Постанова № 72497090, 27.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/224/18 Справа № 206/5014/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А.О. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року по справі за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором про фінансовий лізинг, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором про фінансовий лізинг, мотивуючи тим, що 11 вересня 2012 року між ними та ОСОБА_2 було укладено договір про фінансовий лізинг №00005772, за яким ТОВ «Порше Лізинг Україна» зобов'язався передати у розпорядження ОСОБА_2 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2012 року виробництва, шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму 19.134 долари США, що становить еквівалент у гривні.

Зазначали, що ОСОБА_2 перестав виконувати свої зобов'язання за Договором та порушував терміни сплати лізингових платежів протягом двох місяців, датою припинення договору є 27 травня 2015 року, останнім днем погашення заборгованості є 01 червня 2015 року, а останнім днем повернення об'єкту лізингу є 03 червня 2015 року.

Вказували, що 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис №1071 про повернення об'єкта фінансового лізингу, 15 грудня 2015 року державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 15 грудня 2015 року державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ було винесено постанову про розшук майна боржника та об'єкт лізингу в рамках виконавчого провадження було повернуто товариству лише 24 березня 2016 року, що підтверджується актом опису й арешту майна.

Посилаючись на те, що діями ОСОБА_2 грубо порушувалися умови договору, крім того товариство зазнало додаткових збитків та витрат для повернення об'єкту лізингу, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про фінансовий лізинг у загальному розмірі 88.149 грн.48 коп., з яких 72.294 грн.48 коп. - плата за фактичний час користування об'єктом лізингу, 15.900 грн. - збитки.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором про фінансовий лізинг №00005772 від 11 вересня 2012 року у розмірі 29.593 грн.62 коп. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в позовних вимогах ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за правилом ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмові формі, а якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Тому вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів за нікчемним договором є таким, що суперечить чинному законодавству та не підлягали задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Порше Лізинг Україна» зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач повинен сплатити лізингові платежі за фактичний час користування об'єктом лізингу у період з вересня 2015 року по березень 2016 року у розмірі 72.294 грн.48 коп., що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для їх задоволення та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 11 вересня 2012 року між позивачем ТОВ «Порше Лізинг Україна» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про фінансовий лізинг №00005772.

За умовами договору ТОВ «Порше Лізинг Україна» зобов'язався передати у розпорядження відповідача ОСОБА_2 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2012 року виробництва, шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму 19.134 долари США, що становить еквівалент у гривні.

Додатком до договору про фінансовий лізинг, який є невід'ємною частиною договору, передбачені загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі - Умови лізингу), відповідно до п.6.1 якого, для експлуатації об'єкту лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що включають: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частку від обсягу фінансування (сума яка включає частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати передбачені, або прямо пов'язані з Контрактом.

Пунктом 6.4 Умов лізингу передбачено, що в Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Пунктами 6.5, 6.10 Умов лізингу передбачено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів не пізніше дати, вказаної у Графіку.

11 вересня 2012 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» та лізингоодержувач підписали Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, яким узгоджено дату сплати та суму сплати.

27 травня 2015 року ОСОБА_2 було направлено вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору.

Проте вимога повернулася на адресу ТОВ «Порше Лізинг Україна» із відміткою за закінчення терміну зберігання.

У зв'язку з умовами укладеного між сторонами договору днем його розірвання є 27 травня 2015 року, останнім днем повернення об'єкту лізингу було 03 червня 2015 року, а останнім днем сплати заборгованості було 01 червня 2015 року.

25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис №1071 про повернення об'єкта фінансового лізингу.

15 грудня 2015 року державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

15 грудня 2015 року державним виконавцем Самарського ВДВС ДМУЮ було винесено постанову про розшук майна боржника.

Об'єкт лізингу в рамках виконавчого провадження було повернуто товариству лише 24 березня 2016 року, що підтверджується актом опису й арешту майна.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 допустив порушення умов договору та як наслідок цього заборгованість за ним, яка підлягає до стягненню саме у розмірі 29.593 грн.62 коп., вимоги про відшкодування реальних збитків, які складаються з юридичних послуг та послуг наданих приватним нотаріусом, вважав не обґрунтованими.

Колегія судді погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною першою ст.806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договорів відповідно до ст.628 ЦК України.

Так, згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується факт укладання договору лізингу, про що свідчать підписи сторін у вказаному договорі.

ОСОБА_2 у своїх запереченнях, наданих суду першої інстанції, не заперечував факт того, що через фінансові складнощі допустив порушення взятих на себе зобов'язань, що полягло у несвоєчасному здійсненні платежу.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Частиною 3 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з п.12.6.1 Умов лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі, або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів (том 1 а.с.14).

Контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення (п.12.13 Умов лізингу).

Судом першої інстанції вірно встановлено період та сума у вигляді щомісячних лізингових платежів, яка підлягає до стягнення, з урахуванням здійснених оплат, а тому доводи апеляційної скарги ТОВ «Порше Лізинг Україна» стосовно недостатньої суми стягнення саме лізингових платежів колегією суддів відхиляються.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Порше Лізинг Україна» стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача реальних збитків завданих підприємству у розмірі 15.900 грн., також не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для їх стягнення, оскільки витрати на правову допомогу не можна віднести до реальних збитків.

Витрати на правову допомогу та послуги нотаріуса у зв'язку з невиконанням умов договору не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України.

Витрати на правову допомоги повинні стягуватись за правилами ЦПК України, крім того позивач не довів, що витрати на оплату послуг юридичних компаній, стосувались лише договірних відносин з відповідачем, не доведена також і упущена вигода внаслідок невиконання умов договору відповідачем. Суду не надані беззаперечні докази, що позивач мав реальну можливість автомобіль відповідача передати в лізинг іншій особі, яка безумовно виконувала б умови лізингу в повному обсязі. Крім того, відповідач в даній справі частково умови договору виконував, а тому частково позивач отримав дохід на який розраховував.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 визнавав, що допустив порушення умов договору лізингу та частково визнавав позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно наявності підстав для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову у зв'язку з тим, що договір лізингу є нікчемним, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дані доводи не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Будь-яких інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі ТОВ «Порше Лізинг Україна», не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.