Постанова № 72545605, 28.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа № 914/2689/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання Стефанишин О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каряки Інни Олександрівни б/н б/д (вх. №ЛАГС 01-05/175/18 від 04.01.2018 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 року (повне рішення складено 14.12.2017 року, суддя Синчук М.М., м. Львів)

у справі №914/2689/16

за позовом: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Каряки Інни Олександрівни, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів

про демонтаж об'єкта самочинного будівництва,

за участю представників сторін:

від апелянта: Дручек М.С.

від позивача: Качабульський І.В.

від т.о.: не з'явився

Учасникам процесу, присутнім у судових засіданнях, роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні 28.02.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 р. Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до господарського суду Львівської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємя Каряки Інни Олександрівни про демонтаж об'єкта самочинного будівництва, а саме дерев'яних павільйонів площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики площами 17,80 кв.м., 12,00 кв.м. та 115,00 кв.м. в парковій зоні на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській у м. Львові.

Ухвалою від 24.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, а ухвалою від 10.11.2016 р. Львівську міську раду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою від 30.11.2016 р. зупинено провадження у справі до вирішення і набранням рішення Франківського районного суду м.Львова у справі №465/249/15-а законної сили.

У зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Галамай О.З. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/2689/16 та призначено головуючого суддю Синчука М.М.

Ухвалою від 08.11.2017 р. поновлено провадження у справі, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 р. у справі №876/9444/17 скасовано постанову Франківського районного суду м.Львова від 08.06.2017 р. у справі №465/249/15-а, якою у задоволенні позовних вимог Каряки І.О. до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження за №563 від 09.12.2014 р. «Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській» відмовлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2017 року позовні вимоги задоволено повністю та зобов'язано фізичну особу-підприємця Каряку Інну Олександрівну демонтувати дерев'яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики площами 17,80 кв.м., 12,00 кв.м та 115,00 кв.м. в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській у м.Львові.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання ухвали Львівської міської ради від 21.04.2011р. Франківською районною адміністрацією винесено розпорядження від 09.12.2014 р. №563 «Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській» та зобов'язано фізичну особу-підприємця Каряку Інну Олександрівну у місячний термін за власні кошти демонтувати самочинно встановлені дерев'яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики площами 17,80 кв.м., 12,00 кв.м. та 115,00 кв.м. в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській у м.Львові. Таким чином суд дійшов висновку, що Каряка І.О. не виконала розпорядження Франківської районної адміністрації та не демонтувала вказані об'єкти.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 р. у справі №914/2689/16, фізична особа - підприємець Каряка Інна Олександрівна звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Апелянт вважає рішення незаконним та необгрунтованим та зазначає що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки представником відповідача 29.11.2016 р. було заявлено клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, проте такий не здійснювався та не необрунтовано відхилено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 р., яким скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р. у справі №813/3321/14, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 р., залишено в силі. Апелянт звертає увагу суду також на те, що позивачем вказано, що Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар» встановило факт самочинного встановлення павільйонів та літніх майданчиків ФОП Карякою І.О., однак позивач не довів відповідних повноважень та дозволів на проведення інвентаризації майна за ЛКП «Львівський ліхтар».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.01.2018 р. справу №914/2689/17 розподілено до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - судді Костів Т.С., Марко Р.І.

09.01.2018 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 29.01.2018 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2018 р.

06.02.2018 р. на адресу суду представником скаржника скеровано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за №465/249/15-а.

15 грудня 2017 р. набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів».

Згідно з п.3 ст.131-2 Конституції України, яка набрала чинності 30 вересня 2016 р., відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) №1401- VIII від 02.06.2016 р., виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Водночас, відповідно до пп.11 п.16-1 розділу ХІ «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», представництво, відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 та ст.1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної здійснюється з 1 січня 2017 р., у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 р., у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 р.. представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України («щодо правосуддя»)» здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 р., тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України («щодо правосуддя»)»

З 1 січня 2018 р. представництво в судах апеляційної інстанції здійснюється виключно адвокатами.

Як вбачається з поданого клопотання про зупинення провадження у справі, таке підписано представником Дручеком В.С. згідно довіреності від 17.11.2016 р.

Таким чином уповноваженим представником вважається особа, яка є адвокатом, повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Отже, оскільки особою, яка підписала вказане клопотання не подано доказів про те, що вона є адвокатом, таке клопотання вважається підписане неуповноваженою особою. А тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення його без розгляду.

Однак в судовому зсіданні адвокатом Дручек М.С. підтримано заявлене клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу представника на те, що 11.12.2017 р. Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження, проте постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 р. у справі №465/249/15-а (№876/9444/17) набрала законної сили в день її прийняття, відтак у випадку скасування вказаної постанови ФОП Каряка І.О. не позбавлена можливості звернення із заявою у порядку ст.320 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 07.02.2018 року.

Представник позивача в судове засідання 28.02.2018 р. з'явився, доводи апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Львівської області залишити без змін.

Представник апелянта (відповідача) в судове засідання з'явився, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

представник третьої особи у судове засідання не зявився, хоч належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У зв'язку з набранням чинності 15.12.2017 р. Господарським процесуальним кодексом України у редакції Закону України від 03.10.23017 р. № 2147 VIII, справа розглядається апеляційним судом за правилами цього кодексу відповідно до п.9 Перехідних положень, у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з ст.252 та ст.270 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргою, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2010 р. позов Фізичної особи - підприємця Каряки Інни Олександрівни задоволено. Визнано за Фізичною особою - підприємцем Карякою Інною Олександрівною право власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коновальця, 111 «а».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.12.2013 р. у справі №465/2-5637/10, провадження 22-ц/783/3368/13 заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 30.12.2010 р. скасовано, у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Каряки Інни Олександрівни про визнання за Фізичною особою - підприємцем Карякою Інною Олександрівною права власності на нежитлове приміщення та його реєстрацію відмовлено.

Постановою №287 адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради від 13.06.2013 р. на Фізичну особу - підприємця Каряку Інну Олександрівну накладено адміністративне стягнення - штраф в розмірі 1 700,00 грн, який в добровільному порядку був оплачений Фізичною особою - підприємцем Карякою І.О.

06.11.2014 р. працівниками ЛКП «Львівський ліхтар» в результаті обстеження встановлено, що на вул.Житомирській-вул.Є.Коновальця розміщено павільйони площею 80,5 кв.м. та 17,00 кв.м. та відкритий літній майданчик площею 17,8 м.кв, 12,0 м.кв та 115,0 м.кв. без права землекористування, про що складено відповідний акт.

09.12.2014 р. за наслідками розгляду акту, Франківською районною адміністрацією прийнято розпорядження за №563 «Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській» та зобов'язано ФОП Каряку І.О. в місячний термін за власні кошти демонтувати самочинно встановлені дерев'яні павільйони площами 80,50 кв.м. та 17,00 кв.м. та літні майданчики площами 17,80 кв.м., 12,00 кв.м. та 115,00 кв.м. в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській у м.Львові.

20.01.2015 р. складено акт, яким встановлено, що самочинно встановлені об'єкти в добровільному порядку ФОП Каряка І.О. не демонтовано.

08.06.2017 р. постановою Франківського районного суду м.Львова у справі №465/249/15-а задоволено адміністративний позов ФОП Каряки І.О. до Франківської районної адміністрації ЛМР про скасування розпорядження №563 від 09.12.2014 р. «Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській».

Постановою Львівського апеляційного адміністативного суду від 09.10.2017 р. у справі №876/9444/17 задоволено апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації ЛМР та скасовано постанову Франківського районного суду м.Львова від 08.06.2017 р. у справі №465/249/15-а та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ФОП Каряки І.О. до Франківської районної адміністрації ЛМР про скасування розпорядження №563 від 09.12.2014 р. «Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул.Є.Коновальця-вул.Житомирській» - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Каряки І.О. на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 р. у справі №876/9444/17. Відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адмінітративного суду від 09.10.2017 р. у справі №465/249/15-а (№876/9444/17).

23.11.2017 р. районною адміністрацією, за участю ЛКП «Львівський ліхтар» обстежено об'єкт самочинного будівництва та складено відповідний акт з якого вбачається, що об'єкт самочинного будівництва на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській не демонтовано.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування

Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 , підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється (п.п. 2.1, 2.20, 2.30, 2.31).

Відповідно до п.2.1 даного порядку, розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив'язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив'язки, та плану земельної ділянки або схемі прив'язки. Демонтажу підлягають тимчасові споруди, які самовільно встановлені.

Відповідачем не надано суду доказів наявності в нього дозвільних документів необхідних для розміщення спірних тимчасових споруд.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з п.10 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до п.1.10 «Правил благоустрою м.Львова» (надалі - Правила), затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376 відкритий літній майданчик - це стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт ресторанного господарства, який розташовується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні) у теплий період року з 1 квітня по 1 листопада і не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей. Згідно з п.10 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п.1.3. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м.Львові біля обєктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р., дозволи на встановлення літніх майданчиків видає управління архітектури департаменту містобудування (Львівської міської ради) на підставі позитивних висновків комісії з видачі дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків. Пунктом 4.1. Порядку визначено, що контроль за дотриманням цього порядку здійснюють районні адміністрації за місцем знаходження літнього майданчика.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що після закінчення сезонного періоду суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний забезпечити демонтаж літнього майданчика власними силами та за власний рахунок.

Відповідно до ст.144 Конституції України, ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п. п. 4.2.3, 6.2. «Порядку отримання дозволів на встановлення літніх майданчиків у м.Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 року №2452 (зі змінами та доповненнями), районні адміністрації звертаються до суду з позовами про примусовий демонтаж літніх майданчиків та забезпечують їх демонтаж на підставі рішення суду.

Оскільки відповідач не демонтував павільйони та літні майданчики вимоги позивача про його демонтаж є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, враховуючи, що на час розгляду даної справи розпорядження про демонтаж об'єкта відповідача є чинними, а останній не виконує його в добровільному порядку, колегія суддів дійшла висновку позовні вимоги Франківської районної адміністрації задоволити.

Щодо застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне:

Апелянт посилається на те, що Франківській районній адміністрації Львівської міської ради було відомо про існування спірних об'єктів ще 05.04.2013 р. під час розгляду у апеляйційному суді Львівської області справи №465/2-5637/10, провадження №22-ц/783/3368/13.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав (п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції підставно не застосував за заявою відповідача наслідки спливу позовної давності.

Щодо тверджень апелянта щодо повноважень ЛКП «Львівський ліхтар» та дозволів на проведення інвентаризації майна суд зазначає наступне:

Відповідно до «Порядку отримання дозволів на встановлення літніх майданчиків у м.Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності контроль за дотриманням таких здійснюють зокрема районні адміністрації. ЛКП "Львівський ліхтар» створене Львівською міською радою згідно з ухвалою міської ради від 31.01.2002 р. №1440 «Про створення Львівських комунальних підприємств на базі ЖЕК Франківського району». ЛКП «Львівський ліхтар» підпорядковане Франківській районній адміністрації Львівської міської ради, відповідно до діючої структури Львівської міської ради, що затверджено ухвалою сесії міської ради №1467 від 09.02.2017 р. «Про затвердження переліку львівських комунальних підприємств у розрізі уповноважених органів та галузевих управлінь».

Щодо клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису колегія суддів зазначає наступне.

29.11.2016 р. відповідачем через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

На задоволення заявленого клопотання у судовому засіданні 30.11.2016 р. здійснено звукозапис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг». Ухвалою суду від 30.11.2016 р. зупинено провадження у справі до вирішення і набрання рішенням Франківського районного суду м.Львова у справі №465/249/15-а законної сили.

У зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Галамай О.З. 07.11.2017 р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2689/16 та призначено головуючого суддю Синчука М.М.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.11.2017 р. провадження у справі № 914/2689/17 поновлено. Розгляд справи призначено на 22.11.2017 р.

Згідно п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу).

У п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п.3 ч.4 ст.47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст.69 ГПК строків (у редакції, яка діяла до 15.12.2017 р.) вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у протоколах судового засідання 22.11.2017 р. та 11.12.2017 р. зазначено, що головуючим винесено на обговорення сторін питання про форму фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів або протоколу з письмовій формі. Заяв від сторін чи інших учасників процесу про фіксацію судового за допомогою технічних засобів не надходило. Головуючий оголосив про фіксацію судового процесу за допомогою протоколу у письмовій формі.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.

Окрім того, скаржник посилається на те, що при ухваленні рішення господарським судовим Львівської області від 11.12.2017 р. не взято до уваги, обставини, які встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 р. у справі №К/800/33934/15, №К/800/35823/15. Апелянтом не наведено, які саме обставини, встановлені у вказаному процесуальному документі мають преюдиційне значення для даної справи. Відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Колегія суддів звертає також увагу апелянта на те, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 30.12.2010 р. зазначено, що за договором оренди від 29.03.2010 р. Каряці І.О. надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0080 га. терміном на два роки. Доказів укладення договору на новий термін суду не надано.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваної ухвали, доводи апелянта та арбітражного керуючого, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, а відповідно, про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Каряка І.О. звернулася до Львівського апеляційного господарського суду особисто як заявник. При цьому, послалась на те, що згідно з ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи як інвалід ІІ групи, про що надано копію посвідчення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каряки Інни Олександрівни залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 р. у справі №914/2689/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №914/2689/16 повернути в місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено і підписано 03.03.2018 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.