Рішення № 72550798, 03.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6032/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Марчук Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – Позивач або ОСОБА_1Є.) з адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області (далі – Відповідач, або – ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкових повідомлень рішень №0101641305 від 30.10.2017 року на суму 112671,76 грн. та №0101651305 від 30.10.2017 року на суму 9375,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають та скасуванню, оскільки вони прийняті на підставі акта перевірки, у висновках якого невраховані норми чинного законодавства, що мають істотне значення вирішення, питання щодо визначення податкових зобов’язань органом ДФС платнику податків.

Орган фіскальної служби вважає, що Позивач повинен був задекларувати .суму анулювання (прощення) банком боргу за кредитом в іноземній валюті, отриманим на придбання житла (іпотечний кредит), як додаткове благо, тобто віднести зазначену суму прощення до бази оподаткування фізичної особи - платника податків як дохід відповідно до статті 164 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що сума 500007,83 грн. анульованого (прощеного) боргу за банківським кредитом на єдине іпотечне житло в іноземній валюті не входить до бази оподаткування та не вважається доходами для цілей оподаткування і з них податок не сплачується. Зазначена сума анулювання (прощення) відображена у повідомленні ПАТ «УкрСиббанк» від 03 лютого 2016 року про анулювання боргу за кредитним договором № 11247636000 від 06.11.2007 року. Відомості про наявність у ОСОБА_1 єдиного іпотечного житла відображені у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

У випадку кредиту на єдине іпотечне житло, вся сума прощеного боргу (включаючи тіло кредиту) не включається до доходу Платника податку за підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що якщо сума прощення частини боргу за іпотекою у іноземній валюті на єдине житло фізичної особи віднесена до переліку ст. 165 Податкового кодексу України, то у такої фізичної особи зобов’язання щодо декларування зазначеної суми не виникає.

З наведених підстав Позивач зазначає, що не зважаючи на те, що йому у 2016 році був анульований банком залишок боргу за договором іпотеки у іноземній валюті, сума анулювання не включена ним до бази оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 165.1.59 пункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, а, відтак, і не задекларована, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 07.12.2017 року відкрито провадження по справі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи продовжено за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України і ухвалою суду від 11.01.2018 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

25.01.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що згідно з АІС ЦБД ДРФО в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, у сумі 500 007,83 грн.

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/23 від 03.02.2016 року АТ «УКРСИББАНК» прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 500007,83грн.

Відповідно до вимог п.п.162.1.1 п. 162.1 ст.162, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 171.2 (б) ст.,171, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України позивач повинен був подати до Іванівського відділення Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеський області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік у строки передбачені п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставками відповідно до п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України у строки передбачені п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України .

В порушення вимог п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 171.2 (б) ст. 171. п. 179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, станом на дату складання акту податкова декларація про майновий стан та доходи за 2016 рік до Іванівського відділення Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 не надана.

В порушення вимог п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, станом на дату складання акту податкове зобов‘язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 90 001,41грн. до бюджету не сплачено.

Окрім того, з 1 січня 2015 року набрали чинності зміни внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України.

Отже, платники податків фізичні особи, які отримували доходи у вигляді додаткового блага, за результатами звітного податкового року відповідно пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10, ст.,163, пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.171.2 (б) ст. 171, п. 16-1 підрозділу 10 розд. XX Кодексу самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, у сумі 500 007,83грн. В порушення п.п. 162.1 статті 162 1.5 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, п. 171.2 (б) ст.,171, п.179.7 ст.179, п. 16-1підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України, ОСОБА_1 станом на дату складання акту податкове зобов‘язання з військового збору у сумі 7 500,12грн. до бюджету не сплачено.

Позивач в позові зазначає, що не згоден з висновками ГУ ДФС в Одеській області посилаючись на пп. 165.1.59 п. 165.1 ст.165 Податкового кодексу України. В обґрунтування своєї позиції надає інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Законом України від 24 грудня 2015 року №909-УІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, п.165.1 ст.165 Кодексу доповнено пп.165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов’язань громадянам України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного іпотечного житла (іпотечні кредити).

Тобто, норми зазначеного підпункту поширюються на дохід, отриманий платником податку, починаючи з 01.01.2016 року, за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті.

01.02.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що сума 500007,83 грн. анульованого (прощеного) Позивачу боргу за банківським кредитом на єдине іпотечне житло в іноземній валюті відображена у повідомленні ПАТ «УкрСиббанк» від 03 лютого 2016 року про анулювання боргу за кредитним договором № 11247636000 від 06.11.2007 року.

Зазначене повідомлення і стало відправним документом для податкового інспектора, який склав Акт перевірки і дійшов висновку про те, що саме сума 500007,83 грн. має бути об’єктом оподаткування як додаткове благо для фізичної особи - платника податків ОСОБА_1

Однак, у повідомленні ПАТ «УкрСиббанк» зазначено, що ця сума є гривневим еквівалентом суми основного боргу (кредиту) 19325,65 доларів США за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року, а станом на 01.01.2014року за офіційним курсом НБУ такий борг у національній валюті дорівнює 154469,92грн. Різниця становить 345531.

Ці розрахунки важливі, і є такими, що мають істотне значення для правильного визначення податкових зобов’язань фізичній особі - платнику податків, щодо якої прийняте рішення банком про анулювання (прощення) суми основного боргу за кредитом в іноземній валюті, оскільки п.8 підрозділу 1 розділу XX (Перехідні положення) Податкового кодексу України чітко встановлено: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.»

Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 у 2016 році був анульований банком залишок основного боргу 500007,83грн. за договором іпотеки у іноземній валюті, вся сума анулювання не може бути включена Позивачем до бази оподаткування за 2016 рік, оскільки частина цієї суми (сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року) 345537,91грн. не вважається додатковим благом відповідно до вимог оскільки п.8 підрозділу 1 розділу XX (Перехідні положення) Податкового кодексу України.

Крім того, Позивачем 01.02.2018 року було подано заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю та змістом фактично є заявою про зміну предмету та підстав позову. В в заяві про уточнення адміністративного позову Позивачем обґрунтовано свою позицію доводами аналогічними викладеним у тексті відповіді на відзив.

У зв’язку з тим, що заява про уточнення позовних вимог була подана в строк, визначений ч. 1 ст. 47 КАС України, суд в судовому засіданні 06.02.2018 року ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання прийняв уточнення до адміністративного позову.

Крім того, 06.02.2018 року до суду надійшли заперечення, в яких Відповідач зазначив, що Позивач невірно наводить тлумачення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та помилково застосовує дану норму до спірних правовідносин.

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/23 від 03.02.2016 року АТ «УКРСИББАНК», прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 500 007,83грн., а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

З огляду на викладене, позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», у сумі 500007,83 грн., у зв’язку з чим Позивач повинен був подати до Іванівського відділення Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеський області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік, та сплатити податкові зобов‘язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 90 001,41 грн. та з військового збору у сумі 7 500,12 грн.

В судове засідання, призначене на 01.03.2018 року, представник Позивача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав клопотання у якому просив розглянути справу за його відсутності.

В судове засідання, призначене на 01.03.2018 року, представник Відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З наведених підстав суд ухвалив про продовження розгляду справи за відсутності представника Позивача та представника Відповідача

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника Позивача, який надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, та представника Відповідача за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

06.11.2007 року Позивачем з Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” було укладено договір про надання споживчого кредиту №11247636000, за яким Позивачу було надано грошові кошти в іноземній валюті 38000 Доларів США, що складало еквівалент 191900 гривні, в забезпечення зобов’язань якого Позивачем було передано в заставу однокімнатну квартиру загальною площею 35,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, залоговою вартістю 224260 грн.

Згідно з АІС ЦБД ДРФО в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, у сумі 500 007,83 грн.

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/23 від 03.02.2016 року АТ «УКРСИББАНК» прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 19325,65 доларів США., що складає 500007,83 грн. за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року. Крім того, зазначеним листом Позивача повідомлено, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом Позивача, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб , а також сплатити військовий збір.

Відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області №4210 від 11.09.2017 року та Повідомлення від 11.09.2017 року № 513/13-05 було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, контроль за виконанням якого покладений на заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області.

В період з 27.09.2017 року по 02.10.2017 року Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1406/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 02.10.2017 року. Відповідно до висновків Акту перевірки Відповідачем було встановлено порушення, які полягають у неподанні декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік по строку 01.05.2017 року, несплати до бюджету податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування по строку 01.08.2017 року у сумі 90001,41 грн., несплати до бюджету податкового зобов’язання з військового збору по строку 01.08.2017 року у сумі 7500,12 грн.

На підставі Акту перевірки Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0101641305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 112671,76 грн. (в тому числі 90001,41 грн. за податковим зобов’язанням та 22670,35 грн. за штрафними санкціями) та №0101651305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем Військовий збір на суму 9375,15 грн. (в тому числі 7500,12 грн. за податковим зобов’язанням та 1875,03 грн. за штрафними санкціями).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.54. пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до положень п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків , передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

За правилами абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно абзацу 2 підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до положень п. 167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами

Відповідно до положень п. 171.2 ст.171 «б» ПК України, особою, відповідальною за нарахування утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим

Відповідно до положень п. 179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень п.179.7 ст.179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Як встановлено судом та не заперечується Позивачем, йому було анульовано суму основного боргу (кредиту) у сумі 19325,65 доларів США, що складає 500007,83 грн. за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року.

Позивач стверджує, що не зважаючи на те, що йому у 2016 році був анульований банком залишок основного боргу 500007,83грн. за договором іпотеки у іноземній валюті, вся сума анулювання не може бути включена Позивачем до бази оподаткування за 2016 рік, оскільки частина цієї суми (сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року) 345537,91грн. не вважається додатковим благом відповідно до вимог оскільки п.8 підрозділу 1 розділу XX (Перехідні положення) Податкового кодексу України.

Відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX (Перехідні положення) ПК України чітко встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Проте, як вбачається з повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/23 від 03.02.2016 року АТ «УКРСИББАНК», прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту, а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Таким чином суд дійшов висновку, що Позивачу здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, у зв’язку з чим з сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення №0101641305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 112671,76 грн. (в тому числі 90001,41 грн. за податковим зобов’язанням та 22670,35 грн. за штрафними санкціями) та №0101651305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем Військовий збір на суму 9375,15 грн. (в тому числі 7500,12 грн. за податковим зобов’язанням та 1875,03 грн. за штрафними санкціями) є правомірними, оскільки Позивач був зобов’язаний сплатити зазначені платежі у зв’язку з анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) у сумі 19325,65 доларів США, що складає 500007,83 грн. за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (65111, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкових повідомлень рішень №0101641305 від 30.10.2017 року на суму 112671,76 грн. та №0101651305 від 30.10.2017 року на суму 9375,15 грн. – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.