Рішення № 72496596, 14.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року № 810/4179/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" з позовом до Київської митниці ДФС, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2017 № UA 125230/2017/010138/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125230/2017/00151;

- зобов'язати Київську митницю ДФС провести митне оформлення товару за заявленою ТОВ "Київгума" митною вартістю товару згідно з митною декларацією №UA125230/2017/755458.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, однак митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про її коригування та картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

На думку позивача, щодо нього відсутні встановлені статтею 58 Митного кодексу України обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару. Ним до Київської митниці ДФС було надано всі документи щодо визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору.

За наведених обставин позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування заперечень зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду

Представники сторін надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності у порядку письмового провадження.

На підставі ч. 3 ст. 194, та ч. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 березня 2017 №21/3-17 на адресу ТОВ «Київгума» згідно з Угодою № 20 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 березня 2017 року №21/3-17 та Рахунком №76а/2017 від 07.11.2017 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 березня 2017 року №21/3-17, компанією SKANVIC CHEM OU (Естонія) було здійснено поставку натурального каучуку марки SVR 3L на суму 12 694,50 доларів СШАза ціною 2015 доларів США за тону, у кількості 6,3 тон.

Зазначений товар заявлено до митного оформлення позивачем шляхом електронного декларування (митна декларація №UA 125230/2017/755458 від 13.11.2017).

Позивачем з метою розмитнення товару, разом з митною декларацією від 13.11.2017 №UA 125230/2017/755458 було подано відповідачу наступні документи:

1) зовнішньоекономічний договір (контракт) №21/3-17 від 01.03.2017, згідно з яким:

- Продавець (SKANVIK CHEM OU (Естонія)) зобов'язаний протягом 2017-2018 років поставити, а Покупець (ТОВ «Київгума» ) прийняти та оплатити сировину, матеріали, обладнання для власного виробництва, в подальшому - товар, найменування та кількість якого буде фіксуватися у відповідній угоді на кожну окрему партію, в порядку та на умовах, зазначених в цьому контракті. (п.п.1);

- ціна на товар буде фіксуватися у відповідній угоді до контракту на кожну окрему партію (п.п.2.1.);

- умови та строки поставки товару погоджуються сторонами та фіксуються у відповідній угоді на кожну окрему партію (п.п. 3.1.);

- умовами платежу є 100% оплата вартості товару протягом 90 днів з дати отримання товару, підтвердженням якої є відмітка на товаротранспортній накладній (п.п. 4.1.). Розрахунок має бути здійснений на користь SKANVIK CHEM OU (Естонія) (п.п. 4.2.). Валюта платежу буде фіксуватися у відповідній угоді на кожну окрему партію товару (п.п. 4.3.).

2) угоду від 07 листопада 2017 року № 20 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2017№21/3-17, якою визначено якісні та кількісні характеристики товару, що підлягає поставці та його вартість, зокрема:

- Продавець поставить, а Покупець прийме та оплатить партію товару для власного виробництва: натуральний каучук марки SVR 3L у кількості 6,300 тони;

- ціна на товар встановлюється в доларах США, базис поставки - DAP Бровари, України (Інкотермтс 2010) та складає 2015,00 долара США за одну тону.

3) рахунок (інвойс) від 07.11.2017 №76а/2017 на суму 24 961,50 доларів США, з яких 12694,50 доларів США підлягає сплаті за натуральний каучук марки SVR 3L у кількості 6,3 тон

(5 дер.ящиків вагою по 1260 кг. нетто/1360 кг. брутто, код ТН ВЕД 40012200),

за ціною 2015 доларів США за тону.

Умовами платежу є оплата 100% вартості товару протягом 90 календарних днів з дати поставки товару, яка підтверджується відміткою у товаротранспортній накладній.

4) міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) 081117, в якій зазначено інформацію щодо товару, який постачався Позивачеві за рахунком (інвойсом) від 07.11.2017 №76а/2017, а саме натуральний каучук марки SVR 3L, код ТН ВЕД 4001220000, вагою брутто (кг) 6800,00.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір з третіми особами, пов'язаний з договором на поставку; прайс-лист виробника; митну декларацію країни відправлення, де зазначена ціна товару та її переклад; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит позивач додатково направив митному органу наступні документи

1) прайс-лист виробника товару;

2) біржові котировки щодо вартості товару;

3) інвойс (COMMERCIAL INVOICE) від 10.08.2017 до зовнішньоекономічного договору (контракту) VS17-472/VRC/17;

4) платіжні документи SKANVIK CHEM OU, Estonia № 98 від 28.08.2017 та №39 від 2.08.2017;

5) експортну декларацію країни відправлення 301464720820.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 14.11.2017 № UA 125230/2017/010138/2, згідно з яким відповідач, застосувавши метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2б), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 13.11.2017 № UA 125230/2017/755458, скорегував з 2,015 дол. США за один кілограм до 2,750 дол. США за один кілограм.

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у оскаржуваному рішенні зазначив, що надані позивачем документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу. При цьому, надані додатково документи не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість.

Скоригована відповідачем митна вартість товару базується на інформації про вартість товару, що імпортувався за іншими митними деклараціями, а саме: від 08.08.2017 №125230/2017/753605, від 11.09.2017 №125230/2017/754218.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125230/2017/00151.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі- МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно статті 53 МК одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п'ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів слугував висновок митного органу про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Водночас надісланий митним органом електронний запит не містить будь-якої інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як слідує із заперечень на позовну заяву, відповідач зазначив, що позивачем не було подано до митного органу сертифікат походження контрактної продукції та копію експортної декларації.

Суд звертає увагу, що 07.09.2017 року між Позивачем та SKANVIK CHEM OU, Estonia (Продавець) було укладено Доповнення №3 до контракту №21/3-17 від 01.03.2017, згідно з яким, п.п. 8.1. викладено у новій редакції, зокрема: « 8.1. Продавец должен предоставить Покупателю следующие документы:

…информацию о происхождении товара, которая может быть указана в инвойсе Продавца или в Сертификате происхождения товара Производителя….».

Враховуючи викладене, позивачем під час розмитнення товару у графі 44 ЕМД від 13.11.2017 №UA 125230/2017/755458 під кодом 0862 було зазначено рахунок (інвойс) №76а/2017 від 07.11.2017, в якому міститься інформація про державу походження товару.

Щодо не подання до митного органу позивачем копії експортної митної декларації, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до п.8.1. вищезгаданого зовнішньоекономічного договору (контракту) Продавець має надати Покупцеві копію експортної митної декларації.

Як слідує з матеріалів справи, у позивача є в наявності копія експортної митної декларації Продавця 17ЕЕ1210ЕЕ73112062 від 08.11.2017, згідно з якою позивачеві було відправлено натуральний каучук за кодом ТН ВЕД 40012200 (графа 33) вагою нетто 6300,00 (кг) (графа 38) та вагою брутто 6800,00 (кг) (графа 35), а у графі 44 під кодом №380 міститься посилання на вищезазначений інвойс 76а/2017 від 07.11.2017 та під кодом №730 міститься посилання на міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) 081117.

Щодо банківськівських платіжних документів від 02.08.2017 №39 та від 28.08.2017 №98, які не містять посилань на контракт та документи, що стосуються даної комерційної операції, суд зазначає наступне.

Банківські платіжні документи від 02.08.2017 №39 та від 28.08.2017 №98 є документами, які підтверджують оплату SKANVIK CHEM OU (Естонія) (Продавець за зазначеними зовнішньоекономічним договором (контрактом)) інвойсу VS17-472 та VS17-471 за Контрактами №№VS17-472 та VS17-471 від 01.08.2017, тобто, є додатковими документами, які підтверджують виконання третіми особами зобов'язань за відповідними контрактами, що відповідає ч.3 ст. 53 МК України.

Щодо заявленої позивачем під кодом 9610 декларації країни відправлення №301464720820 від 10.08.2017, яка надана без урахування ст. 254 МК і посилань на контракт, суд зазначає наступне.

Дійсно, під кодом 9610 заявлена декларація країни відправлення №301464720820 від 10.08.2017, проте твердження відповідача про те, що остання надана позивачем без урахування ст. 254 МК є такими, що не відповідають дійсності.

Дана декларація наявна в матеріалах справи та була надана відповідачем з перекладом, про що свідчить код 9610, зазначений у Доповненнях №1 до МД від 13.11.2017

№UA 125230/2017/755458 .

Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстав для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не можуть бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Таким чином, позивачем під час митного оформлення товару за митною декларацією від 13.11.2017 №UA 125230/2017/755458 було вжито всі передбачені Митним кодексом України заходи щодо підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а саме: було надано відповідачеві в повному обсязі всі необхідні документи, які містять об'єктивні і достовірні дані, в тому числі інформацію щодо ціни товару, що фактично підлягає сплаті, його якісні та кількісні характеристики, що чітко підтверджувало митну вартість, визначену позивачем за ціною договору згідно з вимогами статті 58 Митного кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, каучук марки SVR 3L позивачем імпортувався відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2017 № 21/3-17 та додаткової угоди, відповідно до яких вартість каучуку марки SVR 3L становить 2,015 дол. США за один кілограм.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2017 №21/3-17 та додаткової угоди, компанією Scanvic Chem OU було виставлено позивачеві інвойс від 07.11.2017 №76а/2017 на загальну суму 24 961, 50 дол. США.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару - каучуку марки SVR 3L у розмірі 12694, 50 дол. США базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Натомість, митний орган безпідставно проігнорував відомості про складові числового значення заявленої митної вартості, що містились у наданих позивачем відповідно до статті 53 Митного кодексу України документах, та вдався до оцінки числового значення вартості товарів, за якими задекларований позивачем товар був поставлений виробником до постачальника.

З приводу посилань митного органу на приєднання позивачем до ЕМД митної декларації країни відправлення без українського перекладу, що суперечить статті 254 Митного кодексу України, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є тим документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару.

Суд також зауважує, що умовою, з якою закон пов'язує можливість витребування митної декларації країни відправлення з перекладом, як то встановлено статтею 254 Митного кодексу України, є, зокрема, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ "Київгума" митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішень слідує, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ "Київгума" - за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2017 № UA 125230/2017/010138/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125230/2017/00151, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести митне оформлення товару за заявленою ТОВ "Київгума" митною вартістю згідно з митною декларацією від 13.11.2017 № UA 125230/2017/755458, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що при виявленні порушення митних правил орган доходів і зборів здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що:

1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази;

2) декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Як слідує із відзиву на позовну заяву та не заперечувалося позивачем, імпортовані позивачем товари випущено у вільний обіг згідно ст. 55 МК України.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести митне оформлення товару за заявленою ТОВ "Київгума" митною вартістю згідно з митною декларацією від 13.11.2017 № UA 125230/2017755458 задоволенню не підлягають.

Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів у порядок та спосіб, що визначений чинним законодавством.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.11.2017 № UA 125230/2017/010138/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125230/2017/00151.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" (ідентифікаційний код 35115248, місцезнаходження: 07403, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 127) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль") судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.