Постанова № 72545609, 26.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 914/3931/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Мазепа Н.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2А, ОСОБА_3;

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВАДА”, б/н від 26.12.2017р. (вх. № 01-05/71/18 від 04.01.18)

на рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. (головуючий суддя Мороз Н.В., судді Кітаєва С.Б., Мазовіта А.Б., повний текст складено 14.12.2017р.)

у справі № 914/3931/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Евада”, м. Біла Церква Київської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів

про стягнення 5 942 269, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

18.10.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Евада”, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, 5 942 269, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу були відкриті розрахункові рахунки №2600002343011 та №26000901343011 в Публічному акціонерному товаристві „Кредобанк”. 08.04.2013 р. без будь-якого розпорядження та/або відома власника та директора ТзОВ “Евада” у ПАТ „Кредобанк” невідомі особи зняли із розрахункового рахунку ТОВ “Евада” суму в розмірі 5 900 000, 00 грн. готівкою по чеках, які були підписані невстановленими особами. Слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві проводиться розслідування кримінального провадження за №13110040007058 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, вилучено всі оригінали та копії документів по взаємовідносинах ТОВ “Евада” та ПАТ “Кредобанк”. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.14 р. по справі №755/9367/14-к встановлено, що по грошовому чеку серії ЛЄ 4556397 від 08.04.2013 р. про отримання готівкових коштів із розрахункового рахунку ТОВ "Евада" в приміщенні відділення №8 ПАТ “Кредобанк” за адресою: м. Київ, пр. Миру, 6 було знято готівкові кошти в сумі 5 942 269, 00 грн. без жодного розпорядження (підпису) на таке зняття готівкових коштів з рахункового рахунку ТОВ “Евада” з боку єдиного директора та засновника ТОВ “Евада” ОСОБА_6

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.17р. у справі № 914/3931/13 в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач просить стягнути на його користь реальні збитки, на упущену вигоду не покликається. Однак, факт заподіяння позивачу зазначеними протиправними діями працівника відповідача, не був доведений суду у встановленому порядку належними доказами. Так, сам факт існування заборгованостей у працівників позивача перед позивачем щодо повернення фінансової допомоги у зазначеній сумі, не була доведена суду жодним доказом. Покликання на можливе вилучення цих доказів представниками правоохоронного органу не звільняє позивача від тягаря доведення зазначених фактів. Позивачем не було доведено належними доказами факт внесення 08.04.2013 р. конкретною уповноваженою особою саме зазначеної суми від імені неконкретизованих працівників на підставі належно оформлених повноважень на банківський рахунок а також факт надання товариством безвідсоткової зворотної позики позичальникам. Відтак, документальне зменшення суми на рахунку позивача рівно на ту суму, на яку вона фактично не збільшилась, не змінює обсягу майнових прав позивача. Жодних доказів зворотного суду надано не було.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. у справі № 914/3931/13, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. скасувати та прийняте нове, яким позов задоволити повністю.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не вірно визначено спірні правовідносини, оскільки дані правовідносини виникли щодо регулювання відносин банківського рахунку та до таких необхідно застосовувати норми визначені главою 72 ЦК України про безпідставне списання банком грошових коштів з рахунку клієнта, а не деліктних зобов’язань з відшкодування шкоди. Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про необхідність доказування завданої шкоди, адже ст. 1073 ЦК України, жодним чином не ставить в залежність обов’язок банку повернути кошти на рахунок клієнта від наявності у клієнта заподіяної шкоди. Також, апелянт зазначає, що докази подані ПАТ «Кредобанк» про «безгрошовість» операцій з внесення та видачі коштів є не допустимим, оскільки докази, які підтверджують внесення та видачу коштів є документи, що складені відповідно до Інструкції «про ведення касових операцій банками в Україні» та Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», тому наявність чи відсутність таких операцій не може встановлюватись на підставі показів посадових осіб банку, аудиторських висновків, довідок тощо.

26.01.2018р. до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив № 04-3663/18 від 26.01.2018р. (вх. № 01-04/622/18 від 26.01.18) на апеляційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, у зв’язку з тим, що у матеріалах справи міститься ряд належних та допустимих доказів, які беззаперечно доводять ту обставину, що касові операції по внесенню та зняттю готівкових коштів 08.04.2013 року не були здійснені як такі, а мало місце лише оформлення заяв про переказ готівки та грошових чеків, без фактичного внесення коштів до каси ПАТ «Кредобанк» та без їх виплати з каси, а відповідно, такі операції були безгрошовими.

26.02.2018р. на адресу суду надійшли клопотання відповідача про долучення заяви свідка та доручення копії ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2017р. у справі № 756/12965/17.

В судовому засіданні 26.02.2018р. позивач підтримав клопотання про долучення заяви свідка та зазначив, що заява свідка ОСОБА_7 як безпосереднього учасника подій, що відбулися 08.04.2013р. у відділенні відповідача, мають суттєве значення для встановлення істини у справі. Крім того, з огляду на те, що можливість надання до господарського суду показань свідка у вигляді нотаріально посвідченої заяви як належного і допустимого доказу є новелою ГПК України, що набув чинності 15.12.2017 р., тобто вже після ухвалення судом першої інстанції рішення, тому у відповідача з об’єктивних причин не було можливості надати цей доказ до місцевого господарського суду.

Колегія суддів порадившись на місці задоволила подане клопотання з огляду на наступне.

Згідно із ст.73, ч.1 ст.74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявний вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.14 р. по справі №755/9367/14-к в якому оцінювалось показання начальника відділення ОСОБА_7, а тому поданий доказ не встановлює нових обставин та не суперечить обставинам, які встановлені у вироку та стосується даного предмету доказування.

Щодо клопотання про долучення ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2017р. у справі № 756/12965/17, колегія суддів зазначає, що не бере до уваги вказаний доказ та не розглядає його, оскільки він несе тільки інформаційний характер та не є достовірними та достатніми для розгляду даної справи.

В судовому засіданні 26.02.2018р. представники сторін надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у ТзОВ “Евада” були відкриті розрахункові рахунки №2600002343011 та №26000901343011 в Публічному акціонерному товаристві „Кредобанк”, що підтверджується договором банківського рахунка від 10.12.2012р.

Згідно з виписок по руху коштів по рахунках, станом на 08.04.2013 р. на вказаному рахунку перебувало 1693,73 грн.

При цьому, 08.04.2013р. об 13:06 год. на вказані рахунки від ТОВ “Евада” надійшло готівки у розмірі 5942269 грн. із призначенням платежу – “переказ коштів д/зарах.на рах.повернен. безвід.фін. позики згідно угод №1, №2, №3 від 05.04.2013р.” Згодом, у той же день, як вбачається з виписок по руху коштів, об 13:26 год. в приміщенні відділення №8 ПАТ “Кредобанк” за адресою: м. Київ, пр. Миру, 6 ці кошти готівкою були зняті по чеку, виданому крівником ТзОВ “Евада” на ім’я ОСОБА_6 В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про використання отриманих по чеку коштів за призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог суду були надані для долучення до матеріалів справи, засвідчені копії кримінального провадження №12013110040007058 в яких містяться договори та додатки до них, які укладалися протягом 2012 по 2013 року, однак подані позивачем вищезазначені договори та додатки до договорів, суд оцінює критично враховуючи відсутність доказів виконання спірних договорів а також те, що долучені до додаткових пояснень від 12.12.2017р. договори є незавіреними належним чином копіями, а інша частина долучених до клопотання від 12.12.2017р. договорів, як вбачається з листа Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві від 05.12.2017р. №7058/125/50-2017, надавались позивачу для ознайомлення та зняття копій з завірених копій матеріалів кримінального провадження.

Також, необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що заборгованість будь-яких представників перед ТзОВ “Евада” продовжує обліковуватись у бухгалтерському обліку.

Крім того, наявний звіт з аудиторської перевірки обслуговування клієнтів ТОВ «Комерційне підприємство «Світ» та ТзОВ «Евада» відділення № 8 у м. Київ ЦФ ПАТ «Кредобанк» від 26.06.2013р., в якому встановлено, що уповноважені особи віділенням № 8 у м. Київ ЦФ ПАТ «Кредобанк» (ОСОБА_7 – начальник відділення, ОСОБА_8 – спеціаліст з ОКО Відділення) не дотримувались вимог п. 3.2 та п. 5.2. Розділу V Положення “Про організацію роботи щодо здійснення касових операцій в системі ПАТ «Кредобанк», затвердженого Рішенням Правління ПАТ «Кредобанк», протокол № 144 від 12.2012р. – оформлення прибуткових та видаткових касових документів здійснювалось без фактичного використання коштів. Також, аудитори стверджують про фізичну неможливість прийняття та видачі готівкових коштів касиром Відділення у сумі 13, 4 млн. грн.. з 11:30 год. по 13:26 год.

При цьому, твердження про технічну неможливість в межах такого часу провести реальну операцію із грошовими коштами, не підтверджене жодними доказами та не випливає з жодних технічних нормативів, що регулюють спірні відносини.

Необхідно зазначити, що у зв’язку із здійсненими операціями, які вищенаведені, було зареєстроване в ЄДР кримінальне провадження №12013110040012713 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, кримінальне провадження №12013110040007058 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а також кримінальне провадження №12014100040004644 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Судом встановлено, що кримінальне провадження №12013110040007058 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України триває, що підтверджується листом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві від 05.12.2017р. №7058/125/50-2017.

Також, триває кримінальне провадження №42014100070000018 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, оскільки постанову старшого слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м.Києві від 31.08.2017р. про закриття кримінального провадження скасовано.

Постановами Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 26.02.2014р. та від 01.08.2014 р. було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040012713 від 03.08.2013 р. за ч. 2 ст. 364-1 КК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях посадових осіб ПАТ “Кредобанк” та зазначено, що операції по банківському рахунку ТОВ “Евада”, відкритого в ПАТ “Кредобанк”, що були проведені 08.04.2013 року в приміщенні відділення № 8 ПАТ “Кредобанк”, мали безготівковий характер, тобто фактичної наявності грошових коштів не було.

Крім того, по кримінальному провадженню №12014100040004644 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.14 р. по справі №755/9367/14-к колишнього начальника відділення № 8 у м. Києві ЦФ ПАТ “Кредобанк” ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України та встановлено, що вона, перебуваючи на посаді начальника відділення №8 у м.Києві ЦФ ПАТ “Кредобанк”, будучи службовою особою, 08.04.2013 р., умисно внесла до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, а саме виконала підпис від імені ОСОБА_6 в грошовому чеку серії ЛС 4556397 від 08.04.2013 р. про отримання готівкових коштів сумі 5942269 грн., виданому керівником ТОВ “Евада” на ім'я ОСОБА_6В, вчинила дії, спрямовані на складання завідомо неправдивого документу. Усвідомлюючи, що ОСОБА_9С не являється особою, на ім'я якої керівником ТОВ “Евада” виданий грошовий чек серії ЛС 4556397 від 08.04.2013 р. про отримання готівкових коштів в сумі 5942269 грн., ОСОБА_7І, за відсутності самої ОСОБА_6, поставила свій підпис в графі “контролер”, що в подальшому стало підставою для проведення незаконної касової операції іншими працівниками банку. Вирок набрав законної сили. При цьому, ОСОБА_7 свою вину визнавала.

Також, в матеріалах справи наявні пояснення начальника відділення ОСОБА_7 від 26.06.2013р. в яких зазначено, що 08.04.2013р. були зроблені транзакції по підприємствам ТОВ «Евада» та ТОВ «КП «Світ» було спочатку зроблено внесення коштів на рахунок цих підприємств згідно договорів про повернення безвідсоткової фінансової позики та згідно документів індифіцирующих осіб які вносили кошти та згідно довіреностей. Суму яку вносили на рахунки цих підприємств, цю суму же з цих рахунків знімали, в зв’язку з цим кошти в касу не вносилися.

Крім того, наявна пояснювальна записка спеціаліста ОКО № 8 ОСОБА_8 від 29.05.2013р., в якій зазначено, що ОСОБА_8 08.04.2013р. були зроблені транзакції по підприємствам ТОВ «Евада» та ТОВ « КП «Світ» довіреності ОСОБА_8 не бачила, не пам’ятає чи були присутні ці клієнти в цей день та чи був паспорт. ОСОБА_7 принесла ОСОБА_8 заяви на переказ готівки разом із чеками на цю ж суму, сказала здійснити перевірку суми чи сходяться і провести. Грошей ОСОБА_8Ю не бачила і не перераховувала, операція була проведена в присутності ОСОБА_7

В матеріалах справи знаходиться ОСОБА_6 МВС України Головного управління МВС України в м. Києві слідче управління від 29.11.2013р. № 13/4-18651, в якому вказано, що як вбачається з матеріалів кримінальних проваджень №№ 12013110040007058, 120131100412713, касові операції по внесенню та зняттю готівкових коштів ТОВ «КП «Світ» та ТОВ «Евада» 08.04.2013р. були здійснені на підставі заяв на переказ готівки та грошових чеків, оформлених відповідно до вимог та без їх виплати з каси, а, відповідно, були безгрошовими. Враховуючи безгрошовий характер вказаних операцій 08.04.2013 р., вартість активів ТОВ «КП «Світ» та ТОВ «Евада» не змінилась, отже у ТОВ «КП «Світ» та ТОВ «Евада» внаслідок здійснення цих операцій матеріальні збитки на суму цих операцій відсутні.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1103 ЦК України платник за чеком (банк) повинен пересвідчитися усіма можливими способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є повноважною особою.

Збитки, завдані у зв'язку з оплатою підробленого, викраденого або втраченого чека покладаються на платника за чеком або чекодавця - залежно від того, з чиєї вини збитки були завдані (ч. 4 ст. 1103 ЦК України).

Грошовий чек належить до касових документів, які оформлюються згідно з касовими операціями, визначеними Постановою правління Національного банку України від 01.06.2011 р. за № 174 “Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні”.

Згідно з п.п. 1.3. п. 1 розділу 4 вказаної Інструкції грошовий чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для врахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача. У грошових чеках, заявах на видачу готівки, на підставі яких видається готівка, незалежно від суми, за винятком реалізації пам'ятних та Інвестиційних монет, мають зазначатися дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, найменування документа, серія, номер і дата його видачі, найменування установи, що його видала.

Поряд із цим, п.п. 3.5. п. З розділу 4 Постанови правління НБУ від 01.06.2011 р. за № 174 “Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні” передбачено, що банк (філія, відділення) перед видачею готівки у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) перевіряє таке: повноту заповнення реквізитів на документі; наявність підписів відповідальних осіб банку (філії, відділення), яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам; належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі; у разі отримання готівки за довіреністю - відповідність оформлення довіреності та отримання готівки вимогам законодавства України; наявність підпису отримувача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд правомірно встановив, що працівники відповідача порушили норми чинного законодавства, оскільки при видачі готівки 08.04.2013 р. не перевірили належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі, справжність підпису отримувача. Отже, працівники відповідача повинні були, за даних обставин, відмовитись видавати готівку за чеком.

Факт вчинення такого порушення та особа, яка його вчинила, встановлені зазначеним вироком суду та не підлягають доказуванню в силу ч. 4 ст. 35 ГПК України. Згідно із ч. 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, дані факти підтверджують вчинення працівниками банку протиправного діяння. При цьому, тягар доведення факту заподіяння збитків та їх розміру несе позивач.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно абз. 2 п. п. 32.3.2 п. 32.3 ст. 32 Закону “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Також, ст. 33 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що працівники банку, винні в здійсненні помилкового переказу, несуть відповідальність відповідно до закону.

Також, ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути в'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або висуванням тероризму, передбачених законом.

Необхідно зазначити, що Розділ VII ЗУ «“Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлює правову кваліфікацію норм, які регулюють правовідносини, щодо відповідальністі при здійсненні переказу коштів.

При вирішенні спорів даної категорії необхідно враховувати, що відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до укладеного між сторонами договором банківського рахунка відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства України, цього договору, у встановленому у Банку порядку.

У відповідності з вимогами п.4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності.

Позивач просить стягнути на його користь суму коштів, які банк безпідставно списав з його рахунка. Однак, факт наявності самих коштів, які на думку позивача були списані, не був доведений суду у встановленому порядку належними, допустимими та достатніми доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт існування заборгованостей у працівників позивача перед позивачем щодо повернення фінансової допомоги у зазначеній сумі, не була доведена суду жодним доказом.

Крім того, як було вірно досліджено судом першої інстанції позивачем не було доведено належними доказами факт внесення 08.04.2013 р. конкретною уповноваженою особою саме зазначеної суми від імені неконкретизованих працівників на підставі належно оформлених повноважень на банківський рахунок а також факт надання товариством безвідсоткової зворотної позики позичальникам.

Отже, документальне зменшення суми на рахунку позивача рівно на ту суму, на яку вона фактично не збільшилась, не змінює обсягу майнових прав позивача. Також, інших належних та допустимих доказів, які б свідчили зворотнє в матеріалах справи відсутні.

Колегія судів приходить до висновку, що відшкодуванню підлягають реальні збитки, які фактично були завдані, а саме: відсутністю матеріального блага особи у зв’язку із незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювача. Оскільки в матеріалах справи наявні лише докази, які свідчать про наявності лише неправомірних дій (допущених порушень) посадової або службової особи без настання наслідків у вигляді реальної втрати коштів, тому відсутні правові підстави вважати, що їх втрачено, а тому відсутні і правові підстави для відшкодування того, чого не було втрачено.

При цьому, покликання апелянта на те, що місцевим господарським судом не вірно визначено спірні правовідносини та суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність доказування завданої шкоди, адже ст. 1073 ЦК України, жодним чином не ставить в залежність обов’язок банку повернути кошти на рахунок клієнта від наявності у клієнта заподіяної шкоди, є безпідставними з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є реальні збитки та упущена вигода.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач просить стягнути на його користь реальні збитки, на упущену вигоду не покликається.

Необхідно зазначити, що суд правомірно визначив зміст спірних правовідносин, оскільки не посилається на виникнення саме збитків в призмі деліктних правовідносин, а здійснив правовий аналіз ст. 1073 ЦК України що стосується відповідальності банку перед клієнтом та настання чи не настання реальної шкоди завданої банком клієнту по договору банківського рахунку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, відтак, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. в справі за номером 914/3931/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВАДА”, б/н від 26.12.2017р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст.287,288 ГПК України.

3. Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 02.03.2018 року.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.