Постанова № 72545380, 01.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року Справа № 904/8745/15

місто Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від Українсько-російського ТОВ торгівельна компанія "ЮГОС": Ковальова О.В., довіреністьб/н від 12.01.2012 р., представник;

від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": Шипіленко Р. О., довіреність №629/15 від 06.11.2015 р., представник;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", на рішення господарського суду Дніпропетровської області ухвалене 20 листопада 2017 року суддею Рудовською І.А., повний текст якого складено 27 листопада 2017 року у справі № 904/8745/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Київ

до Українсько-російського Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія "ЮГОС", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Лук`янчук Олег Степанович, м. Підгороднє Дніпропетровської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5, м. Підгороднє Дніпропетровської області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колошин Вадим Петрович, м. Дніпро

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7, м. Дніпро

про визнання недійсним аукціону

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" звернулося до Українсько-російського Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія "ЮГОС" з позовом про визнання недійсним аукціону від 26.06.2013 року з продажу нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, проведеного у справі №38/5005/5057/2012 про банкрутство фізичної особи - підприємця Лук’янчука О.С. Посилалося на те, що справа про банкрутство припинена як безпідставно порушена. Крім того у часі проведення аукціону були допущенні численні порушення законодавства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 року, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року залишено без змін, у справі № 904/8745/15 позов задоволено в повному обсязі, визнано недійсним проведений відповідачем спірний аукціон від 26.06.2013 року, за результатами якого складено протокол від 26.06.2013 року та визнано переможцем ОСОБА_5, оскільки спірний аукціон є незаконним, у зв'язку з тим, що проведений у межах безпідставно порушеної справи про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року у справі № 904/8745/15 скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року у справі № 904/8745/15, позов задоволено. Визнано недійсним проведений відповідачем спірний аукціон від 26.06.2013р. з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця Лук'янчук Олега Степановича, за результатами якого складено протокол від 26.06.2013 та визнано переможцем ОСОБА_5

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р. у справі № 904/8745/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2017 року у даній справі (суддя Рудовська І.А.) у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на те, що визнання недійсним аукціону має наслідком його повторного проведення, що неможливо через припинення провадження провадження у справі про банкрутство. Також, позивач не позбавлений можливості визнати недійсними правочини укладеними в часі його укладення.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (позивач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2017 року по справі 904/8745/15 і прийняти постанову, якою позов задовольнити та визнати недійсним аукціон від 26.06.2013 року проведений УР ТОВ ТК "ЮГОС" з продажу нерухомого майна фізичної особи - підприємця Лук'янчука О.С. , а саме житлового будинку площею 203,4 кв.м. та земельної ділянки площею 1000 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якого 26.06.2013 року було складено протокол та визнано переможцем ОСОБА_5

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що порушено судом норми матеріального та процесуального права, має місце невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що 03.10.2013 року Вищим господарським судом України залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №38/5005/5057/2012 віт 30.07.2013 про банкрутство Лук’янчук О.С., якою припинено провадження у справі про банкрутство як помилково порушене, без достатніх правових підстав.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю підстав для порушення та подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприсмця Лук’янчук О.С. (із визнанням його банкрутом), провадження в такій справі підлягає припиненню на підставі норм. Однак, 26.06.2013 в рамках цієї безпідставно порушеної процедури банкрутства був проведений аукціон, в ході якого було реалізовано іпотечне майно без відповідного погодження банку-іпотекодержателя.

Встановлення судом відсутності правових підстав для порушення щодо Фізичної особи - підприємця Лук'янчук О.С. процедури банкрутства має своїми наслідками і висновки про неправомірність інших механізмів, що застосовувалися по відношенню до останньої в перебігу процедури банкрутства, зокрема щодо реалізації майна та повноважень ліквідатора на вчинення такої реалізації.

За таких обставин, враховуючи те, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі від 30.07.2013 припинено провадження по справі №38/5005/5057/2012 про банкрутство фізичної особи - підприємця Лук'янчук О.С. та встановлено відсутність правових підстав для порушення справи про банкрутство, то аукціон від 26.06.2013 p., проведений УР ГОВ ГК «ЮГОС» з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця Лук'янчук О.С. за результатами якого 26.06.2013р. складено протокол та визнано переможцем ОСОБА_5 суперечить актам цивільного законодавства.

Встановлення судом відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство мас своїми наслідками і висновки про неправомірність інших механізмів процедур у справі про банкрутство, зокрема ліквідаційної процедури, складовою частиною якої є проведення аукціону з реалізації майна боржника.

Також апелянт посилається на те, що до матеріалів справи не надано доказів дотримання замовником аукціону - ліквідатором вимог ч. 6 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо проведення конкурсу, на якому належало визначити організатора аукціону.

Також, з матеріалів справи вбачається, що не було укладено договір на проведення аукціону. Організатор аукціону не здійснив оголошення про проведення аукціону та про результати проведення торгів, що обмежило доступ інших осіб до прилюдних торгів (аукціону).

До матеріалів справи не надано доказів дотримання учасниками аукціону вимог ч. 1,2,4 ст. 60 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме відповідачем та третіми особами не надано заяв на участь в аукціоні, не надано доказів сплати учасниками аукціону гарантійного внеску у розмірі, який передбачено Законом, не надано журнал реєстрації заяв тощо.

Крім того, на момент проведення аукціону сплив строк дії оцінки майна (домоволодіння).

Вказані порушення є суттєвими та призвели до спотворення результатів аукціону.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області та задоволення позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2017року справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", на рішення господарського суду Дніпропетровської області ухвалене 20 листопада 2017 року суддею Рудовською І.А., повний текст якого складено 27 листопада 2017 року у справі № 904/8745/15 призначено до розгляду на 18.12.2017року на 10:30 годину, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Білецька Л.М. (доповідач); судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Л.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2017року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.01.2018рік на 10:45год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.02.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.02.2018, у зв'язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/8745/15, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів Євстигнеєва О.С., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.03.2018 року

01.03.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Узагальнені заперечення учасників провадження проти апеляційної скарги зводяться до того, що:

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити та визнати недійсним аукціон від 26.06.2013 року проведений УР ТОВ ТК "ЮГОС" з продажу нерухомого майна фізичної особи - підприємця Лук'янчука О.С. , а саме житлового будинку площею 203,4 кв.м. та земельної ділянки площею 1000 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якого 26.06.2013 року було складено протокол та визнано переможцем ОСОБА_5

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Інші інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлені місцевим господарським судом і неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини зводяться до того, що Публічне акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на підставі Договору іпотеки від 27.06.2008 року № 014/02-40/1831 є іпотекодержателем майна ФОП Лук'янчука О.С., переданого у забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитною угодою від 27.06.2008 року № К-Д014/02-40/925/1. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 року порушено провадження у справі № 38/5005/5057/2012 про банкрутство ФОП Лук'янчука О.С. в порядку ст. 47-49 Закону України "Про банкрутство".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Колошина В.П.

26.06.2013 року ліквідатором в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство здійснено реалізацію нерухомого майна боржника - житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення спірного аукціону, організатором якого виступив відповідач.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2013 року провадження у справі № 38/5005/5057/2012 про банкрутство ФОП Лук'янчука О.С. припинено, як безпідставно порушене. Судом касаційної інстанції констатовано відсутність ознак безспірності грошових вимог кредиторів боржника.

Таким чином, справа про банкрутство ФОП Лук'янчука О.С., в межах якої проведено спірний аукціон, порушена та здійснювалась у порядку Закону України "Про банкрутство" у редакції, чинній до 19.01.2013 року. При цьому публікація оголошення про продаж спірного майна боржника - ФОП Лук'янчука О.С. була здійснена в газеті "Вісті Придніпров'я" 30.10.2012 року, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 8 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у новій редакції спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у новій редакції прямо визначено, що розгляд питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, а також правочинів, вчинених з метою реалізації результатів аукціону (договорів купівлі-продажу, документів щодо права власності тощо), здійснюється виключною в межах провадження у справі про банкрутство, а не в окремому позовному проваджені.

Одночасно положеннями законодавства про банкрутство (як у попередній, так і в новій редакції) передбачено можливість реалізації майна боржника як конкретному покупцю, так і шляхом проведення конкурсу - аукціону. У свою чергу пріоритетною є реалізація майна на аукціоні, метою якого є виявлення на конкурентних засадах його переможця - покупця майна з метою прозорого відчуження майна боржника за найвищою ціною.

Частиною 3 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у новій редакції передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, законодавець прямо пов'язує законність проведення аукціону із законністю правочинів, укладених з метою його реалізації: договорів, а також інших юридично значимих дій, пов'язаних з оформленням права власності на майно. При цьому сам по собі аукціон та його результат не є підставою для відчуження майна боржника, а є лише передумовою для укладення між переможцем та боржником відповідного правочину - договору купівлі-продажу майна та подальшого оформлення правовстановлюючих документів про право власності на придбане майно. Тобто аукціон є лише засобом досягнення результату у вигляді відчуження майна боржника.

Підставою ж для визнання недійсними аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

З вищезазначеного випливає, що аукціон безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено. Це пов'язано з тим, що встановлення за відповідним судовим рішенням незаконності аукціону, тобто порушення порядку його організації та проведення, невідворотно викликає необхідність його повторного проведення у справі про банкрутство з метою реалізації майна боржника.

Таким чином, за відсутності триваючого провадження у справі про банкрутство оспорювання проведеного у цій справі аукціону не може мати місце.

У той же час правові підстави для визнання недійсними правочинів (договорів), укладених на реалізацію результатів аукціону, є значно ширшими, оскільки передбачені у тому числі і нормами загального цивільного законодавства, тоді як законодавство про банкрутство містить лише додаткові, властиві лише самій процедурі банкрутства, підстави для визнання правочинів недійсними.

Після припинення провадження у справі про банкрутство можуть мати місце лише спори стосовно правочинів, які є підставою для відчуження майна за результатами аукціону, а не самого аукціону, як підстави для укладення таких правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 6 статті 203 Цивільного кодексу.

Згідно з частиною 10 статті 30 Закону України "Про банкрутство" продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором та покупцем, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" іптекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України "Про іпотеку".

У справі, яка переглядається, спірне майно, що було предметом іпотеки за договорами застави та іпотеки, укладеними між боржником та банком, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Згідно із частиною другою статті 16, статтею 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Разом із тим віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Отже, право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна.

Установлено, що "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" не є власником майна, що оспорюється.

Крім того, частиною другою статті 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від набувача, якщо воно було продане у порядку, установленому для виконання судових рішень.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту щодо оспорювання аукціону не є ефективим, оскільки саме по собі визнання пукціону недійсним не поновлює іпотеку і права скаржника як іпотекодержателя. Крім того, згідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Аргументи апеляційної скарги не можуть бути прийняті ще і тому, що наслідком визнання недійсним аукціону є проведення повторного аукціону, що неможливо оскільки провадження у справі про банкрутство припинено.

Тому за обставин, що склалися в умовах припиненого провадження у справі про банкрутство наведені в апеляційній скарзі аргументи щодо суттєвого порушення правил проведення аукціону (відсутність договору, оголошення, заявок на участь, сплати гарантійних внесків, відсутність журналу реєстрацій тощо, і як їх наслідок вимога визнати недійсним аукціон неспроможні відновити порушені права позивача.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 275 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2017 року у справі № 904/8745/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2017 року у справі № 904/8745/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 02.03.2018 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.С. Євстигнеєв