Ухвала суду № 72578457, 01.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10376/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01.03.2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Крегула М.М. (головуючого), Стана І.В., Животова Є.Г., при секретарі - Чейпеш С.І.,

роглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження 11-сс/777/53/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и в :

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого військової прокуратури Ужгородського гарнізону Старова І.А. та накладено арешт на вилучені 16.08.2017 року під час огляду місця події - Дорожньо-транспортної пригоди та автомобіля марки «Chevrolet», моделі «Cruze», реєстраційний знак «НОМЕР_2», зокрема, службове посвідчення ОСОБА_3, посвідчення водія ОСОБА_3, реєстраційний документ на ТЗ та картки із автомобіля марки «Chevrolet» модель «Cruze» реєстраційний знак «НОМЕР_2», упаковані у спеціальний пакет №2892185.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що ці зазначені у клопотанні речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні за №42017070210000088 від 17.10.2017 року, розпочатого за ознаками ч.2 ст.286 КК України та прийшов до висновку про наявність достатність підстав для накладення арешту на майно, які відповідають критеріям, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2017 року змінити в частині накладення арешту на його особисті речі, а саме: службове посвідчення на ім.»я ОСОБА_3, посвідчення учасника бойових дій на ім»я ОСОБА_3, посвідчення водія виданого на ім»я ОСОБА_3, реєстраційного документу на транспортний засіб марки «Chevrolet» модель «Cruze» реєстраційний знак «НОМЕР_2» та особисті банківські картки на ім.»я ОСОБА_3 В частині накладення арешту на зазначені речі, які являються його особистими НОМЕР_1 вважає прийняте рішення слідчим суддею незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що арешт його особистих речей є безпідставним та незаконним, оскільки такі жодним чином не пов»язані із розслідуванням кримінального провадження за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відтак зазначає про неврахування при постановленні оскаржуваної ухвали принципів розумності обмеження права власності завданням кримінального провадження. Одночасно ОСОБА_3 порушує питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 20.10.2017 року з тих підстав, що такий пропустив з поважних причин, оскільки в судовому розгляді клопотання участі не приймав, в період строку на апеляційне оскарження ухвали від 20.10.2017 року знаходився на лікуванні у військовому госпіталі, а про її існування дізнався лише 22.11.2017 року.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, особа, яка подала апеляційну скаргу та прокурор в судове засідання апеляційного суду не з»явились.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягають задоволенню, виходячи з таких мотивів.

У відповідності до ч.3 ст.395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущений з поважних причин.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Частиною другою цієї статті передбачено можливість арешту майна з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно з ч.2 ст. 173 КПК України, окрім іншого, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та чи могло це призвести до порушення прав інших осіб на майно.

Як убачається зі змісту клопотання, військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за ознаками ч.2 ст.286 КК України, за фактом вчинення ОСОБА_5 17.10.2017 року близько 02.00 години дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пасажир ОСОБА_6 - загинув, а пасажир ОСОБА_3 - отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до статті 319 КК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Відповідно ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Як видно, в цій частині ухвала слідчого судді вимогам кримінального процесуального закону не відповідає, оскільки взагалі не містить обгрунтування необхідності обмеження ОСОБА_3 в користуванні його НОМЕР_1, зокрема: службовим посвідченням, посвідченням водія, реєстраційним документом на транспортний засіб марки «Chevrolet» модель «Cruze» реєстраційний знак «НОМЕР_2» та особистими банківськими картками, які були вилучені 16.08.2017 року під час огляду місця події - дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17.10.2017 року .

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, тощо. Таких даних у провадженні немає і прокурором не доведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчим суддею не враховано, що згідно п.3 ч.2 ст.167 КПК України, на майно може бути накладено арешт, коли встановлено, що воно є предметом кримінального правопорушення, а не в разі припущення, що майно може бути предметом кримінального правопорушення та не визначив правову природу арештованого майна - документів, які належать ОСОБА_3, що призвело до неправильного застосування слідчим суддею кримінального процесуального закону України та тягне за собою скасування ухвали слідчого судді з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали.

Оскільки, із ухвали слідчого судді від 20.10.2017 року не вбачається накладення арешту на посвідчення учасника бойових дій на Ім»я ОСОБА_3, відтак в цій частині апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з поверненням ОСОБА_3 вилучених 16.08.2017 року під час огляду місця події особистих документів та банківських карток.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 412, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2017 року в частині накладення арешту на вилучені 16.08.2017 року під час огляду місця події: службове посвідчення на ім.»я ОСОБА_3, посвідчення водія виданого на ім»я ОСОБА_3, реєстраційного документу на транспортний засіб марки «Chevrolet» модель «Cruze» реєстраційний знак «НОМЕР_2» та особисті банківські картки на ім.»я ОСОБА_3 - скасувати та повернути ОСОБА_3 зазначені документи.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2017 року - залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: