Постанова № 72497140, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/583/18 Справа № 200/24581/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування, мотивуючи тим, що 15 червня 2015 на переїзді №30 в СТ «Ізумруд» в с.Кіровське сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої її автомобілю марки Тойота Рав4, реєстраційний номер НОМЕР_1, було заподіяно шкоду.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2015 року винною у ДТП визнано ОСОБА_3, яка перебувала за кермом автомобіля марки Пежо 107, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Вказувала, що відповідальність за заподіювану шкоду ОСОБА_3 була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим нею було повідомлено ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про настання страхової події.

Зазначала, що згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження, складеного ТОВ «Асистуюча компанія Укравтоекспертиза» №27299-К/1 від 20 серпня 2015 року, матеріальна шкода, заподіяна її автомобілю, пошкодженого в результаті ДТП складає 40.251 грн.87 коп, а згідно з додатковим висновком автотоварознавчого дослідження по визначенню реальної вартості матеріального збитку №3168 від 14 вересня 2015 року, вартість завданого їй матеріального збитку становить 51.825 грн.37 коп.

Посилаючись на те, що отримала часткове страхове відшкодування у розмірі 29.107 грн.64 коп. з утриманням ПДВ у розмірі 5.821 грн.53 коп., що є меншим ніж сума спричиненої їй матеріальної шкоди, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» суму матеріальної шкоди без утримання суми ПДВ в межах ліміту відповідальності у розмірі 20.087 грн.19 коп., з розрахунку загальної суми шкоди 51.825 грн.37 грн., за мінусом франшизи 805 грн.17 коп. та за мінусом раніше сплаченої суми у розмірі 29.107 грн.64 коп.; судовий збір у розмірі 551 грн.21 коп. та витрати пов'язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 1.200 грн.; з ОСОБА_3 стягнути суму різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 1.825 грн.37 коп.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі, поданій 02 серпня 2017 року, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та вважають, що експертний висновок, наданий позивачем, проведений на дату оцінки, що є грубим порушенням закону та неправильно визначає вартість завданих збитків.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права судове рішення не відповідає.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст.ст.979,985,988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 15 червня 2015 року в садовому ТОВ «Ізумруд» в с.Кіровське сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу марки Пежо 107, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіля марки Тойота Рав 4, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені транспорті засоби.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2015 року, яка є чинною на даний час, винною у ДТП визнано ОСОБА_3, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України за порушення правил дорожнього руху та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.3).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Частиною 6 ст.82 ЦПК України, в редакції Закону №2147-УШ від 03 жовтня 2017 року, визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу Тойота RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного ТОВ «Асистуюча компанія Укравтоекспертиза» №27299-К/1 від 20 серпня 2015 року, вартість відновлюваного ремонту КТЗ складає 40.251 грн.87 коп., вартість відновлюваного ремонту КТЗ з урахуванням зносу складає 34.929 грн.17 коп. (а.с.36-41,52-60)

Відповідно висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №3168 від 14 вересня 2015 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Тойота RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого у наслідок від ДТП становить 51.825 грн.37 коп.(а.с.61-67).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки Пежо 107, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК» Альфа Страхування» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач ОСОБА_2 в порядку, встановленим спеціальним законом, звернулась до відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з заявою на виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 29.107 грн. 64 коп. за умови утримання ПДВ у розмірі 5.821 грн.53 коп.

Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги у повній мірі доведені та обґрунтовані та для визначення суми, яка підлягає відшкодуванню, взяв до уваги висновок автотоварознавчого дослідження.

Колегія суддів не може у повній мірі погодить з таким висновком суду першої інстанції.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 визначено, що необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень ст.22.1 вказаного закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 зазначено, що з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з положеннями ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 15 червня 2015 року.

Після звернення потерпілої ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» останні замовили експертну оцінку з метою встановлення суми, яка підлягає відшкодуванню.

Згідно звіту про оцінку КТЗ, складеного ТОВ «Асистуюча компанія Укравтоекспертиза» №27299-К/1 від 20 серпня 2015 року, вартість відновлюваного ремонту КТЗ, пошкодженого в результаті ДТП складає - 40.251 грн.87 коп.

Вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу, що також є розміром матеріальної шкоди (реальна шкода), згідно цього експертного висновку, становить 34.929 грн.17 коп. (а.с.52-60).

Висновком експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку №3168 від 14 вересня 2015 року визначено, що вартість матеріального збитку становить 51.825 грн.37 коп., а вартість відновлювального ремонту 66.325 грн.26 коп. (а.с.61-67).

Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України.

Нормами ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.27,46 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зважаючи на те, що звіт про оцінку КТЗ було зроблено через 66 днів після ДТП, позивач з ним погодилась, не оспорювала і, звертаючись до суду з даним позовом, посилалась на нього при визначенні вартості матеріальної шкоди, висновок експертного дослідження автотоварознавця було складено ОСОБА_2 з власної ініціативи через 99 днів, колегія суддів вважає за необхідне при ухваленні нового рішення взяти до уваги саме перший висновок, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу складає 34.929 грн.17 коп.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у першому висновку пробіг КТЗ, прийнятий для розрахунку, визначений 57766, а у другому висновку пробіг КТЗ, прийнятий для розрахунку, 59895, тобто у цій проміжок часу позивач користувалась транспортним засобом.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 29.107 грн. 64 коп., з утриманням ПДВ у розмірі 5.821 грн.53 коп., в той час коли з висновку, який колегія суддів бере до уваги як належний та допустимий доказ завданої шкоди, не вбачається, що на суму 34.929 грн.17 коп. був нарахований ПДВ, а тому до стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» підлягає саме сума незаконно утриманого ПДВ з вирахуванням з цієї суми франшизи у розмірі 805 грн.17 коп.

Щодо вимог ОСОБА_2 про відшкодування збитків з ОСОБА_3 в розмірі 1.825 грн.37 коп., то вони не підлягають задоволенню, оскільки сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті позивачу, не перевищує 50.000 грн.

В зв'язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 5.016 грн.36 коп. В іншій частині позову ОСОБА_2 приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 грн.20 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.