Постанова № 72497123, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1470/18 Справа № 176/1092/17 Головуючий у 1 й інстанції - Гусейнов К. А. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Кам'янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», третя особа - комунальне підприємство «Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання», про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Кам'янського відділення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - ПАТ «Дніпропетровськгаз») про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що він є споживачем послуг газопостачання, які надаються до квартири АДРЕСА_1 на підставі договору про надання населенню послуг з газопостачання від 23 жовтня 2007 року.

Зазначав, що він регулярно оплачував рахунки ПАТ «Дніпропетровськгаз» за договором та в терміни, визначені в рахунках, до грудня 2016 року для споживачів його будинку і для нього нарахування за спожитий природний газ здійснювались згідно норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №203, по формулі 7,1 м3 х 6,879 грн. = 48 грн.84 коп. на людину 14,2 м.куб.

Вказував, що з 01 грудня 2016 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» почало здійснювати нарахування за газ по його особовому рахунку НОМЕР_1, оскільки його квартира не обладнана індивідуальними приладами обліку, за загальнобудинковим лічильником обліку газу, про що він дізнався в лютому 2017 року, коли отримав рахунок за послуги газопостачання за січень, де об'єми споживання газу за його особовим рахунком були зазначені як 19,753 м.куб, сформований 12 лютого 2017 року, отже, після встановлення лічильника норми нарахування виросли вдвічі, а то й втричі.

Посилаючись на те, що ПАТ «Дніпропетровськгаз» встановленням загальнобудинкового лічильника обліку споживання газу без його на те згоди, допустив грубе порушення його прав як споживача, крім того, ставлячи іншим споживачам індивідуальний газовий лічильник ставить у нерівне становище побутових споживачів його будинку перед іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків,та дані протиправні дії призвели до того, що він знаходиться у край тяжкому фінансовому становищі через неправомірне збільшення тарифу для оплати газу, просив суд ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» з монтажу загальнобудинкового вузлу обліку природного газу на будинку АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача припинити нарахування спожитого природного газу за загальнобудинковим лічильником обліку газу за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року №203 ОСОБА_2, як побутовому споживачеві, що проживає за вказаною адресою з 01 грудня 2016 року; зобов'язати ПАТ «Дніпропетровськгаз» відповідно до ч.1 статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» обладнати його квартиру індивідуальним лічильником обліку газу до 01 січня 2018 року.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій 20 листопада 2017 року, позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за відсутності одноособового власника будинку АДРЕСА_1, суд необґрунтовано застосував до цього будинку норми п.1 гл.5 розділу 1Х Кодексу газорозподільних систем, ПАТ «Дніпропетровськгаз» поставив його у нерівне становище побутового споживача перед іншими побутовими споживачами квартир багатоквартирних будинків м.Жовті Води, в яких оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с.53).

У вказаній квартирі позивач ОСОБА_2 проживає разом з дружиною ОСОБА_3, якій належить інша 1/2 частина квартири (а.с.6).

Позивач ОСОБА_2 є споживачем послуг з газопостачання, які до його квартири постачає відповідач ПАТ «Дніпропетровськгаз».

Постановою НКРЕКП від 24 березня 2016 №391 із змінами, внесеними Постановою НКРЕКП №2344 від 22 грудня 2016 року, затверджено План розвитку на 2016-2025 роки Інвестиційної програми Газорозподільчого підприємства ПАТ «Дніпропетровськгаз».

Згідно 1 розділу зазначеного Плану на 2016 рік за адресою АДРЕСА_1 було заплановано встановити будинковий ВОГ за рахунок Оператора ГРМ, тобто ПАТ «Дніпропетровськгаз» (п.3.2.407) (а.с.70-72).

01 грудня 2016 року між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та КП «ВЖРЕО» був укладений договір №2-М з додатком №1 про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ за адресою АДРЕСА_1 (а.с.52).

Встановлення зазначеного будинкового ВОГ у АДРЕСА_1 здійснювалось за робочим проектом, розробленим ТОВ «Дніпрогаз проект» (а.с.73-75).

Згідно довідки, наданої КП «ВЖРЕО» від 31.10.2017 року №01-07/2993, житловий будинок АДРЕСА_1, інвентарний номер 3607300, знаходиться на балансі КП «ВЖРЕО» з грудня 1996 року (а.с.96).

Відповідно до акту приймання в експлуатацію об'єктів системи газопостачання від 30 листопада 2016 року, складеного комісією у складі начальника Дніпродзержинського УЕГГ ОСОБА_4, головного інженера Дніпродзержинського УЕГГ ОСОБА_5, провідного інженера по супроводу будівельно-монтажних робіт відділу організації робіт ПАТ «Дніпропетровськгаз» ОСОБА_6, заступника начальника з питань обліку газу Дніпродзержинського УЕГГ ОСОБА_7 будівельно-монтажні роботи виконані в повному обсязі згідно з проектом. Об'єкт системи газопостачання, розташований за вказаною адресою, прийнятий в експлуатацію 30 листопада 2016 року (а.с.76).

Згідно з актом обстеження вузла обліку газу від 01 грудня 2016 року комісія встановила, що зазначений вузол обліку газу відповідає проектній документації та Правилам обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання і може використовуватись як комерційний вузол обліку газу (а.с.77).

01 грудня 2016 року між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та КП «ВЖРЕО» був укладений договір №3-ЗП щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів, за умовами якого Оператор ГРМ (ТОВ «Дніпропетровськгаз») бере на себе зобов'язання, а Управитель (КП «ВЖРЕО») зобов'язується сприяти Оператору ГРМ у знятті, фіксації показань будинкових (загальнобудинкових) вузлів у АДРЕСА_1 (а.с.51).

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з законності дій ПАТ «Дніпропетровськгаз», які полягали в монтажі будинкового вузлу обліку природного газу на будинку АДРЕСА_1 та недоведеність порушення прав позивача при цьому.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1)перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2)друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3)третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Надання послуг фізичним особам з газопостачання регулюються Законами України "Про захист прав споживачів" №1023-ХІІ, "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV та "Правилами надання населенню послуг з газопостачання", які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09 грудня 1999 року, з подальшими змінами.

Закон України «Про ринок природного газу» - визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Кодекс газорозподільних систем визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: 1)надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості; 2)комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу; 3)доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (умови технічного доступу); 4)доступу суб'єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); 5)механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу.

Правила надання населенню послуг з газопостачання, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року №2246, регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", а саме: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: - коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством (ч.1 ст.3 Закону).

Правила комерційного обліку природного газу визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року.

Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Законом не обумовлено встановлення лише індивідуальних лічильників газу, та встановлено: «суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: 1)забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року». Тобто в даній нормі йде мова про населення загалом, а не окремо про кожного споживача.

Положення п.1 глави 5 Розділу IX Кодексу ГРМ прямо передбачено таке право: «за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховується за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу».

Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року №46) - далі Тимчасове положення), визначається порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загальнобудинкових вузлів обліку природного газу, які складаються, зокрема, з лічильника природного газу та засобу дистанційної передачі даних, а також забезпечується можливість обліку усього відпущеного природного газу в багатоквартирних будинках, заощадження коштів необхідних для забезпечення населення, яке проживає в багатоквартирних будинках, лічильниками природного газу як наслідок зменшення фінансового навантаження на тариф газорозподільних підприємств.

Згідно норм Тимчасового положення, власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Таким чином, установка лічильника може бути виконана в рамках програми з безкоштовного оснащення житлового фонду приладами обліку газу або ж за кошти споживача.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення спірного загальнобудинкового вузлу обліку споживання газу відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, з відповідним розробленим проектом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач є власником 1/2 частини квартири, а судом не враховано положень ч.2 ст.382 ЦК України, є хибними та не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Обов'язку ПАТ «Дніпропетровськгаз» встановлювати лічильник газу у квартирі позивача законом не передбачено.

Отже, з боку ПАТ «Дніпрогаз» не допущено порушень діючого законодавства, а також прав споживача, що підтверджується об'єктивно встановленими обставинами справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І