Рішення № 72606991, 07.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Справа №607/14495/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М.

за участі секретаря судового засідання Бігун О.І.

позивачки ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до TOB «Тернопільхлібпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, інфляційних втрат, пені, середньомісячного заробітку та заподіяної моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненими позовними вимогами до TOB «Тернопільхлібпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, інфляційних втрат, пені, середньомісячного заробітку та заподіяної моральної шкоди загалом на суму 1 467 435, 20 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що з 02.02.2010року працювала бухгалтером ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром», 26.04.2013року була звільнена з роботи за згодою сторін, однак заробітна плата на дату звільнення в розмірі 27190,67грн. їй виплачена не була. В подальшому 10.09.2013року заборгованість в розмірі 27103,19грн., була частково погашена, проте не виплаченою залишилася сума 87,48грн., тому вважає що з відповідача підлягає до стягнення індексація з нарахованої зарплати 87,48 грн. в сумі 1585,48 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 87,54 грн.; сума пені за період прострочення виплати заборгованості – 349,15 грн.; пеня на заборгованість 87,48 грн. – 100,63 грн.; пеня на заборгованість 21471,79 грн. - 1145,95 грн.; пеня за прострочення виплати зарплати 27103,19грн. - 1392,29 грн.; середньомісячний заробіток за період з 26.04.2013 р. по 24.11.2017 р. - 1 442 686 грн. 68 коп., що разом складає 1 447 435,20грн. Крім того, вважає, що діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виражається в моральних стражданнях через порушення нормальною способу життя, через не реагування відповідача на її постійні звернення про виплату заробітної плати, через приниження її честі та гідності, як бухгалтера. У зв'язку з чим вона зазнала значних душевних хвилювань і просить стягнути з відповідача 20000грн. моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позовній заяві, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, індексацію, інфляційні втрати, пеню, середньомісячний заробіток та заподіяну моральну шкоду загалом на суму 1 467 435, 20 гривень, на підставі представлених нею розрахунків, що містяться в матеріалах справи.

Представники відповідача TOB «Тернопільхлібпром» в судовому засіданні позову не визнали, пояснили що позивачу ОСОБА_1, було виплачено заробітну плату у розмірі 27103,19грн., нарахування заробітної плати здійснювалося нею особисто, оскільки до моменту звільнення вона займала посаду головного бухгалтера TOB «Тернопільхлібпром», наявність заборгованості в сумі 87,48грн., виходячи із заборгованої суми на дату звільнення 27190,67грн. (як це зазначає позивач), не підтверджена жодними доказами, а тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченні відносно позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Судом встановлено, що працюючи бухгалтером ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром» ОСОБА_1 12.04.2013року було подано заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін.

26.04.2013року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ст.36 КЗпП відповідно до наказу №36К «Про припинення трудового договору» та наказано бухгалтерії провести повний розрахунок із ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до розрахункового листка за квітень 2013року по працівнику ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром» ОСОБА_1, останній нараховано 26400,60грн., залишок на початок періоду нарахувань становив 9116грн., утримано: виплата зарплати 3484,60грн, виплата зарплати 25грн., єдиний внесок з з/п 701,96грн, прибутковий податок 4139,37грн., виплата хлібо-булочними виробами 62,48грн., отже до виплати всього нараховано 27103,19грн.

Згідно розрахункових листків за травень, червень, липень, вересень 2013року по працівнику ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром» ОСОБА_1, вбачається що залишок на початок періоду нарахувань становив 27103,19грн.

Відповідно до відомості перерахунку №00000152 ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром» від 09.09.2013року на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано 27103,19грн., що підтверджується також платіжним доручення №420 від 09.09.2013року та випискою по банківському рахунку №26005706798319 за період з 05 по 10 вересня 2013року, що видані АТ «ОСОБА_5 ОСОБА_2».

Як вбачається із наданої ОСОБА_1 копії розрахункового листка за квітень 2013року, останній нараховано 26400,60грн., залишок на початок періоду нарахувань становив 9116грн., утримано: виплата зарплати 3484,60грн, єдиний внесок з з/п 701,96грн, прибутковий податок 4139,37грн., до виплати всього нараховано 27190,67грн., проте встановити достовірність вказаного документу не вбачається за можливе оскільки оригінал даного розрахункового листка відсутній, а встановити походження вказаного документу не можливо, оскільки позивач не надала пояснень з приводу того, ким саме і коли видано їй цей документ.

Суд дослідивши вищезазначені документи встановив, що частину заробітної плати 27 103, 19 гривень, а саме в сумі 87,48грн., є виплатою зарплати 25грн. та виплатою хлібо-булочними виробами 62,48грн.

Як встановлено в ході розгляду справи позивач ОСОБА_1, під час перебування у трудових відносинах із ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром», купувала хлібо-булочні вироби, оплата за які проводилася шляхом утримання із заробітної плати, вказані обставини ОСОБА_1 заперечила та стверджувала, що протягом її роботи вона не отримувала виплати хлібо-булочними виробами, однак дане твердження спростовується наданими відповідачем доказами, зокрема Звітом по ТМЦ за березень 2013року, Вводом вирахування №0000000011 за березень 2013року, з яких вбачається, що із ОСОБА_1 утримувалися із заробітної плати кошти за хлібо-булочні вироби. При цьому правомірність виплати заробітної плати продукцією підприємства, позивачкою не оспорюється, а тому, в силу диспозитивності процесу, є не предметом судового розгляду

Також представник відповідача ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром» суду пояснив, що на підприємстві існує традиція збирання коштів на подарунок працівника товариства, який є іменинником і 25грн., що значаться виплатою з заробітної плати ОСОБА_1, остання надала на подарунок співробітниці ОСОБА_6, як і ще 11 працівників ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром». Дані обставини також заперечуються ОСОБА_1, проте доводяться наданими відповідачем доказами, зокрема письмовими поясненнями працівників ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром» ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відомістю на виплату грошей №00000063 від 11.04.2013року, розшифровками виплат за квітень 2013року та розрахунковими листками за квітень 2013року працівників ОСОБА_4 «Тернопільхлібпром».

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України – суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до зі ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у встановлений строк підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.04.2016 року у цивільній справі № 6-409 цс 16 Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої:

«Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайониого суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.»

Аналізуючи вище наведені обставини суд приходить до переконання, що факт наявності заборгованості по зарплаті позивача ОСОБА_9 не є доведеним, оскільки надана позивачем копія розрахункового листка за квітень 2013року, відповідно до якого їй нараховано заробітну плату до виплати в розмірі 27190,67грн., а тому заборгованість по заробітній платі складає 87,48грн., не може братися до уваги, оскільки суперечить іншим доказам наданим стороною відповідача у справі, крім того в розумінні ст.78 ЦПК України, надана позивачем копія розрахункового листка за квітень 2013року є недопустимим доказом.

Не підлягає застосуванню у вказаних правовідносинах і ст.117 Кодексу законів про працю України, на яку посилається позивач, оскільки тримісячний строк визначений для подання заяви до суду, з дати проведення виплати заробітної плати позивача (10.09.2013року) збіг 11.12.2013року.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в ході судового розгляду позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів порушення прав позивача відповідачем, відповідно відсутні підстави для стягнення в користь позивача моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги не підтвердженні матеріалами справи та спростовані належними та допустимими доказами відповідачем, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15,16,20 ЦК України, 47,116,117, 233,237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до TOB «Тернопільхлібпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, інфляційних втрат, пені, середньомісячного заробітку та заподіяної моральної шкоди загалом на суму 1 467 435, 20 гривень - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту рішення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному ц.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_10