Ухвала суду № 725204, 30.08.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

30.08.06 Справа № 14/100-1490

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Процика Т.С.

суддів: Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

за участю секретаря судового засідання: Болехівської І.В.

розглянув

матеріали апеляційної скарги Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі Тернопільська ОДПІ) від 11.05.2006 р. № 27280/7/10-015

на постанову

Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2006р.

у справі

№ 14/100-1490

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар ЛТД»(надалі ТзОВ «Стеллар ЛТД»), м. Тернопіль

до

Тернопільської ОДПІ, м. Тернопіль

про

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача: Кудінов В. В. –представник (довіреність у матеріалах справи)

від відповідача: не з’явився

Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення № 1643846.

Представнику позивача роз’яснено права та обов'язки, передбачені статтями 49, 51 КАС України, право відводу судді, стаття 27 КАС України, та право відводу секретаря судових засідань, стаття 29 КАС України. Заяв та клопотань про відвід суддів та секретаря судових засідань не заявлено.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2006р. у справі № 14/100-1490, суддя Руденко О.В., позовні вимоги ТзОВ «Стеллар ЛТД»задоволені. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 14.11.2005р. № 0000152306/0/79347 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6 857,00 грн.

Приймаючи постанову, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що Тернопільська ОДПІ не довела порушень позивачем вимог пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а висновки акта перевірки про те, що товариством безпідставно заявлена нульова ставка оподаткування податку на додану вартість по експортних операціях в порушення пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 зазначеного Закону, не підтверджуються поданими суду доказами.

На постанову місцевого господарського суду Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій скаржник вказує, що постанова суду прийнята всупереч чинному законодавству та без з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати постанову місцевого господарського суду та відмовити ТзОВ «Стеллар ЛТД»в задоволенні позовних вимог. Зокрема, на думку скаржника, операції щодо поставки транспортних послуг по перевезенню вантажів за межами державного кордону України, які надавались позивачем, не відносяться до об'єкту оподаткування, передбаченого ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТзОВ «Стеллар ЛТД»подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого господарського суду без змін.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Тернопільською ОДПІ проведено планову документальну виїздну перевірку ТзОВ «Стеллар ЛТД»по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р., про що складено акт від 07.11.2005р. №645/23/322/1/21161115 (а.с. 6-16).

За результатами перевірки Тернопільською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000152306/0/79347 від 14.11.2005р., відповідно до якого ТзОВ «Стеллар ЛТД»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 7 964,00 грн. (а.с. 5).

Під час проведення перевірки було встановлено те, що ТзОВ «Стеллар ЛТД»протягом обревізованого періоду проводило господарські операції з надання послуг по перевезенню вантажів, в тому числі за межами митної території України. Дані операції згідно п.п.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»оподатковувалися товариством за нульовою ставкою. Вважаючи, що платник податків порушив п.3.1. ст.3, пп.7.4.2 та пп.7.4,3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», державна податкова інспекція зробила висновок про завищення платником податків від'ємного значення по ПДВ за квітень 2005 року на суму 6 857,03 грн. та порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, чим товариство завищило суму податкового кредиту на 1 107,00 грн. податку.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 6 857,00 грн.. з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», поряд з іншими, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі –експорту).

Згідно з п. 1.14 ст.1 цього Закону супутні послуги –послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються.

Відповідно з Митним Кодексом України до митної вартості товарів, що експортуються, включаються витрати пов'язані із їхнім транспортуванням (доставкою).

Тому, доводи відповідача, що послуги по перевезенню вантажів за межами державного митного кордону України, які надавались позивачем, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, судом до уваги не взяті.

Судом враховано також те, що зазначені господарські операції не містяться в переліку операцій, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, який наведений у п.3.2 ст.3 Закону, як не відносяться і до тих, що є звільненими від оподаткування чи оподатковуються за ставкою 20 відсотків .

Відповідно до пп.6.2.1, пп. 6.2.4 п.6.2.ст.6 Закону за нульовою ставкою (у тому числі) оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України.

При цьому, слід зазначити те, що чинне законодавство України не містить визначення термінів „багаж", „вантажобагаж" при наданні послуг по їх перевезенню автомобільним транспортом.

Викладене свідчить про те, що норма п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, що в свою чергу, дає підстави для застосування до даних правовідносин положень пп. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», стосовно конфлікту інтересів.

Тому, саме із метою уникнення подібних множинних трактувань прав і обов'язків платників податків, Державна податкова адміністрація України у листі від 30.01.2006 року за № 913/5/16-1516 та Міністерство фінансів України у листі від 23.02.2006 року № 31-20020-07-18/3744 ототожнили терміни ..вантажобагаж" і „вантаж" зробивши висновок, що оподаткування транспортних послуг по міжнародному перевезенню залізничним, автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом вантажів за межами території України у період з 31 березня по 30 червня 2005 року (до набрання чинності Закону України „Про внесення змін до деяких законів України" № 2642- IV від 03.06.2005 року) здійснюється відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (лист від 11.01.2006р. №06-12/10-14 в матеріалах справи), на підставі аналізу нормативно-правових актів, які регламентують діяльність окремих видів транспорту (в тому числі постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", наказу Міністерства транспорту від 14.10.1997р. №363, яким затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстрований в Міністерстві юстиції 20.02.1998 р. №128/2568), прийшов до висновку, що термін «вантаж»включає в себе поняття вантажобагаж (товаробагаж), що робить ці терміни тотожними для міжнародних перевезень автомобільним, морським і річковим транспортом у розумінні пп.6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами, внесеними Законом України від 25.03.2005р. №2505-ІV "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України".

Також, Законом України від 03.06.2005р. №2642-ІV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" у абзаці першому пп. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" слова "пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу)" замінено словами "пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу". Саме замінено, а не доповнено, щоб могло розцінюватися як розширення норм Закону. Така заміна унеможливила різного роду тлумачення термінів, зокрема, вантаж та вантажобагаж.

У відповідності до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тернопільська ОДПІ не подала у встановленому Законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 6 857,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та виніс постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому цю постанову належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 69, 71, 86, 195, 196, 198, 200, 205, 206, п.п. 6,7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, –

суд УХВАЛИВ :

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2006 року у справі за № 14/100-1490 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст.ст.211, 212 КАС України.

Ухвала складена в повному обсязі 08.06.2007 року.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Судді Галушко Н.А.

Юрченко Я.О.