Постанова № 72602901, 28.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19658/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача МВС України: Шопіної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому, із урахуванням уточненої позовної заяви від 13.07.2017 року, просив: визнати бездіяльність відповідача протиправною; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду 2-ї групи і колишньому співробітнику органів внутрішніх справ України, згідно та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у сумі 275 600,00 грн., з урахуванням виплати, яку отримав на підставі ст.ст. 98, 99, 100 Закону України «Про Національну поліцію України» у сумі 144 000,00 грн.; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди в результаті протиправної бездіяльності.

В обгрунтування вимог позовної заяви позивач посилається на те, що МВС України своїми діями та бездіяльністю створило умови, які призвели до того, що він зміг отримати одноразову грошову допомогу тільки згідно ст.ст. 99,100 Закону України «Про Національну поліцію», не дивлячись на те, що фактично захворювання отримав, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ України та має право і повинен отримати одноразову грошову допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2018 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду умотивовано тим, що позивач, вважаючи одночасно наявність у себе права на отримання одноразової грошової допомоги як працівник міліції та як працівник поліції, обрав отримання одноразової грошової допомоги з підстав, вказаних у Законі України «Про Національну поліцію України», що виключає можливість отримання повторної одноразової грошової допомоги у силу положень Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що працівники центрального апарату МВС України протиправно бездіють, тобто навмисно як безпосередньо так і через останнє місце його служби не виплачують йому одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи згідно постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції установлено, що наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.12.2015 №134 о/с позивача звільнено зі служби в поліції, згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», 31.12.2015 року.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0002162, копія якої наявна у матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_2 втратив професійну працездатність у розмірі 70 (сімдесяти) % із зазначенням в якості причини «захворювання, так, пов'язано з проходженням служби в ОВС». У подальшому, до вказаної довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0002162 внесено виправлення, згідно з якими в якості причини виявленого у позивача захворювання вказано «захворювання, так, пов'язано з проходженням служби в поліції».

Також з матеріалів справи убачається, що Головне управління Національної поліції у м. Києві листами від 05.04.2016 №С-101/125/30/02-2016, від 22.07.2016 №С-216/25/30/01-2016, від 08.08.2016 №С-229/С-232/125/30/01-2016 та від 05.12.2016 №С-467/29/2/01-2016 (а.с. 16-19 том І) повідомило позивача про те, що матеріали на виплату останньому одноразової грошової допомоги, які були направлені до Міністерства внутрішніх справ України для затвердження, повернуті без задоволення, з огляду на те, що ОСОБА_2 звільнений зі служби в Національній поліції і виплата повинна проводитися за останнім місцем служби. Також, вказаними листами позивача повідомлено, що порядок призначення одноразової грошової допомоги поліцейським з числа колишніх працівників міліції потребує внесення змін до відповідних розпорядчих документів, а тому виплата зазначеної допомоги буде проведена після їх вирішення, про що позивача буде додатково повідомлено.

Разом із тим, у липні 2017 року позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу на підставі ст.ст. 98, 99, 100 Закону України «Про Національну поліцію України» у сумі 144 000,00 грн.

Однак, уважаючи протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка призвела до неотримання додатково одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок №850).

Відповідно до п. 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 7 - 9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З 07.11.2015 р. набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Згідно п. 2 Розділу IV Порядку №4 керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Положеннями Порядку №850 та Порядку №4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби, а тому заява (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, останнім місцем служби позивача є управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві. При цьому, органом Національної поліції України здійснено на користь позивача виплату одноразової грошової допомоги на підставі ст.ст. 98, 99, 100 Закону України «Про Національну поліцію України» у сумі 144 000,00 грн., як особі, яка отримала захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію України» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Отже, позивач, вважаючи одночасно наявність у себе права на отримання одноразової грошової допомоги як працівник міліції та як працівник поліції, обрав отримання одноразової грошової допомоги з підстав, вказаних у Законі України «Про Національну поліцію України», що виключає можливість отримання повторної одноразової грошової допомоги, у силу положень Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.07.2017 року, позивачем не оскаржуються дії Національної поліції України щодо розрахунку та повноти нарахованої та виплаченої йому одноразової грошової допомоги, відтак, місцевим судом правомірно не надавалася правова оцінка щодо дій Національної поліції України під час обрахування суми одноразової грошової допомоги, яку виплачено позивачу.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду 2-ї групи і колишньому співробітнику органів внутрішніх справ України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, з огляду на викладене, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 50 000,00 грн. на відшкодування йому моральної шкоди, як похідна.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Н.П. Бужак суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови буде складений 05 березня 2018 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Бужак Н.П.