Ухвала суду № 72456516, 21.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Зайчишиній Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу адвоката Чепурного В.В. в інтересах ПП «ТТ-Нафта», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року,

за участі: прокурора представника Гарванка І.М., Чепурного В.В.,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Ковіна Д.О., та накладено арешт на видаткову частину рахунків Приватного підприємства «ТТ Нафта» (податковий номер 37021932): ПАТ «Укрсоцбанк» (00039019), МФО 300023, р/р №№: 26000000048683, 26044010121374.

Приймаючи рішення, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотних наслідків.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат Чепурний В.В. в інтересах ПП «ТТ-Нафта» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

Щодо строку апеляційного оскарження адвокат зазначає, що ПП «ТТ-Нафта» 19 жовтня 2017 року звернулась до суду з клопотанням про зняття арешту. Печерський районний суд прийняв скаргу та призначив її розгляд лише на 16 листопада 2017 року. Однак засідання не відбулось і нового розгляду справи не призначено, чим порушено вимоги ст. 174 КПК України. Таким чином, ПП «ТТ-Нафта» не порушила строків подання скарги, однак подати апеляційну скаргу не було підстав до того часу поки суд першої інстанції не розгляне клопотання, а воно не розглянуто до цього часу.

Автор апеляційної скарги вважає, що оскаржувана хвала винесена без достатніх на це підстав, та з суттєвими порушеннями норм КПК України.

Зазначає, що ПП «ТТ-Нафта» ніякого відношення до діяльності службових осіб ТОВ «Торговий дім «Запорізька трейдингова компанія» не мало та не має. Всього за період співпраці було поставлено паливно-мастильних матеріалів товариству на загальну суму 1 680 000 грн., а тому, навіть теоретично, спричинити збитки на 10 млн. грн., не можна було.

Звертає увагу на те, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Також, адвокат стверджує, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення, відповідно, ст.ст. 171,173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для працівників ПП «ТТ-Нафта» та виконання самим Підприємством своїх договірних зобов'язань з іншими суб'єктами.

Посилається і на те, що як на день звернення слідчого до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна ПП «ТТ-Нафта» так і на даний час, жодній службовій особі підприємства, чи його засновнику не повідомлено про підозру покримінальному провадженню, цивільний позов у кримінальному провадженні, в межах якого було накладено арешт, не заявлено, матеріали клопотання також не містять таких відомостей.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, управлінням процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 11 серпня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017000000002610, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПП «ТТ-Нафта» за попередньою змовою із службовими особами ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» організували протиправну схему розтрати коштів державного бюджету в особливо великих розмірах під час здійснення закупівель паливно-мастильних матеріалів, на загальну суму понад 1,2 млн. грн.

Зокрема, з метою гарантованого проходження аукціону (тендеру) із закупівлі паливно-мастильних матеріалів, які проводяться ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», службові особи ПП «ТТ-Нафта» штучно занизили ціну паливно-мастильних матеріалів з подальшим протиправним укладенням додаткових угод щодо збільшення цін на паливно-мастильні матеріали, які вищі за ринкові.

09 жовтня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України КовінД.О. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на видаткову частину рахунків ПП «ТТ Нафта» (податковий номер 37021932): ПАТ «Укрсоцбанк» (00039019), МФО 300023, р/р №№: 26000000048683, 26044010121374, з метою забезпечення відшкодування завданих злочином збитків, можливої конфіскації майна або забезпечення цивільного позову, повернення коштів до державного бюджету.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року зазначене клопотання задоволено.

Задовольняючи дане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000002610 щодо накладення арешту на видаткову частину рахунків ПП «ТТ Нафта», слідчий суддя заслухав пояснення прокурора та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотних наслідків.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди

Так, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин щодо діяльності ПП «ТТ Нафта», на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Зокрема, будь-яких яких даних щодо діяльності ПП «ТТ Нафта»та доказів причетності вказаного підприємства чи його посадових осіб до вчинення кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, в матеріалах за клопотанням слідчого про арешт майна не міститься.

Враховуючи зазначене, а також те, що за матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПП «ТТ Нафта», набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту всіх грошових коштів на зазначених рахунках з метою забезпечення збереження речових доказів, як про те зазначив слідчий суддя в ухвалі, взагалі спростовується. До того ж, ні з клопотання слідчого, ні з ухвали слідчого судді не вбачається сума грошових коштів, яка знаходиться на перелічених рахунках.

Оскільки матеріалами за клопотанням слідчого не доведено, що всі грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПП «ТТ Нафта», були одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, чи були предметом злочину або були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення злочину, то на них не може бути також накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-2 КК України. При цьому слід зауважити, що не може бути метою накладення арешту на грошові кошти ПП «ТТ Нафта» і конфіскація майна, як вид покарання про яку вказано в клопотанні прокурора або захід кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у зв'язку з тим, що жодній службовій особі цього товариства у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру та безпосередньо щодо ПП «ТТ Нафта», як юридичної особи, провадження не здійснюється.

На переконання колегії суддів, матеріали додані до клопотання, не містять і доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, оскільки положення ст. 170 КПК України не містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.

Накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, який буде поданий у майбутньому, унеможливлює з'ясування питання співмірності майна, на яке прокурор просить накласти арешт та ціни позову, оскільки він ще не поданий зацікавленою особою.

Що ж стосується постанови детектива про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні грошових коштів, які знаходяться на рахунку ПП «ТТ-Нафта», яка надана прокурором в судовому засідання апеляційної інстанції, то колегія суддів не може прийняти її до уваги, оскільки вказана постанова була винесена поза межами часу звернення прокурора з клопотанням про арешт майна.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою збереження речових доказів, відшкодування збитків завданих інтересам держави, можливої конфіскації майна, забезпечення пред'явлення цивільного позову, та не доведено доданими до клопотання прокурора матеріалами.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесене до суду із порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах порушуватиме баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату Чепурному В.В. в інтересах ПП «ТТ-Нафта» строк на апеляційне оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Ковіна Д.О., та накладено арешт на видаткову частину рахунків Приватного підприємства «ТТ Нафта» (податковий номер 37021932): ПАТ «Укрсоцбанк» (00039019), МФО 300023, р/р №№: 26000000048683, 26044010121374, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Ковіна Д.О., про накладення арешту на видаткову частину рахунків Приватного підприємства «ТТ Нафта» (податковий номер 37021932) відкритих в ПАТ «Укрсоцбанк» (00039019), МФО 300023, р/р №№: 26000000048683, 26044010121374, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/607/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Білоцерківець О.А. Доповідач: Паленик І.Г.