Рішення № 72577928, 28.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16446/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що відповідач з 11.11.2016 року по 12.12.2016 року перебував на обліку в Київському міському центрі зайнятості. 11.11.2016 року він подав заяву з проханням надати йому статус безробітного. Наказом РЦЗ від 17.11.2016 року № НТ161117 відповідачу був наданий статус безробітного з 11.11.2016 року. 18.11.2016 року він написав заяву щодо направлення його на курси за навчальною програмою «Фотохудожник та дизайнер комп'ютерної графіки». Відповідно до виявленого бажання між центром та відповідачем було укладено договір від 18.11.2016 року щодо його професійного навчання в НН ІПН Національному авіаційному університеті за навчальною програмою «Фотохудожник та дизайнер комп'ютерної графіки», зі строком навчання з 21.11.2016 року по 19.12.2016 року з метою сприяння подальшого працевлаштування. Відповідно до наказу НН ІПН Національного авіаційного університету від 12.12.2016 року відповідача було відраховано за невідвідування занять та невиконання навчального плану з 12.12.2016 року. Наказом РЦЗ від 17.01.2017 року № НТ170117 припинено реєстрацію відповідача у зв'язку з припиненням професійного навчання без поважних причин. У зв'язку з чим він має повернути центру кошти витрачені на його професійне навчання в сумі 102,82 грн. На адресу відповідача направлявся лист-повідомлення від 29.03.2017 року щодо необхідності повернення коштів, проте кошти в добровільному порядку не повернуті.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву в якій просив розгляд справи проводити в його відсутність, позов підтримав, просив його задовольнити. В разі неявки відповідача в судове засідання щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства. Враховуючи відсутність в судовому засіданні сторони відповідача, відсутність заяви про розгляд справи у його відсутність, чи відкладення розгляду справи з поважних причин, суд вважає за можливе прийняти рішення по суті спору без присутності відповідача, по доказам наданим сторонами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Дана справа зареєстрована в суді 01.11.2017 року. Після перевірки місця реєстрації відповідача в Дніпровському районі м. Києва, ухвалою від 21.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

По справі призначалося два судових засідання, одне з яких відкладалося у зв'язку з неявкою до суду відповідача.

В суді встановлено, що 11.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Київського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю. В заяві вказано, що він через відсутність роботи не має заробітку або інших доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно; пенсії не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності; не отримує допомоги по догляду за дитиною, інвалідом І-ої чи ІІ-ої групи, особою похилого віку, грошове забезпечення як батьки-вихователі; не є членом особистого селянського господарства; не є фермером або членом фермерського господарства; не навчається на денній (очній) формі навчання. З правами та обов'язками, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був ознайомлений.

Наказом РЦЗ від 17.11.2016 року № НТ161117 ОСОБА_1 був наданий статус безробітного з 11.11.2016 року.

Наказом № НТ161118 від 18.11.2016 року ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 18.11. 2016 року по 12.11.2017 року.

18.11.2016 року ОСОБА_1, подав заяву про направлення його на курси за навчальною програмою «Фотохудожник та дизайнер комп'ютерної графіки». Зобов'язувався виконувати правила розпорядку центру на період навчання: до початку навчання на курсах відвідувати інспектора по працевлаштуванню, при відвідуванні центру мати при собі трудову книжку та паспорт, регулярно відвідувати заняття; після закінчення навчання (на наступний день) з'явитися до центру; протягом останнього місяця навчання підтримувати зв'язок з центром відносно вирішення питання працевлаштування.

18.11.2016 року між центром та відповідачем підписано Договір № 97/1 про професійне навчання безробітного в Національному авіаційному університеті на курсах - фотохудожник та дизайнер комп'ютерної графіки.

Як вбачається з наказу Національного авіаційного університету ОСОБА_1 було відраховано з інституту за невідвідування занять та невиконання навчального плану з 12.12.2016 року.

Згідно наказу № НТ170117 від 17.01.2017 року ОСОБА_1 з 12.12.2017 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з припиненням профнавчання за направленням.

Наказом № НТ170117 від 17.01.2017 року з 12.12.2017 року припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного у зв'язку з у зв'язку з припиненням профнавчання за направленням.

17.01.2017 року прийнято наказ № 411 про повернення ОСОБА_1 виплат за навчання у встановленому порядку відповідно до ст. 36 ЗУпЗДССВБ за період з 21.11.2016 року по 12.12.2016 року, сума боргу 102,82 грн.

На адресу відповідача направлявся лист-повідомлення від 29.03.2017 року № 929-07 щодо необхідності повернення коштів, проте спір в досудовому порядку не вирішено, кошти в добровільному порядку не повернуті.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

Як встановлено ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до довідки від 23.03.2017 року № 07-2852 за період навчання ОСОБА_1 з 21.11.2016 року по 12.12.2016 рік вартість навчання становить 102,82 грн. В добровільному порядку кошти відповідачем не повернуто.

Враховуючи надані докази та вимоги Закону, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, які викладені в позовній заяві підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідач до суду не з'явився, та не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави має бути стягнуто судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 31, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.ст. 4, 22, 43 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, адреса: місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 47-Б) кошти в сумі 102 (сто дві) грн. 82 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: