Рішення № 72546876, 02.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/484/18

Справа № 522/19902/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря – Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором кредиту №2006/13-2.06/510 від 24.05.2006 року у розмірі 61 024,37 дол. США в гривневому еквіваленті на дату прийняття рішення суду звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двохкімнатну квартиру загальною площею 69,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити у розмірі 405 000 грн. також просив стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 6075 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.05.2006 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклади договір № 2006/13-2.06/510 відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 80 000 доларів США зі сплатою 12.20% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 23 травня 2026 року або достроково. ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк». ОСОБА_1 в порушення вимог Договору кредиту повернення кредиту та сплата відсотків за кредит здійснювалась з простроченням. Відповідач не виконав взяті зобов’язання щодо повернення заборгованості, сплати відсотків та штрафних санкцій.

Ухвалою суду ( судді Нікітіної С.Й.) від 09.11.2016 року відкрите провадження по справі.

У зв’язку з рішенням ОСОБА_2 Правосуддя від 22.08.2017 року № 2503/0/15-17 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси, на підставі наказу в.о. керівника апарату суду від 06.09.2017 року № 151/а, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, та ні підставі службової записки помічника судді Нікітіної С.Й. Притченко Р.С. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи.

Ухвалою суду від 25.09.2017 року справу було прийнято до провадження судді Домусчі Л.В.

У зв’язку з неявкою сторін по справі судове засідання відкладалось на 13.12.2017р. та на 22.02.2018р.

До суду 22.02.2018 року надійшла заява ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до якої повідомили, що відповідач врегулював заборгованість по кредитному договору мирним шляхом, тобто заборгованість по кредитному договору відсутня. Позивач зазначив, що ОСОБА_1 не відшкодував витрати понесені в результаті сплати судового збору. Таким чином, позивач наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, оскільки погашення заборгованості відбулося після зве неня до суду.

У судове засідання 22.02.2018 року учасники справи не з’явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в які підтримує вимоги лише, щодо стягнення судового збору, в іншій частині позову не підтримує свої позовні вимоги.

Від відповідачів до суду не надходило ні відзиву, ні клопотань, ні заяв. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.05.2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 2006/13-2.06/510, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 80 000 доларів США, з оплатою 12% річних.

31.05.2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого майно, яке перейшло до банку як іпотекодержателя є двохкімнатна квартира, загальною площею 69,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Станом на 08.07.2016 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед банком, що підтверджується розрахунком вимог банку у зв’язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором (а.с.12-13).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України передбачено, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, у ПАТ «Укрсоцбанк» на момент звернення до суду були всі законні підстави для вимоги від ОСОБА_1 стягнення заборгованості або стягнення на предмет іпотеки.

Проте, враховуючи заяву представника позивача, відповідно до якої учасники справи врегулювали спір мирним шляхом, ОСОБА_1 погасив суму заборгованості перед банком у добровільному порядку та позивач не підтримує більше позовні вимоги, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної позовної вимоги щодо стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» оплатив суму судового збору у розмірі 6 075 (шість тисяч сімдесят п’ять) гривень, що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 20.10.2016 року

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Виходячи з положень ЦПК України, чинного на момент винесення судового рішення суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат по оплаті судового збору підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 209, ч.4 ст. 223, ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-292, 354 ЦПК України п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) Цивільного процесуального кодексу України ( в ред. з 15.12.2017р.) ; ст.ст. 1, 3, 16, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019,) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6075 ( шість тисяч сімдесят п’ять ) гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02.03.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.

02.03.2018