Рішення № 72449434, 26.02.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"26" лютого 2018 р.

Ленінський районний суд м. Харкова

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2018р. Справа №642/581/18 Провадження №2/642/95/18Суд у складі: Головуючого судді Секретаря Євтіфієв В.М.; Пшенична Т.М.;

За відсутності позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, яки заявив про розгляд справи за їх відсутності, відсутності відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, треття особа Департамента реєстрації Харківської міської ради, повідомлених про день та час розгляду справи;

розглянув у порядку спрощенного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треття особа Департамента реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи втративши право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

В мотивуванні змісту позовних вимог позивач вказав, позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Право власності на 1/2 частину квартири належить позивачу на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 04.10.1993. Право власності на іншу 1/2 частину квартири належить позивачу на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7

Спільно з позивачем у квартирі зареєстровані відповідачі. Проте, члени сім'ї позивача (відповідачі) у квартирі не проживають, їхніх особистих речей та предметів домашнього вжитку в квартирі немає. Місце перебування відповідачів невідоме.

Реєстрація місця проживання відповідачів у квартирі створює для позивача перешкоди у користуванні майном, а саме: Позивач вимушений регулярно нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які вираховуються в залежності від кількості зареєстрованих за адресою осіб відповідно до діючих тарифів, що протиправно. Крім того, Відповідачі не беруть жодної участі в утриманні та облаштуванні житла (квартири та прибудинкової території).

Тому позивач на підставі вимог статті 405 ЦК України вимагає:

- визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_6 особами яки втратили права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Відповідачі заперечень стосовно позовних вимог не надав.

Представник позивача на позові наполягав, що вказав в заяві в наданої суду.

Дослідивши і оцінивши в сукупності докази матеріалів справи, судом встановлено наступні факти та обставини:

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1.

Право власності на 1/2 частину квартири належить позивачу на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 04.10.1993. Право власності на іншу 1/2 частину квартири належить позивачу на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7, що зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.11.2012. Також зазначена інформація підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.12.2017.

Позивач є дитиною війни та пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 157178.

Спільно з позивачем у квартирі зареєстровані відповідачі, а саме:

- син позивача, громадянин ОСОБА_8 (паспорт НОМЕР_5, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл. 14.06.2002, РНОКПП: НОМЕР_2) та онука позивача, громадянка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Означений факт підтверджується довідкою дільниці № 29 КП «Жилкомсервіс» м. Харкова від 22.12.2017 № 3383.

Проте, члени сім'ї позивача (відповідачі) у квартирі не проживають. їхніх особистих речей та предметів домашнього вжитку в квартирі немає. Місце перебування відповідачів невідоме.

Реєстрація місця проживання відповідачів у квартирі створює для позивача перешкоди у користуванні майном, а саме: Позивач ОСОБА_3 вимушений регулярно нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які вираховуються в залежності від кількості зареєстрованих за адресою осіб відповідно до діючих тарифів, що протиправно. Крім того, Відповідачі не беруть жодної участі в утриманні та облаштуванні житла (квартири та прибудинкової території).

Як було зазначено, члени сім'ї Позивача (відповідачі) у квартирі зареєстровані, проте в ній не проживають з жовтня 2005 року.

З вказаного часу зареєстровані члени сім'ї Позивача мешкають окремо. Зазначени обставини підтверджується Актом сусідів від 26.12.2017, підписи яких затверджені начальником дільниці № 29 КП «Жилкомсервіс» м. Харкова.

Статтею 401ч.1 ЦК України визначено, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 402 ЦК України визначено, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Статтею 405 ч.2 ЦК України визначено, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, заявлені позовні вимоги в частині визнання осіб втративших право користування житловим приміщенням обґрунтовані допустимими доказами, та відповідають вимогам вказаного закону.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223. 226, 263, 265, 282-284, 289, ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_6, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл. 18.12.1998, РНОКПП: НОМЕР_4) до ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_5, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл. 14.06.2002, РНОКПП: НОМЕР_2), ОСОБА_6, треття особа Департамента реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи втративши право користування житловим приміщеннямї задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_6 особами яки втратили права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий витрати у сумі 352 грн. 40 коп., з кожного.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом який його ухвалив, за письмовою заявою ОСОБА_8 та ОСОБА_6, про перегляд заочного рішення, яка повинна бути подана до Ленінського районного суду м.Харкова, протягом 30ти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процессуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М.Євтіфієв