Постанова № 72491553, 19.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018 року м. Дніпро Справа № 904/2123/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання послуг у сфері права №8/18/г від 14.02.2018 року, адвокат;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 року у справі № 904/2123/14 ухвалену суддею Петренко І.В., повний текст якої складений 27.12.2017 року,

за скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА ЛТД" на дії та бездіяльність начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД")

до ОСОБА_3 господарства "АКО"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест"

про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 року у справі №904/2123/14 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2, яка полягає у невинесенні постанови про об'єднання виконавчих проваджень ВП№45113537 та ВП№45021212 у зведене виконавче провадження. В решті вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу в частині відмови в задоволені вимоги про визнання незаконними дії начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 щодо винесення розпорядження №67-04 від 31.03.2015 року та щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №43629338 по виконанню рішення суду у справі №918/259/14 в частині перерахування грошових коштів в розмірі 326 245,45 грн. на користь ТзОВ “ВОЛИНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ”. В цій частині прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити скаргу. В решті ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 року по справі № 904/2123/14 - залишити без змін.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд не дослідив обставини щодо порушення начальником відділу ОСОБА_2 статей 11, 33, 44 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла 31.03.2015 р), а саме:

- при відкритті виконавчих проваджень ВП № 45113537, ВП № 45021212 не було винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень ВП № 43629338, ВП № 45113537, ВП № 45021212 у зведене виконавче провадження (порушення ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» (що діяла на 31.03.2015 р);

- не було розподілено грошові кошти, що надійшли від боржника ФГ «АКО» в розмірі 355 000,00 грн. пропорційно до належної кожному стягувачу суми між двома стягувачами ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД» та ТзОВ «ВОЛИНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ» (порушення ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не навів жодної норми матеріального права, якою керувався при відмові в задоволенні вимоги про визнання незаконними дії начальника відділу ОСОБА_2 щодо винесення розпорядження № 67-04 від 31.03.2015 року та щодо перерахування грошових коштів в розмірі 326 245,45 грн. на користь ТзОВ «ВОЛИНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ».

Оскільки вимога про розподіл грошових коштів прямо витікає із вимоги про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, то обидва порушення є порушеннями прав і інтересів ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД» як сторони зведеного виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 року

прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 15.02.2018 року.

Фермерське господарства "АКО", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" та начальник Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 не скористалися наданими їм правами на участь у судовому засіданні, відзиву на апеляційну скаргу не надали.

В судовому засіданні 19.02.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

17.10.2014 року начальником Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45113537 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 по справі №904/2123/14. Стягувач – ТОВ "АГРОСФЕРА ЛТД"; боржник - Фермерське господарство "АКО" (т. 9 а.с. 165).

10.10.2014 року начальником Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45021212 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 по справі №904/5019/14. Стягувач – ТОВ "АГРОСФЕРА ЛТД"; боржник - Фермерське господарство "АКО" (т. 9 а.с. 166).

Також відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження в провадженні державного виконавця Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження №43629338 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 27.05.2014 по справі №918/259/14. Стягувач – ТОВ "Волинський екологічний продукт"; боржник - Фермерське господарство "АКО" (т. 9 а.с. 167).

Вищезазначені обставини сторонами не оскаржуються.

Апеляційним судом як і судом першої інстанції з матеріалів справи не встановлено, ким та коли саме виконавче провадження №43629338 було відкрито, але достеменно встановлено, що 12.11.2014 року в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем Данилишиним В.О. винесено постанову про арешт коштів боржника (т. 9 а.с. 167).

Крім того, начальником Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 винесено розпорядження № 67-04 від 31.03.2015 року, відповідно до якого грошові кошти у сумі 355 000,00 грон, що надійшли 31.03.2015 року на рахунок з обліку депозитних сум у виконавчому провадженні №43629338 при примусовому виконанні виконавчого документа №918/259/14, виданого 27.05.2014 року Господарським судом Рівненської області про стягнення грошових сум з ФГ «АКО» необхідно перерахувати:

1) 326 245,45 грн. боргу на користь ТОВ "Волинський екологічний продукт";

2) 28 704,55 грн. виконавчого збору;

3) 50 грн. витрат на проведення виконавчих дій (т. 9 а.с. 164).

08.12.2017 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" надійшла скарга на дії та бездіяльність начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 в якій скаржник просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність начальника Млинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2, яка полягає у невинесенні постанови про об'єднання виконавчих проваджень ВП№43629338, ВП№45113537, ВП№45021212 у зведене виконавче провадження;

- визнати незаконними дії начальника Млинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №43629338 по виконанню рішення суду у справі №918/259/14 в частині перерахування грошових коштів у розмірі 326245,45грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт" (т.9, а.с. 159-161).

Вимоги, викладені у скарзі, ТОВ "Агросфера ЛТД" обґрунтувало тим, що начальник Млинівського РВ ДВС ГТЮ у Рівненській області ОСОБА_2 не об'єднав зазначені виконавчі провадження у зведене та грошові кошти, розподілені за розпорядженням №67-04 перерахував лише ТОВ "Волинський екологічний продукт", в той час як ці кошти необхідно було розподілити між обома стягувачами пропорційно належної кожному з них суми.

Ухвала господарського суду в частині задоволення скарги мотивована тим, що начальником відділу Млинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з одного боржника, а саме 10.10.2014 року відкрито ВП №45021212 та 17.10.2014 року відкрито ВП №45113537, у зв’язку з чим останній мав підстави для об’єднання вказаних виконавчих проваджень у зведене.

Ухвала в частині відмови в задоволенні скарги мотивована тим, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ВП №43629338 відкрито саме ОСОБА_2 і саме 10.06.2014 року, суд не поклав відповідальність про об’єднання ВП №43629338 у зведене разом з ВП №45021212 та ВП №45113537 саме на останнього.

Оскільки розпорядження №67-04 від 31.03.2015 року щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №43629338 винесено по виконанню рішення Господарського суду Рівненської області, то скарга в цій частині не може бути розглянута Господарським судом Дніпропетровської області, яким не видавався вказаний виконавчий документ.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, який діяв на час проведення спірних виконавчих дій) від 21.04.1999 № 606-ХІУ та інші нормативно-правові акти.

Згідно з частиною 1 статті 6, частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла станом на жовтень 2014 року) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-V111, що набув чинності 05.10.2016 року, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Оскільки виконавчі провадження ВП №43629338, ВП №45021212 та ВП №45113537 відкрито у 2014 році, то державний виконавець мав керуватися саме ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", яка на відміну від ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-V111 не покладає обов’язок виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження саме на державного виконавця, який відкрив перше виконавче провадження.

Наявними матеріалами справи встановлено, що у Млинівському районному відділу Державної виконавчої служби одночасно було відкрито три виконавчих провадження (ВП №43629338, ВП №45021212 та ВП №45113537) про стягнення коштів з одного боржника - ОСОБА_3 господарства "АКО", які відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" підлягали об'єднанню у зведене виконавче провадження.

Згідно з пунктом 3.8. Інструкції з організації з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (в редакції, що діяла в період з 20.05.2014 до 07.11.2014), у разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Пунктом 3.8.1. Інструкції з організації з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (в редакції, що діяла в період з 20.05.2014 до 07.11.2014) визначено, що виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного реєстру при відкритті виконавчого провадження (пункт 3.8.4. Інструкції).

У разі виявлення іншого виконавчого провадження, відкритого щодо одного й того самого боржника в тому самому органі ДВС, державний виконавець звертається до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного виконавчого провадження (пункт 3.8.5. Інструкції).

Колегією суддів достеменно встановлено, що виконавчі провадження ВП№45113537, ВП№45021212 відкрито, відповідно, 17.10.2014 року та 10.10.2014 року саме начальником Млинівського РВ ДВС ГТЮ у Рівненській області ОСОБА_2

Отже, останній відповідно до пункту 3.8.4. Інструкції при відкритті виконавчих проваджень за даними Єдиного реєстру зобов’язаний був перевірити наявність або відсутність інших виконавчих проваджень чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника ОСОБА_3 господарства "АКО", чого ним зроблено не було.

Після виявлення іншого виконавчого провадження (ВП №43629338), відкритого щодо одного й того самого боржника ОСОБА_3 господарства "АКО", в тому самому органі ДВС, державний виконавець Данилишин В.О., як начальник органу ДВС, повинен був прийняти рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, чого ним знову ж таки зроблено не було.

При цьому, колегія суддів зауважує, що діюче на той час законодавство не покладало обов’язок щодо об’єднання виконавчих проваджень у зведене саме на державного виконавця, який відкрив перше виконавче провадження.

У зв’язку з чим, відсутність в матеріалах справи доказів того, що ВП №43629338 відкрито саме ОСОБА_2 і саме 10.06.2014 року, не позбавляє суд можливості прийти до висновку, що саме ОСОБА_2 був зобов’язаний об’єднати ВП №43629338 у зведене виконавче провадження разом з ВП №45021212 та ВП №45113537, оскільки обов’язок перевірити наявність або відсутність інших виконавчих проваджень та прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень на момент вчинення оскаржуваний дій було покладено на будь-якого державного виконавця, який відкриває виконавче провадження, а не лише на державного виконавця, який відкрив перше виконавче провадження.

Таким чином, є підстави для визнання неправомірною бездіяльність начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2, яка полягає у невинесенні постанови про об'єднання всіх трьох виконавчих проваджень ВП№43629338, ВП№45113537 та ВП№45021212 у зведене виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга на дії державного виконавця подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК.

У п. 9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на 29.11.2017 року) учасник судового процесу - учасник господарських процесуальних правовідносин, що виникають у процесі розгляду справи господарським судом, юридична чи фізична особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладено певні процесуальні обов'язки, бере участь у судочинстві з метою захисту своїх прав чи законних інтересів або сприяння суду у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи та вирішенні спору.

Господарський суд проігнорував ту обставину, що ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД» звернулося зі скаргою в процесуальному статусі - стягувача за виконавчими провадженнями № 45113537, 45021212 в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», та вимога про розподіл грошових коштів прямо витікає із вимоги про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, яка підлягає задоволенню. Тобто, обидва порушення є порушеннями прав і інтересів ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД», як сторони зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Внаслідок незаконних дій начальника відділу ОСОБА_2 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської від 02.09.2014 року про солідарне стягнення з ФГ «АКО» та ТОВ «ГРАН ІНВЕСТ» на користь ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД» заборгованості 171 770 грн. 17 коп. проіндексована сума боргу; 152 214 грн 11 коп. - проценти за користування товарним кредитом; 6 054 грн 32 коп - пеня; 6 600 грн 73 грн. - судовий збір; 7 000 грн 00 коп. - витрати на послуги адвоката до сих пір залишилися не виконані.

Таким чином, начальником відділу ДВС ОСОБА_2 були порушені права та інтереси виключно одного стягувача - ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД», передбачені нормами статей 33, 44 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяв на 30.03.2015 року), оскільки грошові кошти, які були стягнуті з боржника - ФГ «АКО» були спрямовані не на виконання усіх наявних у провадженні виконавчих документів, як того вимагає закон, а виключно на користь одного стягувача - ТОВ «ВОЛИНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ», а сам факт надходження цих грошових коштів був прихований від іншого стягувача - ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД».

Отже, місцевий господарський суд при відмові в задоволенні скарги в частині розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №43629338, яке винесено по виконанню рішення Господарського суду Рівненської області, мав враховувати не лише норми господарського процесуального кодексу України, а й Закон України "Про виконавче провадження", оскільки виконання декількох судових рішень відносно одного боржника - ФГ «АКО» відбулося з суттєвим порушенням законних інтересів одного із стягувачів - ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД» в рамках виконавчих проваджень № № 45113537, 45021212, які були відкриті на підставі наказів № 904/2123/14, 904/5019/14 Господарського суду Дніпропетровської області, та одночасно перебували на виконанні з наказом господарського суду Рівненської області № 918/259/14 у одного державного виконавця Данилишина В.О.

При цьому, як вже зазначалося, скарга щодо розподілу грошових коштів прямо витікає із скарги щодо об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, та обидва порушення є порушеннями прав і інтересів скаржника, як сторони зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_1 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною ОСОБА_1 України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, №. 38773/05, від 26.07.2012, зазначено, що Суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

При цьому, виконання судового рішення згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є невід'ємною частиною права особи на справедливий і публічний розгляд її справи (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" від 29.06.2004).

В той же час, господарським судом не враховано, що рішення від 14.05.2014 року у справі № 918/259/14 про стягнення з ФГ «АКО» на користь ТзОВ «ВОЛИНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОДУКТ» грошових коштів в розмірі 326 245,45 грн. не стосується прав та обов'язків ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД», а тому у Господарського суду Рівненської області відсутні правові підстави для відкриття провадження за скаргою саме ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД», яка не є стороною виконавчого провадження ВП№43629338.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд, відмовивши в задоволенні скарги щодо розподілу грошових коштів з підстав непідсудності цієї скарги Господарському суду Дніпропетровської області, в порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, який (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін,

позбавив ТОВ «АГРОСФЕРА ЛТД» права на справедливий та публічний розгляд його справи, оскільки відсутній інший господарський суд, до якого заявник апеляційної скарги міг звернутися зі скаргою на дії державного виконавця у виконавчому провадженні ВП№43629338.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є такою, що не в повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, в зв’язку з чим апеляційна скарга на підставі ст. 277 ГПК України підлягає задоволенню, ухвала господарського суду через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального законодавства (незастосування закону, який підлягав застосуванню) підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь заявника апеляційної скарги, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі покладаються на Млинівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, дії та бездіяльність співробітника якого визнано протиправними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" –задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 року у справі № 904/2123/14 – скасувати та прийняти нове рішення.

Скаргу на дії та бездіяльність начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2, яка полягає у невинесенні постанови про об'єднання виконавчих проваджень ВП№43629338, ВП№45113537 та ВП№45021212 у зведене виконавче провадження.

Визнати неправомірними дії начальника Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_2 щодо винесення розпорядження № 67-04 від 31.03.2015 року щодо розподілу грошових коштів у виконавчому провадженні №43629338 по виконанню рішення суду у справі №918/259/14 в частині перерахування грошових коштів у розмірі 326 245,45 грн. на користь лише Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт".

Стягнути з Млинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" 1 762,00 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.02.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін