Вирок № 7246277, 09.11.2009, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1 127, 2009 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі: Рубан Т.М.,

з участю : прокурора Жага Е.Г.,

потерпілогоцивільного позивача ОСОБА_1,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комишня Миргородського району Полтавської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, утриманців не має, працюючого оператором станції геолого технологічного контролю процесу буріння свердловин в ТОВ „Полтавська геофізична компанія”, військовозобовязаного, зареєстрованого проживаючим по АДРЕСА_1 фактично проживаючого по АДРЕСА_2, раніше не судимого ,

по ст. 286 ч. 2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

29 серпня 2008 року, приблизно, в 19 годин 30 хвилин підсудний ОСОБА_4, керуючи автомобілем „ВАЗ 210990 20”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух при задовільних дорожніх і погодних умовах по автодорозі сполученням Гадяч Миргород, в районі повороту на село Велика Гремяча Миргородського району Полтавської області, рухаючись на підйом та, грубо порушуючи при цьому вимоги пунктів 10.1, 14.2 „в”, 14.6 „г” Правил дорожнього руху України, приступив до виконання маневру обгону іншого транспортного засобу, що рухався у попутному напрямку, перед зміною напрямку руху і початком обгону не переконався в безпеці цього маневру, не відмовився від його здійснення на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем „ЗАЗ DAEWOO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_1, який рухався по своїй смузі руху, у зустрічному напрямку.

В наслідок цього зіткнення потерпілому ОСОБА_1, завдано тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота, розриву печінки, внутрішньо черевної кровотечі, закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, забійних ран лівої повіки, правого колінного суглоба, потиличної області, які за висновком судово медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Свою вину в інкримінованому діянні, підсудний ОСОБА_4 на досудовому слідстві визнавав частково, під час розгляду справи судом таку вину визнав повністю і пояснив, що 29.08.2008 року він дійсно керував легковим автомобілем, що належав його матері, та при здійснені маневру обгону автомобіля, який рухався у попутному напрямку на підйомі, виявивши небезпеку, почав гальмувати, внаслідок чого допустив виїзд керованого транспортного засобу на смугу зустрічного руху. В цей момент сталося зіткнення з автомобілем під керуванням потерпілого. Потерпілий одержав тілесні ушкодження та був госпіталізований до лікарні. Обидва транспортні засоби були механічно пошкоджені. Стверджував, що на відшкодування завданої шкоди переказав потерпілому поштою 500 гривень. Заявлений позов прокурора та позов потерпілого визнав повністю.

Вина підсудного у вчиненій дорожньо транспортній пригоді з її наслідками повністю підтверджується такими доказами, дослідженими та перевіреними в ході судового слідства на засадах змагальності і диспозитивності:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, з яких слідує, що 29.08.2008 року, в районі с. Велика Гремяча Миргородського району він керував належним йому автомобілем та перевозив двох пасажирів. На одній із ділянок дороги бачив автомобіль з включеним показником повороту, що рухався у зустрічному напрямку. Потім раптово для нього за цим автомобілем на його смузі руху зявився інший, внаслідок чого сталося зіткнення. При цьому, потерпілий був важко травмований, втративши частину печінки, і тривалий час лікувався у медичному закладі. Його автомобіль отримав значні механічні пошкодження. Вказував на те, що підсудний практично не вживав ніяких заходів до усунення наслідків дорожньої пригоди і травмування в ній потерпілого. Не заперечував факту одержання від підсудного поштовим переказом 500 гривень в минулому році.

- свої показання відносно механізму розвитку ДТП потерпілий ОСОБА_1 відтворив на місці пригоди в присутності експерта автотехніка, що підтверджується протоколом відтворення обстановки та обставин ДТП за його участю та план схемою додатком до цього протоколу, в яких реконструйовано дорожні умови на час пригоди, характер та місце розташування транспортних засобів перед зіткненням / т.1, а.с. 237 239 /;

- допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що 29.08.2008 року, після того, як йому стало відомо про ДТП з участю його колеги по роботі ОСОБА_1, він прибув на місце пригоди, де побачив пошкоджені автомобілі та був залучений слідчим в якості понятого при проведенні огляду місця пригоди. Вказував на те, що за характером слідів та розташуванням автомобілів, підсудний здійснив виїзд керованого транспортного засобу на смугу зустрічного руху в кінці підйому, де обмежено оголядовість, чим порушив правила дорожнього руху;

- в протоколі огляду місця дорожньо транспортної пригоди, на схемі та фотобалицях додатках до нього зафіксовано загальну обстановку на місці ДТП, дорожні та погодні умови на час пригоди, характер розташування транспортних засобів після їх зіткнення, особливості механічних пошкоджень, виявлених на транспортних засобах, які в сукупності з іншими доказами, дають підстави прийти до висновку про те, що зіткнення обох транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля „ЗАЗ DAEWOO” під керуванням потерпілого / т. 1, а.с. 16 18, 23, 25 28 / ;

- протоколом огляду автомобіля „ВАЗ 210990 20”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким на момент пригоди керував підсудний ОСОБА_4, в якому зафіксовано механічні пошкодження на автомобілі від зіткнення, основна кількість яких локалізована в передній частині цього транспортного засобу, а також його технічний стан / т. 1, а.с. 19 20 / ;

- протоколом огляду автомобіля„ЗАЗ DAEWOO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував потерпілий ОСОБА_1, в якому зафіксовано механічні пошкодження на цьому транспортному засобі від зіткнення, основна кількість яких локалізована в його передній частині, що вказує на лобове зіткнення / т.1, а.с. 21 22 / ;

- матеріалами транспортно трасологічної експертизи, з висновками якої погоджується суд, визнаючи вірогідними наведені в ній розрахунки та застосовані методики, як такі, що узгоджуються з сукупністю інших доказів, оцінених судом, за якими під час зіткнення автомобілів під керуванням підсудного та потерпілого повздовжні вісі цих транспортних засобів були розташовані під кутом, приблизно, 165 градусів. При цьому, автомобіль „ВАЗ 210990 20”, розташовувався на смузі руху автомобіля „ЗАЗ DAEWOO”, паралельно краю проїзної частини дороги на відстані 3,6 м від лівого краю дороги до правих коліс автомобіля / т. 1, а.с. 134 151 /;

- висновком експертизи технічного стану автомобіля під керуванням підсудного ОСОБА_4, за яким на момент експертного огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля „ВАЗ 210990 20”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в технічно справному стані / т.1, а.с. 152 174 /;

- висновком експертизи технічного стану автомобіля під керуванням потерпілого ОСОБА_1, за яким на момент експертного огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля „ЗАЗ DAEWOO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилися в технічно справному стані / т.1, а.с. 175 196 /;

- матеріалами автотехнічної експертизи, з висновками якої погоджується суд, визнаючи вірогідними наведені в них дослідження, як такі, що узгоджуються з сукупністю інших доказів, оцінених судом, за якими в конкретній дорожній обстановці технічна можливість попередити зіткнення з боку водія ОСОБА_4 визначалася у виконанні ним вимог пунктів 10.1, 14.2 „в”, 14.6 „г” Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було ніяких перешкод технічного характеру. Саме ці дії не відповідали вимогам вищезгаданих пунктів Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходилися в причинному звязку з виникненням даної пригоди. В діях потерпілого ОСОБА_1 будь яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному звязку з виникненням даної пригоди, не вбачавється / т. 1, а.с. 244 248 /;

- висновками судово медичної експертизи потерпілого ОСОБА_1, за якими в результаті ДТП йому заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді тупої травми живота, розриву печінки, внутрішньо черевної кровотечі, закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, забійних ран лівої повіки, правого колінного суглоба, потиличної області, які за висновком судово медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення. / т. 1, а.с. 133, 40 /;

- медичними довідками згідно яких потерпілий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та хірургічному відділеннях Миргородської ЦРЛ з 29 серпня по 15 вересня 2008 року, а на його лікування закладом охорони здоровя витрачено 4713 гривень 38 копійок / т. 1, а.с. 30, 85 /;

- копією довідки медико соціальної експертної комісії від 12.11.2008 року за якою, після травмування в ДТП, потерпілому ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності / т.1, а.с. 59 /;

- копією свідоцтва про реєстрацію автомобіля „ВАЗ 210990 20”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за яким цей автомобіль належить матері підсудного, а останній має право керування цим автомобілем в силу довіреності, тобто на момент ДТП був володільцем джерела підвищеної небезпеки відповідно до розяснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” / т. 1, а.с. 76 /.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, перевіривши докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що неправочинні дії ОСОБА_4, які проявилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження, слід кваліфікувати по ст. 286 ч. 2 КК України.

Обставинами, які помякшують покарання підсудного, суд визнає часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди, щире каяття, а в порядку ч. 2 ст. 66 КК України ще й недостатній життєвий досвід через молодий вік. Обставин, що обтяжують покарання підсудного суд не знаходить.

При призначенні міри покарання ОСОБА_4 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке є не обережним, проте відноситься до категорії тяжких злочинів, його наслідки у виді втрати здоровя та інвалідності потерпілого, зухвалий характер допущених підсудним порушень Правил дорожнього руху та його ставлення до цих порушень і їх наслідків, обставини справи, що помякшують покарання підсудного, а також особа ОСОБА_4, який має сімю та роботу, за якими характеризується позитивно. Суд також враховує думку потерпілого відносно можливого призначення покарання підсудному.

Зважаючи на наявність декількох обставин, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, враховуючи особу цього підсудного і зокрема його молодий вік та наявність сімї, суд вважає за можливе призначити йому основне покарання за статтею 286 ч. 2 КК України, по якій його вину вважає доведеною, нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією цієї статі, відповідно до положень ст. 69 КК України.

З огляду на це, суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому підсудному міри покарання у виді короткочасного тримання засудженого в умовах ізоляції та з позбавленням права керування транспортними засобами, що сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та запобігання вчинення нових злочинів.

Цивільний позов прокурора / т. 1, а.с. 76 / про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає до задоволення в повному обсязі на підставі положень ст. 93 1 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 слід задовольнити частково за рахунок підсудного ОСОБА_4 в межах доведених вимог, які безпосередньо повязані із злочином і його цивільно правовими наслідками та з урахуванням часткового добровільного відшкодування підсудним завданих збитків / т. 2, а.с. 26 28, 88 /.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином згаданому потерпілому, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння такої шкоди, довічність втрати нормального здоровя потерпілим, тривалість його фізичних і психічних страждань в звязку з травмуванням і лікуванням, порушення його звичного способу життя внаслідок втрати здоровя, а також сімейно майновий стан заподіювача шкоди, визнання ним заявленого розміру відшкодування такої шкоди, виходячи із засад диспозитивності. Разом з цим, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що сума відшкодування такої шкоди потерпілому має становити 96000 гривень.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, повязаної з витратами на лікування та пошкодженням автомобіля, то за переконанням суду, ця частина позовних вимог до задоволення не підлягає, виходячи з положень ст. ст. 979, 984, 985 ЦК України, оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_4, як власника наземного транспортного засобу перед третіми особами, була застрахована у відповідності до Закону України „Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” / а.с. 71, 76 /. При цьому, в ході розгляду справи представником третьої особи від ВАТ Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” визнано необхідність проведення виплати саме цим страховиком страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_1 в межах ліміту відповідальності за полісом страхування та надано документи, що підтверджують відповідні наміри страховика / т. 2, а.с. 60 85 /. З цих підстав суд вважає, що ця частина позовних вимог ОСОБА_1 заявлена до неналежного відповідача, а тому такі вимоги є безпідставними і не можуть дублюватися.

З метою забезпечення виконання вироку суду міру запобіжного заходу підсудному слід змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 16 1, 323, 324 КПК України , суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним і призначити покарання по ст. 286 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді 6 ( шести ) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 / один / рік.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, негайно взявши його під варту в залі суду. Строк відбування покарання засудженим рахувати з 09 листопада 2009 року.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації ( розрахунковий рахунок 25424350001001, код 01999402, ОПЕР МФО 331025 ) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину 4713 / чотири тисячі сімсот тринадцять / гривень 38 копійок.

Цивільний позов потерпілого цивільного позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 96000 / девяносто шість тисяч / гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Речові докази по справі: автомобіль „ВАЗ 210990 20”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходяться на майданчику тимчасового утримання транспорту Миргородського МВ ГУ УМВС України в Полтавській області / т. 1, а.с. 44 /, повернути його власнику ОСОБА_6 / т. 1, а.с. 76 /; автомобіль „ЗАЗ DAEWOO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 України, переданий потерпілому ОСОБА_1 / т.1, а.с. 44, 45 /, той може використовувати на свій розсуд, як власник.

Арешт, накладений на майно та автомобіль ОСОБА_6 / т. 1, а.с. 75, 80 /, скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення , а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляцій через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.