Рішення № 72580362, 09.02.2018, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/29/18

2-а/330/8/2018

"09" лютого 2018 р. Якимівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого судді Федорець С.В.

при секретарі Шеліповій Ю.О.

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місце знаходження: 69107, Україна, м. Запоріжжя, пров. Соборний, будинок 166, ЄДРПОУ 39396146) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд

в с т а н о в и в:

10 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

В позові зазначено, що 13 грудня 2017 року посадовою особою, а саме начальником Якимівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області, Михайловою Іриною Іллівною відносно позивача винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 165-1 КУпАП - несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень. Позивач зазначає, що дійсно 20 жовтня 2017 року, в порушення п.3 ч.8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допустив порушення, а саме: як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, не сплатив єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а здійснив сплату чергового внеску 20.10.2017 року, тобто допустив прострочку по сплаті менше доби.

При складенні протоколу та винесенні постанови позивач повністю визнав свою вину у скоєнні правопорушення та надав пояснення, що дане правопорушення скоїв ненавмисно в результаті сильної завантаженості на роботі та звичайної людської легковажності.

Позивач вважає, що відповідач при винесенні постанови не врахувала пом'якшуючі обставини при вчиненні правопорушення, а саме: щире розкаяння позивача у вчиненні правопорушення, вчинення правопорушення з необережності, в результаті збігу обставин, а саме в результаті великої завантаженості на роботі. Крім того при винесенні постанови, відповідач, на думку позивача, не врахував особу правопорушника, який характеризується позитивно, є зареєстрованим як ФОП на протязі майже 10 років, має загальний трудовий стаж з 2003 року, тобто завжди в повній мірі сплачував податки до бюджету України та вчинив перше правопорушення на протязі тривалого часу. На думку позивача, саме правопорушення не становить великої суспільної шкідливості й не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. Крім того, позивач зазначає, що накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу є винятковою, каральною мірою впливу на правопорушника та вважає, що при винесенні постанови до нього застосовано дуже жорстку міру адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 680,00 гривень, враховуючи, що сума самого обов'язкового платежу складає 704,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить постанову в справі про накладення адміністративного стягнення № 10 від 13.12.2017 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 165-1 КУпАП у вигляді накладення штрафу у розмірі 680 гривень - скасувати, прийняти нову постанову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням.

Позивач надав суду заяву в якій зазначив, що заявлені вимоги за адміністративним позовом підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити повністю.

Відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що просить позовну заяву залишити без задоволення.

Згідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд, враховуючи правову позицію сторін, дослідивши письмові докази, а саме: копію паспорту позивача серії НОМЕР_2, виданого Якимівським РВ УМВС України в Запорізькій області та його ідентифікаційний податковий номер (а.с. 4), копію протоколу № 10 про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2017 року (а.с. 6), постанову про накладення адміністративного стягнення № 10 від 13.12.2017 року (а.с. 7), копію інтегрованої картки платника податку позивача ОСОБА_1 приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13 грудня 2017 року посадовою особою - начальником Якимівського управління ГУ ДФС У Запорізькій області Михайловою Іриною Іллівною відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 165-1 КУпАП - несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680,00 гривень.

Згідно до п.3 ч.8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, повинні сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як вбачається із тексту позову позивач ОСОБА_1 визнає факт несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але звертає увагу суду на те, що не мав умислу на вчинення даного проступку і допустив його вчинення в результаті сильної завантаженості на роботі та звичайної людської легковажності. Крім того позивач надав на адресу суду копію квитанції № 68 від 20.10.2017 року про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 5).

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Фактично позивач визнає факт вчинення ним правопорушення, але зазначає, що відповідач, на його думку, при накладенні адміністративного стягнення не розглянув всі сторони адміністративного правопорушення не оцінив його наслідки, не довів того факту, що внаслідок вчинення правопорушення завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, не враховано особистість правопорушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Як зазначає позивач, він щиро розкаявся у вчиненні правопорушення, вчинив правопорушення з необережності, в результаті збігу обставин, а саме у результаті великої завантаженості на роботі, як особа характеризується позитивно, зареєстрований як ФОП впродовж майже 10 років, має загальний трудовий стаж з 2003 року, а отже завжди в повній мірі сплачував податки до бюджету України. Крім того, позивач зазначає, що вчинив перше правопорушення впродовж тривалого часу, саме правопорушення не становить великої суспільної шкідливості й не завдало збитків державним або суспільним інтересам, сплатив внесок лише на день пізніше, що підтверджується наданою копією квитанції

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якій зазначив з приводу штрафу, що до позивача ОСОБА_1 було застосовано мінімальний розмір штрафної санкції, що передбачена законом і встановлення ще нижчого розміру штрафу було б грубим порушенням закону.

З приводу особи правопорушника відповідач у своєму відзиву зазначив, що відповідно до баз даних позивач 20.06.2016 та 20.10.2016 року при переході на спрощену систему оподаткування єдиного податку для 1,2 груп не сплатив 275,60 гривень (частина з яких була погашена наявною у платника податків переплати, проте частина грошових коштів обліковувались як податковий борг за позивачем ОСОБА_1). Окрім того відповідач вказує на те, що 09.02.2016 року з податку на державне соціальне страхування у зв'язку із втратою працездатності позивач ОСОБА_1 не сплатив своєчасно 156,88 грн., що призвело до втрати бюджетних коштів. Також, відповідно до баз даних, навіть після винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення позивач, на думку відповідача, порушував законодавство, а саме 21.12.2017 року ОСОБА_1 не сплатив 329,22 грн. своєчасно з єдиного податку фізичних осіб.

Однак відповідачем не було надано суду доказів про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної або іншої відповідальності.

Згідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доводи, наведені позивачем, щодо малозначності його діяння знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті. Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували обставини, зазначені позивачем.

У відповідності до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю діяння та оголосити йомуусне зауваження.

Згідно з ч.2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ч.3 ст. 165-1, ст. 280, ч.2 ст. 284 КУпАП, ст. ст. 5, 9-12, ст.ст. 205, 229, 280, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місце знаходження: 69107, Україна, м. Запоріжжя, пров. Соборний, будинок 166, ЄДРПОУ 39396146) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.

Постанову в справі про накладення адміністративного стягнення № 10 від 13.12.2017 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 165-1 КУпАП у вигляді накладення штрафу у розмірі 680 гривень, - скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 165-1 КУпАП.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 165-1 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголосити усне зауваження.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 165-1 КпАП України - закрити.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його винесення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького окружного адміністративного суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: С.В. Федорець