Постанова № 72603839, 03.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1293/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку № 180 від 26.07.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0018037 від 26.07.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.311 КАС України, з огляду на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2017 на автодорозі Київ - Чоп, 610 + 145 км, державним інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області під час проведення заходів державного контролю, а саме: проведення габаритно-вагового контролю з допомогою пересувного габаритно-вагового комплексу встановлено факт перевищення вагових параметрів водієм транспортного засобу марки ВОЛЬВО номерний знак НОМЕР_1, з н/причіпом-рефрижератор-Е марки SCHMITZ, модель SKO 24, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4, що належить ФОП ОСОБА_3 На момент перевірки даний транспортний засіб надавав послуги з перевезення вантажу по маршруту м. Чернігів - м. Ужгород.

Під час перевірки було встановлено факт перевищення вагових параметрів, внаслідок чого складено акт про перевищення транспортними засобами нормативно - вагових параметрів № 001803 від 26 липня 2017 року та довідку № 002537 від 26 липня 2017 року.

На підставі вказаних документів було складено оскаржуваний розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу № 180 від 26.07.2017, згідно якого за перевищення нормативних параметрів відповідач повинен сплатити за проїзд 380,80 євро за пройдений маршрут.

Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення спірного розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Приписами ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено повноваження центрального органу державної влади, що забезпечує реалізацію державної політики і безпеки на наземному транспорті. Серед таких повноважень є здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 зазначених Правил).

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як вбачається з матеріалів справи,водієм ОСОБА_4 вищевказаним транспортним засобом виконувалися зобов'язання щодо перевезення вантажу, а саме пива кількістю 1076 штук, при якому осьове навантаження на строєну вісь становило 23,35 т.

Згідно пункту 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Як видно з матеріалів справи, зважування проводилося вагами автомобільними СНЕКLОDЕ FREEWEIGH, на які виданий сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2195-2007 від 21.11.2007 року, а також свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 256 від 30.06.2017 року, яке чинне до 30.06.2018 (а.с. 79, 80). Згідно листа повірки, копія якого наявна в матеріалах справи, повірка автомобільних вагів СНЕКLОDЕ FREEWEIGH проводилась кожного року та остання 30.06.2017 (а.с. 81). Крім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про державну метрологічну атестацію зазначених автомобільних вагів СНЕКLОDЕ FREEWEIGH (а.с. 77-78). Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу 26.07.2017, та спростовують доводи апелянта стосовно незаконності застосування засобу зважування.

Стосовно доводів апелянта щодо необґрунтованості доводів суду першої інстанції стосовно того, що обслуговуючий персонал не може впливати на результати зважування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази дотримання вимог до облаштування та технічного оснащення пересувного пункту габаритно-вагового контролю, передбачених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 і компетентності персоналу, то суд апеляційної інстанції критично оцінює такі посилання оскільки, вони не підтверджені жодними обґрунтуваннями того, в зв'язку з чим у позивача є сумніви щодо вказаних обставин. Сам лише факт констатації апелянтом порушення відповідача без належного мотивування не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду від 12.12.2017.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що в процесі зважування сертифікованим та повіреним ваговим комплексом отримано чек зважування, який ваговим обладнанням друкується автоматично та засвідчує фактичну масу транспортного засобу. А отже, факт впливу уповноважених осіб в процес зважування транспортного засобу, на що вказує апелянт, не підтверджується.

Критично оцінює колегія суддів і посилання апелянта на те, що згідно довідки №002537 від 26.07.2017 повна фактична маса ТЗ складає 39,5 тонн, що на 1267,55 кг більше, ніж визначено супровідними документами, що на переконання апелянта є неможливим, адже мало місце перевезення товару, що має штучне походження, тара і упаковка є спеціальними та чітко визначеної ваги, а маса визначалася спеціалізованою організацією зі стаціонарним обладнанням, що вказано у свідоцтвах про реєстрацію. Між тим, зазначені доводи жодним чином не спростовують факт перевищення допустимого навантаження на осі вказаного транспортного засобу, ґрунтуються на припущеннях, та не є належним спростуванням проведених контролюючим органом вимірювань, які зафіксовано у встановленому порядку, та підтверджено доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73-76 КАС України.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неправомірного визначення відповідачем пройденої відстані при здійсненні перевезення вантажу, а саме 952 км за допомогою даних Інтернет мережі, то колегія суддів зазначає, що апелянтом не зазначено, яка саме похибка допущена при визначенні вказаної відстані, та не вказано вірну, на його думку, відстань. Тобто, вказані посилання не містять жодних обґрунтувань з посиланням на конкретні обставини справи, а лише констатують факт безпідставного нарахування плати за проїзд в розмірі 380,80 євро.

Апелянтом також зазначено, що докази виконавчого провадження № 54885175, яке закінчено 06.11.2017 у зв'язку зі сплатою боржником суми боргу, який сформувався на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 019266 від 09.08.2017, яка прийнята на підставі акту проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ВС0130686 від 26.07.2017 не є підставою вважати визнання позивачем оскаржуваного розрахунку. Такі доводи враховуються колегією суддів, проте жодним чином не спростовують відповідність доказів, які містяться в матеріалах справи, вимогам ст.ст.73-76 КАС України, та які доводять правомірність оскаржуваного розрахунку.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 03.03.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.