Ухвала суду № 725203, 16.08.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

16.08.06 Справа № 14/70-1162

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Процика Т.С.

суддів: Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

за участю секретаря судового засідання: Болехівська І.В.

розглянув

матеріали апеляційної скарги Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (надалі Тернопільська ОДПІ) від 06.05.2006р. № 26537/7/10-015

на постанову

Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006р.

у справі

№ 14/70-1162

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброслав-Тернопіль»(надалі ТзОВ «Доброслав-Тернопіль»), м. Тернопіль

до

Тернопільської ОДПІ, м. Тернопіль

про

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача: Гулько С.Л. –представник (довіреність у матеріалах справи)

від відповідача: Іванців Ю.С. –заступник начальника управління (довіреність № 20446/7/10-015 від 06.04.2006р.)

Представникам сторін роз’яснено права та обов'язки, передбачені статтями 49, 51 КАС України, право відводу судді, стаття 27 КАС України, та право відводу секретаря судових засідань, стаття 29 КАС України. Заяв та клопотань про відвід суддів та секретаря судових засідань не заявлено.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006р. у справі № 14/70-1162, суддя Руденко О.В., позовні вимоги ТзОВ «Доброслав-Тернопіль»задоволені. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 07.03.2006р. № 0000092306/013/66.

Приймаючи постанову, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що оскільки нарахування податкового кредиту позивачем проведено внаслідок придбання ним основних фондів, (як сума ПДВ сплачена митним органам в листопаді 2005 року за імпортоване на територію України обладнання), то послідуюче включення позивачем даної суми до бюджетного відшкодування в декларації за грудень місяць 2005 року є правомірним та таким, що ґрунтується на положеннях Закону.

На постанову місцевого господарського суду Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій скаржник вказує, що постанова суду прийнята всупереч чинному законодавству та без з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати постанову місцевого господарського суду та відмовити ТзОВ «Доброслав-Тернопіль»в задоволенні позовних вимог. Оскільки позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 08.06.2005р. то, на думку скаржника, право на отримання бюджетного відшкодування відповідно до п.п 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у нього відсутнє.

ТзОВ «Доброслав-Тернопіль»подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого господарського суду без змін.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Тернопільською ОДПІ проведено позапланову документальну виїздну перевірку ТзОВ «Доброслава-Тернопіль»по питанню правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.12.2005р. по 31.12.2005р., про що складено акт від 03.03.2006р. №1962/23-323/33282246 (а.с.3-23).

За результатами перевірки Тернопільською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000092306/0/13/66 від 07.03.2006р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50 045,00 грн. заявленого позивачем до бюджетного відшкодування в декларації по ПДВ за грудень місяць 2005 року. (а.с. 29, 32-33).

Як вбачається із акта перевірки та тексту оскаржуваного повідомлення-рішення, підставою відмови Тернопільською ОДПІ позивачу у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість в розмірі 50 045,00 грн. є те, що ТзОВ «Доброслав-Тернопіль»зареєстрований платником ПДВ менше ніж 12 місяців, а відтак, на думку контролюючого органу, не має права на таке відшкодування.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

ТзОВ «Доброслав-Тернопіль»зареєстроване платником податку на додану вартість, про що йому 08.06.2005р. контролюючим органом видано свідоцтво №26754288 (а.с. 31).

Із матеріалів справи вбачається, що податковий кредит в сумі 50 045,00 грн. виник у ТзОВ «Доброслав-Тернопіль»як сума ПДВ сплачена митним органам в листопаді 2005 року за імпортовані на територію України основні засоби (термокамери, варочний котел), про що було відображено в декларації з ПДВ за листопад 2005 року. Момент виникнення та сума податкового кредиту відповідачем не заперечувалися (а.с.11).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено у Законі України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями). Підпунктом 1.8 ст.1 вказаного Закону встановлено, що бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п.п.7.2.4 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не має права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не проводила діяльності протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Тобто даною нормою чітко визначено, що право на бюджетне відшкодування не мають право особи:

–які були зареєстровані як платники цього податку менш ніш за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування ними податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

–які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів незалежно від дати їх реєстрації платниками податну на додану вартість.

Із наведеного випливає, що особа, зареєстрована як платник податку на додану вартість, у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати реєстрації платником податку на додану вартість та обсягу оподатковуваних операцій.

Відповідно до п.8.2.1.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто дана норма Закону чітко вказує на те, що основними фондами є не тільки матеріальні цінності, що вже використовуються платником податків більше 365 днів, але і ті, що придбані ним з метою використання у господарській діяльності терміном більше 365 календарних днів.

Про те, що придбане товариством обладнання відносяться до основних фондів свідчать:

вантажно-митні декларації, оформлені на ввезення вищезазначеного обладнання, містять код товару 8419899800 (графа 33 декларації). Згідно розділу XVI митного тарифу визначеного Законом України «Про митний тариф України»до товарів із вказаним кодом належить - "обладнання промислове " інше";

наказом про введення в експлуатацію обладнання від 06.11.2005р. позивач визначив запланований строк використання його у господарській діяльності 10 років. Акти вводу в експлуатацію вищезазначеного обладнання (№311 від 10.11.05р., №312 від 10.11.05р., №313 від 10.11.05р.) свідчать про введення обладнання в експлуатацію та початок його використання у виробничій діяльності;

інвентаризаційні картки обліку основних засобів підтверджують факт віднесення обладнання до основних фондів підприємства;

відомість нарахування зносу вищезазначеного обладнання підтверджує факт його віднесення до 3 групи основних фондів згідно п. 8.2.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

оборотно-сальдова відомість по рахунку балансового обліку 10.4.1 свідчить про оприбуткування зазначеного обладнання на баланс підприємства в складі основних фондів.

Оскільки нарахування податкового кредиту позивачем проведено внаслідок придбання ним основних фондів, (як сума ПДВ сплачена митним органам в листопаді 2005 року за імпортоване на територію України обладнання), то наступне включення позивачем даної суми до бюджетного відшкодування в декларації за грудень місяць 2005 року є правомірним та таким що ґрунтуються на положеннях Закону.

У відповідності до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тернопільська ОДПІ не подала у встановленому Законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість в розмірі 50 045,00грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та виніс постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому цю постанову належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без –задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 69, 71, 86, 195, 196, 198, 200, 205, 206, п.п. 6,7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, –

суд УХВАЛИВ :

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006 року у справі за № 14/70-1162 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі відповідно до ст.ст.211, 212 КАС України.

Ухвала складена в повному обсязі 08.06.2007 року.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Судді Галушко Н.А.

Юрченко Я.О.