідно до частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Частиною п'ятою статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Зі змісту оскаржуваного наказу ГУ МВС в м. Києві від 04.09.2015 № 756 о/с вбачається, що останній прийнято відповідачем у межах встановлених строків для виконання дисциплінарних стягнень.

З системного аналізу наведених правових положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України вбачається, що наказ по особовому складу приймається виключно з метою реалізації наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, при перевірці наказу по особовому складу суду необхідно з'ясувати, чи прийнято такий наказ у межах встановлених чинним законодавством строків.

В свою чергу, при перевірці наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності підлягають з'ясуванню питання правомірності застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення, дотримання процедури накладення стягнення та надання правової оцінки діям/бездіяльності особи, до якої застосовано дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однак, враховуючи встановлені обставини та те, що позивач не оскаржив у встановленому порядку наказ ГУ МВС в м. Києві від 28.08.2015 № 573 від «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Подільського районного управління», колегія суддів не вбачає підстав для скасування наказу ГУ МВС в м. Києві від 04.09.2015 № 756 о/с «Щодо особового складу», який був виданий на реалізацію наказу № 573 від 28.08.2015, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Також, суд першої інстанції правомірно зазначивпро відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки ні позовна заява, ні додані до неї матеріали не містять доводів та доказів в обґрунтування протиправності наказу ГУ МВС в м. Києві від 28.08.2015 № 573 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Подільського районного управління».

При цьому, враховуючи те, що, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача з органів внутрішніх справ, вимоги щодо поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 06.03.2018.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.