Вирок № 7246294, 27.10.2009, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1 – 177, 2009 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Рубан Т.М.,

з участю : прокурора Жага Е.Г.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, утриманців не має, призовника, працюючого трактористом в Сільськосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю „Ковалі” Хорольського району, раніше не судимого,

по ст. 286 ч. 2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

13 липня 2009 року, приблизно, в 23 години 30 хвилин підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем „ВАЗ 2107”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух в темну пору доби під час дощу при незадовільних погодних і дорожніх умовах по вул. Хорольській в м. Миргороді Полтавської області, з порушенням вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу, в наслідок чого втратив контроль над його керованістю та допустив виїзд автомобіля на праве узбіччя, що призвело до зіткнення автомобіля з придорожнім деревом та стовпчиком.

В результаті дорожньо – транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1, який знаходився в транспортному засобі в якості пасажира, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно – мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня, тяжкого травматичного субарахноїдального крововиливу, забою обох легенів, перелому середньої третини лівої ключиці, травматичного шоку 1 – 2 ступеня, саднів на тілі, які за висновком судово – медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Свою вину в інкримінованому діянні, в межах пред’явленого обвинувачення, підсудний ОСОБА_2, як на досудовому слідстві, так і при розгляді справи судом, визнав частково і пояснив, що 13.07.2009 року він дійсно керував автомобілем в темну пору доби під час дощу та в той момент, коли керований автомобіль потрапив в калюжу води на проїзній частині, його почало розвертати. З метою уникнення зіткнення з вантажним автомобілем, що рухався у зустрічному напрямку, він став вирівнювати рух керованого транспортного засобу, після чого допустив з’їзд на праве узбіччя вулиці, де автомобіль зіткнувся з деревом. Потерпілий ОСОБА_1 при цьому одержав тілесні ушкодження та був госпіталізований до лікарні. З пояснень підсудного вбачається, що в момент дорожньої пригоди він не перебував у стані алкогольного сп’яніння. Завдану шкоду потерпілому він відшкодував частково, так само, як частково сплатив кошти на відшкодування витрат закладу охорони здоров’я за позовом прокурора.

Разом з визнанням своєї вини у інкримінованому діянні, вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується такими доказами, дослідженими та перевіреними в ході судового слідства:

- показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які повідомили, що 13.07.2009 року, вони як працівники ДАІ, одержавши виклик, прибули на місце ДТП за участю водія ОСОБА_2. На місці пригоди побачили її наслідки і пошкоджений легковий автомобіль. Після проведення фіксування цієї пригоди, підсудний був доставлений до Миргородської ЦРЛ для його медичного обстеження на стан сп’яніння. З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що від підсудного було відчутно запах спиртного і він повідомляв працівникам міліції про те, що перед ДТП вживав слабоалкогольний напій. За результатами лікарського огляду ОСОБА_2 визнано таким, що перебував у стані алкогольного сп’яніння, що підтвердилося результатами застосування індикаторної трубки „Контроль тверезості”;

- допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що 13.07.2009 року, в нічний час, він в складі слідчо – оперативної групи прибув на місце дорожньої пригоди за участю водія ОСОБА_2 та склав відповідний протокол огляду з додатками, зафіксувавши у ньому виявлені сліди і наслідки ДТП. Як зазначив свідок, від підсудного було відчутно запах алкоголю;

- з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідує, що 13.07.2009 року, в вечірній час, вони разом з потерпілим ОСОБА_1 та підсудним на автомобілі під керуванням останнього, здійснили поїздку до м. Миргорода. В цей вечір спиртних напоїв вони не вживали. Потерпілий випив пива. Повертаючись до їх місця проживання, сталася дорожня пригода, механізм якої вони описати не можуть через її раптовість;

- свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що у власності та користуванні її покійного чоловіка мався легковий автомобіль, яким інколи, з дозволу власника, керував її онук – підсудний по справі. 13.07.2009 року онук взяв автомобіль з її дозволу з тим, щоб їхати по яблука. Згодом вона дізналася про дорожню пригоду за участю підсудного;

- за змістом протоколу огляду місця дорожньо – транспортної пригоди, схеми та фототаблиць – додатків до цього протоколу, в них зафіксовано загальну обстановку на місці ДТП, погодні і дорожні умови на час події, характер розташування транспортного засобу на місці пригоди, наявність механічних пошкоджень на автомобілі та слідів пригоди у виді пошкодженого дерева, фрагментів окремих елементів транспортного засобу / а.с. 7 – 10, 13, 15 – 19 / ;

- протоколом огляду автомобіля – учасника ДТП, в якому зафіксовано механічні пошкодження на транспортному засобі у вигляді вибитих стекол, деформації даху, заднього правого крила, задніх правих дверцят, заднього багажника, переднього лівого крила та передніх лівих дверцят / а.с. 11 – 12 /;

- протоколом медичного огляду підсудного ОСОБА_2 після дорожньої пригоди, за яким він був визнаний таким, що на час лікарського огляду перебував у стані алкогольного сп’яніння / а.с. 101 /;

- матеріалами автотехнічної експертизи, з висновками якої погоджується суд, визнаючи вірогідними наведені в них дослідження, як такі, що узгоджуються з сукупністю інших доказів, оцінених судом, за якими в конкретній дорожній обстановці технічна можливість попередити зіткнення з боку водія ОСОБА_2 визначалася у виконанні ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було ніяких перешкод технічного характеру. Саме ці дії не відповідали вимогам вищезгаданих пунктів Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди / а.с. 72 – 73 /;

- висновками судово – медичної експертизи потерпілого ОСОБА_1, за якими в наслідок дорожньої пригоди йому завдано значну кількість тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно – мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня, тяжкого травматичного субарахноїдального крововиливу, забою обох легенів, перелому середньої третини лівої ключиці, травматичного шоку 1 – 2 ступеня, саднів на тілі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння / а.с. 69 – 70 /;

- довідками Миргородської ЦРЛ про надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_1, тривалість його лікування у цьому закладі охорони здоров’я та про розмір витрат на його лікування, який становить 11697 гривень 53 копійки / а.с. 21, 48 /;

- квитанцією установи банку про часткове відшкодування підсудним витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в рахунок задоволення позову, заявленого прокурором / а.с. 124, 49 /.

В матеріалах кримінальної справи мається постанова органів досудового слідства про відмову в порушенні кримінальної справи відносно окремих осіб та по окремим епізодам / а.с. 61 /.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, перевіривши докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що неправочинне діяння ОСОБА_2, яке проявилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, слід кваліфікувати по ст. 286 ч. 2 КК України.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди і завданих збитків. Обставиною, що обтяжує його покарання, суд визнає вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння.

При призначенні міри покарання ОСОБА_2 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке є необережним, його наслідки, характер допущених ним порушень Правил дорожнього руху та ставлення до цих порушень, обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання підсудного, а також особа ОСОБА_2, який має постійне місце проживання та роботи, за якими характеризується позитивно, має молодий вік, вперше засуджується. Крім того, суд приймає до уваги також і позицію потерпілого ОСОБА_1, який просив призначити підсудному покарання не пов’язане з позбавленням волі.

За таких обставин суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання цього підсудного без відбування ним призначеного покарання реально та вбачає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, в порядку, визначеному ст. 75 КК України, з покладенням на нього певних обов’язків та без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це призведе до втрати роботи і заробітку підсудного. За переконанням суду, це покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_2 і запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, підлягає до часткового задоволення на підставі положень ст. 93 – 1 КПК України з урахуванням часткового відшкодування таких витрат підсудним / а.с. 124, 49 /.

Керуючись ст. ст. 16 – 1, 93 – 1, 323, 324 КПК України , суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним і призначити покарання по ст. 286 ч. 2 КК України у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 ( один ) рік.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов’язати повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Речовий доказ по справі: автомобіль „ВАЗ – 2107”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий під розписку на зберігання ОСОБА_9 / а.с. 30, 31 /, підлягає передачі належному спадкоємцю, після померлого 03 травня 2009 року власника ОСОБА_10.

Цивільний позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації ( розрахунковий рахунок 25424350001001, код 01999402, ОПЕР МФО 331025 ) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину 11197 / одинадцять тисяч сто дев’яносто сім / гривень 53 копійки.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляцій через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду ОСОБА_11