Постанова № 72603838, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12611/17 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог, прийнятої судом у судовому засіданні 31.10.2017, просив:

- визнати протиправними дії Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо внесення до бази даних інформації про ОСОБА_3, як тимчасово обмеженого у праві виїзду за межі України - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія», на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц;

- визнати протиправними дії Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо відмови вилучити з бази даних інформацію про ОСОБА_3, як тимчасово обмеженого у праві виїзду за межі України - керівника ТОВ «Управляюча компанія «Метрополія», на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц;

- зобов'язати Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучити із баз даних інформацію про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у вправі виїзду за межі України - керівника ТОВ «Управляюча компанія «Метрополія», на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Скаржник наголошує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія», було здійснено на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вважає, що судом першої інстанції було прийнято протиправне рішення, яке підлягає скасування в апеляційному порядку.

Також із вказаним судовим рішенням не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж», яке наголошує на тому, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, у відповідь на заяву від 11.08.2017, листом від 17.08.2017 №64/Щ-11420 повідомив представника ОСОБА_3, що в органах охорони Державного кордону Державної прикордонної служби України з 19.04.2017 виконується ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц, якою суд, за поданням старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві, тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ТОВ «Управляюча компанія «Метрополія» громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання боржником зобов'язань за рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 в справі №910/6038/15-г.

Листом від 20.09.2016 №64/К-1288, у відповідь на заяву ОСОБА_3 від 11.09.2017 щодо виключення з бази даних інформації про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив про відсутність правових підстав для вилучення такої інформації та порадив звернутись до Солом'янського районного суду міста Києва.

Обґрунтовуючи відмову вилучити інформацію про ОСОБА_3, в листі зазначається, що ухвали про тимчасове обмеження боржників у праві виїзду з України надсилаються на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України судами, які їх ухвалили на підставі частини першої статті 14, частини третьої статті 222 Цивільного процесуального кодексу України або уповноваженими державними виконавцями, які звертались до суду з відповідним поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду особи за межі України відповідно до «Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження». Вилучення інформації на підставі зави ОСОБА_3 суперечить вимогам згаданого Порядку.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у вилученні з бази даних інформації про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України протиправним та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав правових підстав вносити інформацію про тимчасове обмеження позивача в праві виїзду за межі України на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц, оскільки вказане судове рішення надійшло до центру не від державного виконавця, а від сторони виконавчого провадження.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 наведеного Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Аналогічна норма містилась у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у випадку ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець наділений повноваженнями звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням та такі обмеження знімаються у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.п.1-6, 8-9, 11-14 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц, згідно з якою задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено громадянина ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ТОВ «Управляюча компанія «Метрополія» зобов'язань за рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2015 у справі №910/6038/15-г, виконання заходів щодо обмеження права виїзду за межі України покладено на Адміністрацію державної прикордонної служби України. В ухвалі зазначено, що державний виконавець обґрунтовував своє звернення тим, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавче провадження №49505245 щодо стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 №910/6038/15-г з ТОВ «Управляюча Компанія «Метрополія» на користь ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж» основної заборгованості в сумі 3950000,00 грн., штрафу - 395000,00 грн., 3 % річних - 53243,84 грн., інфляційних втрат - 418414,46 грн., витрат зі сплати судового збору - 73080,00 грн.

Ухвала переглядалась в апеляційному порядку, за результатами якого залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.03.2017.

Отже, обмеження права позивача вільно залишати територію Україну шляхом внесення відповідної інформації відповідачем до бази даних відбулось на підставі рішення суду, в зв'язку з невиконанням боржником ТОВ «Управляюча Компанія «Метрополія» керівником якого на той час був ОСОБА_3

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України покладено обов'язок щодо запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач вносячи до бази даних інформацію про ОСОБА_3, як тимчасово обмеженого у праві виїзду за межі України - керівника ТОВ «Управляюча компанія «Метрополія», на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц, діяв в спосіб і в межах передбачених чинним законодавством, а тому, на переконання суду апеляційної інстанції, в задоволенні позовних вимог в частині визнання вказаних дій протиправними слід відмовити.

Між іншим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого 2014 року №288/5/102 затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, який розроблений з метою узгодження дій при застосуванні щодо осіб заходів тимчасового обмеження в'їзду в Україну або права виїзду з України з використанням бази даних Державної прикордонної служби України про осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ наведеного Порядку інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України. У разі надходження до органу державної виконавчої служби рішення суду про скасування обмеження особи у праві виїзду за межі України державний виконавець не пізніше наступного дня пересилає зазначене рішення до ГЦОСІ.

Згідно п.4 розділу ІІІ цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про:

- повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»;

- закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 ч. 1 ст. 49 Закону;

- скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається державним виконавцем до ГЦОСІ.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Як вже було зазначено, підставою внесення до Бази даних інформації щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх зобов'язань за судовими рішенням слугувала ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України (який діяв на момент прийняття постанови) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Аналогічні вимоги до виконання судового рішення встановлено у ч. 2 ст. 14 КАС України (який діяв на момент прийняття постанови), зокрема, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» зазначено: у разі виконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішенням, та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст.. 49 Закону N606-ХІУ державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації ДПС для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Також у вказаному листі Верховний Суд України вказує: «На підставі викладеного вище слід дійти такого висновку: тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця».

Матеріали справи вказують на те, що зазначені в ухвалі Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц умови, за яких позивача було обмежено у праві виїзду з України (до виконання зобов'язань за рішеннями судів) - не виконані, що також підтверджується відсутністю постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням боржником своїх боргових зобов'язань.

Тобто, ухвала суду фактично не виконана боржником, що підтверджується вищезазначеним, у зв'язку з чим відсутні і юридичні підстави для виключення боржника з Бази даних, та як наслідок відсутні і підстави для визнання протиправними дій Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо відмови вилучити з бази даних інформацію про ОСОБА_3, як тимчасово обмеженого у праві виїзду за межі України підставі його листа також слід відмовити.

Під, час судового засідання, представник позивача наголошувала на тому, що у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України були відсутні підстави для внесення інформації про ОСОБА_3, як тимчасово обмеженого у праві виїзду за межі України, оскільки такі дії можливі лише за зверненням державного виконавця.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким твердженнями представника позивача, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 2 ст. 14 КАС України, ст. 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, і підлягають виконанню на всій території України, а отже відповідач не міг не виконати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №760/15114/16-ц, яка надійшла від сторони виконавчого провадження.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року - скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Повний текст постанови складено « 06» березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Безименна Н.В.