Постанова № 72555906, 27.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц-/790/538/18 Головуючий І інстанції: Березовська І.В.

Справа № 635/1289/17 Доповідач: Сащенко І.С.

Категорія: житлові

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:

Головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2017 року (суддя Березовська І.В.) по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2, треті особи - Виконавчий комітет Малораганської сільської ради Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_2.

В обґрунтування вимог посилалась на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_2. У належному їй будинку з 13.08.2012 року зареєстровані, проте не проживають її онука ОСОБА_1 та правнучка ОСОБА_2 В будинку відсутні особисті речі і будь-яке інше майно відповідачів. Жодних перешкод у користуванні домоволодінням позивач відповідачам не чинила. Відповідачі будинком не цікавляться, не несуть жодних витрат по його утриманню і сплаті комунальних послуг. ОСОБА_4 зазначала, що реєстрація відповідачів у належному їй будинку створює перешкоди в користуванні майном та порушує її права як власника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представник служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації в судовому засіданні просив вирішити справу на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1, яка діє за себе та від імені неповнолітньої ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилася.

Третя особа - Малороганська сільська рада Харківського району Харківської області свого представника до суду не направила.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.05. 2017 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщення - будинком АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, вселені в будинок як члени сім`ї власниці, не проживали у належному їй будинку понад один рік без поважних причин, оскільки ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 проживає за іншою адресою. Крім того, відповідачка не зверталась у відповідні органи із заявами та повідомленнями про перешкоджання їй та неповнолітній дочці у користуванні спірним жилим приміщенням.

Вказаний висновок судова колегія вважає вірним.

Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим 12 жовтня 1990 року Відділом комунального господарства Харківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської районної Ради народних депутатів №888 від 26 вересня 1990 року. Вказаний житловий будинок в цілому зареєстрований в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 та записаний в реєстрову книгу №2 за реєстровим №284 13 жовтня 1990 року (а.с.4).

У будинку, крім ОСОБА_4 з 13 серпня 2012 року зареєстровані члени її родини: онука позивача - ОСОБА_1, та правнучка ОСОБА_2, що підтверджується будинковою книгою прописки громадян в будинку АДРЕСА_2, відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Харківській області, інформацією виконавчого комітету Малороганської сільської ради Харківського району Харківської області № 09-17/53 від 13 лютого 2017 року (а.с.47-49, 16, 17, 32).

Відповідачі за місцем реєстрації більше року не проживають, спірним будинком не користуються, що підтверджується актом, складеним 03 лютого 2017 року комісією у складі депутата Малороганської сільської ради Гричишкіна Г.В. та сусідів ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають по АДРЕСА_2, з 13 серпня 2012 року і по теперішній час (а.с.38).

До того ж із довідки АЗПСМ с. Мала Рогань №1 від 18 лютого 2017 року вбачається, що амбулаторних звернень за медичною допомогою за період з 01 січня 2016 року по 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_2, які мешкали в АДРЕСА_1 - не було тому, що вони вибули 04 жовтня 2010 року в м. Тернопіль на постійне місце проживання (а.с.33).

Відповідно до Інформаційної довідки Малороганської ЗОШ І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області №01-27/36 від 17 лютого 2017 року, ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 в зазначеному закладі не навчається з 28 серпня 2009 року (а.с.34).

Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно повідомлення Малороганської сільської ради №02-23/160 від 17 лютого 2017 року в період з 01 січня по 31 грудня 2016 року та з 01 січня по 17 лютого року ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 зі скаргою щодо порушення права на проживання в будинку АДРЕСА_2 не зверталися (а.с.35).

Аналогічні відомості надано і Липецьким ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області. Так, згідно вих. №691-Аз/119-93/01/20-17 від 22 лютого 2017 року за даними АІПС «Армор», ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 до Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області зі скаргами щодо порушення права на проживання в будинку АДРЕСА_2 не звертались (а.с.36).

Підстави вважати, що позивачка чинить перешкоди відповідачам у користуванні житловим приміщенням, чи існують інші поважні причини не проживання відповідачів у спірному будинку відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_10 була вимушена виїхати з донькою до м. Івано-Франківськ на сезонні роботи, не підтверджено жодним доказом.

Крім того, сама відповідачка в апеляційній скарзі зазначає, що вона приїжджала, у вересні 2016 року до АДРЕСА_3 святкувала ювілей батька.

Спірний будинок розташований за іншою адресою.

Що стосується правнучки позивачки - ОСОБА_11, то як зазначено в апеляційній скарзі, вона останній раз відвідувала прабабусю у 2015 році.

Тобто, факт не проживання відповідачів за адресою реєстрації більше одного року ними не спростовано. Наявність особистих речей у спірному житловому приміщенні не доведено.

Натомість ОСОБА_4 до суду надано довідку з місця навчання ОСОБА_2 №8/1 від 07.02.2018 року, видану Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №18 із якої вбачається, що у період з 01.09.2009 року по 21.04.2010 року та з 08.10. 2010 року ОСОБА_2 навчалась у вказаному навчальному закладі. Рішенням педагогічної ради від 09.06.2017 року №9 її випущено зі школи. За час навчання неповнолітня ОСОБА_2 мешкала із мамою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка не проживала у спірній квартирі понад один рік без поважних причин, оскільки вона разом з неповнолітньою дочкою проживає за іншою адресою. У відповідні органи із заявами та повідомленнями про перешкоджання їй та її дочці у користуванні спірним жилим приміщенням вони не звертались. Поважності причин відсутності відповідачів за адресою реєстрації понад один рік судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на правильність рішення суду не впливають та зводяться до переоцінки доказів повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

За вказаних обставин та згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 березня 2018 року.

Головуючий суддя Сащенко І.С.

Судді Коваленко І.П.

Овсяннікова А.І.