Рішення № 72496609, 28.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року справа № 810/702/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградовою О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія "Наш Дім" про стягнення штрафу,

в с т а н о в и в:

16 лютого 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Наш Дім"" (далі - відповідач) про стягнення штрафу в сумі 2550 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує заборгованість зі сплати штрафу у сумі 2550 грн 00 коп., яка підлягає стягненню.

Відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем було проведено перевірку законодавства про рекламу з порушенням вимог ст. 26 Закону України «Про рекламу», а отже, рішення, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення, є неправомірним.

Суд дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

16 серпня 2016 р. позивачем було винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 3, яким за порушення законодавства України про рекламу відповідно до вимог ч. ч. 2, 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР) накладено на відповідача штраф у сумі 1700 грн 00 коп. (далі - рішення № 3) (а.с. 19).

Крім того, 16 серпня 2016 р. позивачем було винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 4, яким за порушення законодавства України про рекламу відповідно до вимог ч. ч. 2, 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР накладено на відповідача штраф у сумі 850 грн 00 коп. (далі - рішення № 3) (а.с. 20).

Названі рішення було надіслано відповідачу 16 серпня 2016 р., що підтверджується відміткою на звороті рішень (а.с. 19-20).

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, визначеної рішеннями № 3 та № 4 у добровільному порядку, позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України № 270/96-ВР.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 названого Закону він регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 названого Закону особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Крім того, вимогами ч. 4 ст. 27 Закону № 270/96-ВР визначено розміри штрафів за порушення законодавства про рекламу.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 27 названого Закону за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та

розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як убачається з ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 Закону № 270/96-ВР, відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Як убачається з ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 (далі - Порядок.).

Згідно з вимогами п. 20 названого Порядку сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Наявні матеріалів справи свідчать про таке.

5 липня 2016 р. державним інспектором - начальником відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства позивача Матвієнко А.Ф. було складено протокол № 3 про порушення законодавства про рекламу.

Зокрема, як убачається з тексту вказаного протоколу, його складено про наявні ознаки порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР, а саме: розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (а.с. 15).

5 липня 2016 р. позивачем було виставлено відповідачу вимогу № 10-01-18/706 (а.с. 16).

Названою вимогою було зобов'язано відповідача або його уповноваженого представника з'явитися до позивача та надати витребувані документи: макет розміщеної зовнішньої реклами, свідоцтва про державну реєстрацію, письмові пояснення, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами (договорів, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, платіжні доручення про сплату розміщення рекламних засобів тощо) (а.с. 16).

22 липня 2016 р. позивачем було винесено рішення № 3 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 14).

Оскільки позивачем не було виконано вимогу № 10-01-18/706, відповідачем 22 липня 2016р. було винесено повторну вимогу № 10-01-18/1011, якою повідомлено позивача, що розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу перенесено на 16 серпня 2016 р. та повторно зобов'язано його надати необхідні документи (а.с.17).

Жодного витребуваного позивачем вимогою № 10-01-18/706 та повторною вимогою № 10-01-18/1011 документів відповідачем позивачу надано не було.

16 серпня 2016 р. позивачем було складено протокол № 3 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 18).

Як убачається з тексту вказаного протоколу, за результатами розгляду справи, зокрема, було встановлено:

- відповідач являється рекламорозповсюджувачем вказаної реклами;

- зовнішню рекламу відповідача було розміщено за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 4 без відповідного дозволу органу виконавчої влади, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

- позивачем було виставлено відповідачу 2 вимоги про надання пояснень та документів;

- витребувані документи до позивача відповідачем надано не було;

- відповідачем порушено вимоги ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР в частині ненадання документів та необхідної інформації для здійснення повноважень щодо контролю органу державної влади, на який покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу;

- відповідач за аналогічні порушення протягом року не притягався (а.с. 18).

Як вже зазначалося, 16 грудня 2016 р. на підставі матеріалів справи та протоколу № 3 позивачем було винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу:

- № 3, яким за порушення законодавства України про рекламу відповідно до вимог ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР накладено на відповідача штраф у сумі 1700 грн 00 коп. та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу;

- № 4, яким за порушення законодавства України про рекламу відповідно до вимог ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР) накладено на відповідача штраф у сумі 850 грн 00 коп. (а.с. 19-20).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 р. у справі № 810/1216/17 за позовом відповідача до позивача про визнання протиправними та скасування рішень, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова набрала законної сили 18 липня 2017 р., що підтверджується відміткою Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно з вимогами ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що сума штрафу, визначена рішеннями № 3 та № 4 є узгодженою заборгованістю, та підлягає стягненню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача, оскільки, вони спростовуються наявними матеріалами справи та жодним чином не підтверджується факту усунення виявлених позивачем порушень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Наш Дім"" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, 4) на користь Державного бюджету України 2550 (дві тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.