Постанова № 72578444, 27.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/1415/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 лютого 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Готри Т.Ю.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря - Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 01 вересня 2017 року у справі (№301/1415/17 головуючий суддя Золотар М.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 26 вересня 2012 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 293СІ20120926001, відповідно до якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200000,00 грн. з терміном повернення заборгованості до 25.05.2018 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 26.09.2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 293С120120926001-ПОР/1. На виконання умов договору позичальнику та поручителю була направлена вимога про усунення порушень, яка ними не виконана.

Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 23.05.2017 року має прострочену заборгованість в сумі 90028,96 грн., яка складається з наступного: 28419,96 грн. - заборгованість за кредитом; 52084,56 грн. - заборгованість по процентам; 336,87 грн. - інфляційні витрат за кредитом; 9187,57 грн. - інфляційні витрати за відсотками, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 90028,96 грн.та судовий збір.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач зменшив позовні вимоги до 85028,96 грн. в частині заборгованості по кредиту, у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 погасив заборгованість у розмірі 5000,00 грн. після звернення до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Іршавського районного суду від 01 вересня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість у розмірі 85028 (вісімдесят п'ять тисяч двадцять вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок та 1600 (одна тисяча шістсот) гривень судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що банк при зверненні до суду з вимогою про стягнення з нього заборгованості не вказав за який період, з якого і по який час виникла заборгованість по кредиту та за відсотками по кредиту, за який період нараховані інфляційні витрати за кредитом та за відсотками по кредиту. У разі, якщо заборгованість виникла за період з 2012 року, то позивач повинен був звернутись до суду із заявою про поновлення строку позовної давності. Однак позивач з такою заявою не звернувся, тоді як він просив застосувати строки позовної давності до вимог за період з 26.10.2012 року по липень 2017 року. Вважає, що він не має заборгованості за кредитом, так як ним переплачено суму кредиту та суму відсотків.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які апеляційну скаргу підтримали, пояснення представника Банку Петюшка Р.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2012 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 293СІ20120926001, відповідно до якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200000,00 грн. та зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, зокрема, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним до 25 травня 2018 року (а.с. 4-14).

Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно 26 числа кожного місяця, сплачувати банку рівні суми грошових коштів (ануїтетний платіж), кожна з яких включає в себе заборгованість за кредитом та процентами, розрахованих за весь строк користування кредитом згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток 6 до договору кредиту).

Погашення кредиту здійснюється шляхом договірного списання банком коштів у сумі чергового належного до погашення ануїтетного платежу за кредитом з поточного рахунку позичальника №26207010618970, відкритого в банку.

Відповідно до п.2.4 кредитного договору розмір процентної ставки за цим договором є змінним (фіксується щорічно).

На перший річний період (з 26.09.2012 року по 01.03.2013 року) встановлюється процентна ставка за користування кредитом у розмірі 22% річних.

Невід'ємною частиною договору кредиту є графік погашення кредиту, яким передбачено щомісячне внесення суми платежу в розмірі 5206,12 грн. (а.с.13-14).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.09.2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 293С120120926001-ПОР/1 (а. с. 20), відповідно до якого остання зобов'язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань, які виникають на підставі вказаного вище кредитного договору.

Однак, позичальник ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, а саме не сплачує щомісячно мінімальний платіж у розмірі 5206,12 грн., що призвело до виникнення заборгованості за кредитом, яка станом на 23.05.2017 року складає суму 85028,96 грн., з якої : 23419,96 грн. - заборгованість за кредитом; 52084,56 грн. - заборгованість по процентам; 336,87 грн. - інфляційні витрати за кредитом; 9187,57 грн. - інфляційні витрати за відсотками, що стверджується розрахунком (а. с. 23-25).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ч.1 ст.553 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у нього станом на 23.05.2017 року виникла заборгованість в розмірі 85028,96 грн., яка у добровільному порядку на вимогу Банку від 25.03.2017 року (а. с. 27) не погашена, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення солідарно з відповідачів на користь банку заборгованості в розмірі 85028,96 грн.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що банком не вказано за який період, з якого і по який час виникла заборгованість по кредиту та за відсотками по кредиту, за який період нараховані інфляційні витрати за кредитом та за відсотками по кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки зазначена інформація повністю відображена у розрахунку заборгованості за кредитом (строкова заборгованість), розрахунку заборгованості за кредитом (прострочена заборгованість), таблиці погашення нарахованих відсотків, розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредиту, розрахунку пені за несвоєчасне погашення відсотків, розрахунку інфляційних витрат за неповернутим кредитом і відсотками (а.с.23-25).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що до вимог про стягнення заборгованості за кредитом, яка виникла до липня 2014 року слід застосувати строки позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник періодично сплачував кредит та відсотки за користування кредитом з жовтня 2012 по липень 2017 року, що має наслідком переривання строків позовної давності до вимог за цими ануїтетними платежами.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що він не має жодної заборгованості за кредитом, навпаки вважає, що ним переплачено суму кредиту та суму відсотків, також є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. Вище зазначена заборгованість у відповідача виникла внаслідок порушення ним графіку погашення кредиту, а саме щомісячного платежу у розмірі не меншому ніж 5206,12 грн. Як слідує з матеріалів справи, відповідач неодноразово прострочував сплату чергових платежів, що і призвело до виникнення у нього заборгованості. Сплата ним через певний період часу прострочених платежів загалом не може свідчити про відсутність заборгованості за кредитним договором. При цьому, як слідує з матеріалів справи всі сплачені відповідачем суми за кредитом відображені у розрахунку заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Іршавського районного суду від 01 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 березня 2018 року.

Головуюча :

Судді :