Рішення № 72434156, 23.01.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2018 року м. Рівне №817/2172/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009211309, №0009221309, №0009231309, №0009241309 від 01.12.2017, В С Т А Н О В И В:

21.12.2017 відкрито спрощене позовне провадження (без виклику сторін) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0009211309, №0009221309, №0009231309, №0009241309 від 01.12.2017.

Позовні вимоги гуртуються на тому, що ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 на підставі акту якої прийнято спірні рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі та нараховано штрафні (фінансові) санкції, збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору та нараховано штрафні (фінансові) санкції. Підставою для висновків контролюючого органу про порушення податкового законодавства є те, що ОСОБА_1 не дотримався вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме не включив до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, який отриманий як додаткове благо від ПАТ "ВіЕс Банк" при прощенні суми боргу. Позивач, у адміністративному позові зауважує, що про прощення (анулювання) боргу банком він у встановлено порядку не повідомлявся, натомість підписував з банком лише договір про погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, вказував, що податковий орган не перевіряв, чи прощена банком для позивач сума не включає в себе відсотки та штрафні санкції, які ні за яких умов не вважаються додатковим благом. Також зауважував на невідповідності акту перевірки вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013. За наведеного доводив, що спірні податкові повідомлення-рішення, є протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав суду відзив на адміністративний позов (а.с.37), в якому позов не визнав, зазначивши, що відповідно до відомостей з центральної бази даних з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, а також письмового повідомлення ПАТ "ВіЕс Банк", ОСОБА_1 у 2016 році отримав доходи у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, шляхом укладення з банком відповідного договору в розмірі 128035,87 грн. У зв'язку з цим такий дохід за мінусом суми, що не підлягає оподаткуванню підлягав відображенню за ознакою доходу у річній декларації. Однак, ОСОБА_1 не відобразив відповідний дохід та добровільно не подав декларацію про отриманий дохід до ДПІ у м.Рівному, за що його було притягнуто до відповідальності та донараховано, як суму податку на доходи фізичних осіб, так і суму військового збору, а також застосовано штрафні санкції. На таких підставах відповідач доводив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши письмові пояснення сторін по суті справи та письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.09.2008 між ВАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №KF51997, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 36000 доларів США на 15 років під 13,5 % річних (а.с.9-12).

30.08.2016 між ПАТ "ВіЕс Банк" (як правонаступником ВАТ "Електрон Банк" (а.с.17-18) та ОСОБА_1 укладено договір про погашення заборгованості, за умовами якого сторони визначили, що Банк має право вимагати від Позичальника повернення заборгованості по кредитному договору №KF51997 від 04.09.2008, яка станом на 30.08.2016 становить 25068,15 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, та 3022,77 доларів США - відсотки. Пунктом 2.1. даного договору Позичальник взяв на себе зобов'язання здійснити погашення заборгованості по вказаному кредитному договору в сумі 10500 доларів США до 31.08.2016. А згідно з пунктом 2.2. - у випадку надходження коштів в сумі 10500 доларів США, за вказаним кредитним договором, Банк взяв на себе зобов'язання звільнити Позичальника від обов'язку погашення залишку заборгованості по кредитному договору №KF51997 від 04.09.2008 (а.с.13).

Той факт, що часткове погашення заборгованості здійснено ОСОБА_1 не заперечується стороною позивача і підтверджується заявами Банку до органу ДВС про повернення відповідних виконавчих документів без виконання (а.с.14-15).

Оскільки за даними ЦБД ДРФО ДФС України відповідач встановив, що ОСОБА_1 в 2016 році отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 128035,87 грн. від ПАТ "ВіЕс Банк", без утримання податку на доходи фізичних осіб, 31.08.2017 ГУ ДФС у Рівненській області направило ПАТ "ВіЕс Банк" письмовий запит про надання інформації щодо повідомлення громадянина ОСОБА_1 про анулювання основної суми боргу за кредитним договором відповідно до пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з відповідним документальним підтвердженням (а.с.39).

На запит податкового органу ПАТ "ВіЕс Банк" 07.09.2017 надіслало письмове повідомлення №03-1/13422, яким підтвердило, що ОСОБА_1 в III кварталі 2016 року було нараховано дохід у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості в розмірі 128035,87 гривень. Що стосується суми, яка визначена, як курсова різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Нацбанку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Нацбанку України станом на 01.01.2014 та суми процентів, прощених кредитором за його самостійним рішенням, а це 1576,19 доларів США, або 40432,81 гривень, то такі включені в звіт за ознакою доходу "127", тобто як такі, що до оподаткування не підлягають (а.с.41).

Також ПАТ "ВіЕс Банк" надано ГУ ДФС у Рівненській області копію листа, який направлявся рекомендованою поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 13.09.2016 і був отриманий адресатом згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 15.09.2016, за змістом якого позивач повідомлений про обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості і відобразити такий дохід у річній податковій декларації (а.с.44-45).

Оскільки ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік про отримані вищевказані доходи не подавав, 13.05.2016 податковий орган направив йому поштовою кореспонденцією запит про подання декларації, або надання пояснень (а.с.40).

Позивач отримання даного запиту заперечує. Відповідно, декларація не була подана.

У зв'язку з цим, на підставі наказу №1727 від 27.10.2017 ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Рівненській області з 31.10.2017 по 06.11.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. , за результатами якої складено акт №1261/17-00-13-09/НОМЕР_1 від 13.11.2017 (а.с.19-24).

Актом зафіксовано, що позивачем порушено абзац "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 23046,46 грн., а також порушено п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору в сумі 1920,54 грн. Крім того, зафіксовано неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та незабезпечення зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків.

На підставі акта перевірки 01.12.2017 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0009211309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23046,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5761,62 грн. (а.с.25-26); №0009221309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 1920,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 480,14 грн.(а.с.27-28); №0009231309, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 170,00 грн.(а.с.29-30); №0009241309, яким до позивача застосовано адміністративний штраф в розмірі 510,00 грн.(а.с.31-32).

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд враховує наступне.

Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Загальний оподатковуваний дохід є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 цієї статті.

Так, відповідно до абзацу "д" пп.164.2.17 п.164.2 (у редакції, що діяла на III квартал 2016 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пунктами 54.1, 54.2 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 54.3 цієї статті передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З матеріалів справи слідує, що контролюючий орган під час перевірки встановив, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, громадянин ОСОБА_1 в III кварталі 2016 року отримав доходи - додаткове благо в розмірі 128035,87 гривень у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. При цьому, вказана сума є сумою саме основного боргу, і не включає в себе ні відсотків за користування кредитом, ні комісій, ні штрафів, ні пені. А платник податку шляхом направлення йому рекомендованого листа з повідомленням про вручення повідомлений про прощення (анулювання) боргу та про його обов'язок сплатити податок з таких доходів та відобразити доходи у річній податковій декларації.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 за 2016 рік декларацію не подав, і , відповідно, доходи у вигляді додаткового блага в розмірі 128035,87 гривень не відобразив і податок з них не сплатив, відповідач правомірно донарахував позивачу суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23046,46 гривень. Вказаний розрахунок в повній мірі відповідає вимогам п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, за яким ставка податку становить 18% бази оподаткування.

Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 цієї статті, дохід з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дисидентів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентами або нерезидентами в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна. Доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; г) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, об'єктом оподаткування на доходи фізичних осіб є також дохід, одержаний платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Тобто, законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном.

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Судом встановлено, що податок на доходи фізичних осіб нарахований відповідачем для позивача лише на основну суму прощеного боргу, тобто на суму неповернутого кредиту, а тому таке нарахування в повній мірі відповідає вимогам податкового законодавства.

При цьому, суд окремо зауважує, що сума прощена (анульована) банком позивачу у розмірі курсової різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Нацбанку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Нацбанку України станом на 01.01.2014, а це 282874,55 гривень включена банком у звіт за ознакою доходу "127", як і сума процентів, прощених кредитором за його самостійним рішенням, а це 1576,19 доларів США, або 40432,81 гривень, тобто як така, що до оподаткування не підлягає.

Наведене в повній мірі відповідає вимогам пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, в силу вимог якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

З огляду на наведене, відповідачем для позивача цілком підставно та обґрунтовано донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23046,46 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25%, тобто 5761,62 грн

Також цілком підставно до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 гривень за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, яка прямо передбачена нормою п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що позивачем на пропозицію податкового органу не було надано жодного документу з приводу припинення своїх зобов'язань перед банком, відповідач констатував порушення вимог п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, а тому підставно застосував до позивача і штрафну санкцію у розмірі 510,00 гривень за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, яка прямо передбачена нормою абзацу першого п.121.1 ст.121 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. А ставка збору становить 1,5 % від об'єкта оподаткування.

З огляду на наведене, відповідачем для позивача цілком підставно та обґрунтовано нараховано військовий збір на рівні 1920,54 грн. (128035,87 грн. х 1,5%).

Крім того, відповідно до абзацу 2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Відтак, сума штрафних (фінансових) санкцій, нарахована позивачу також правомірно.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи вимоги частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0009211309, №0009221309, №0009231309, №0009241309 від 01.12.2017, прийняті відповідачем в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно.

Покладені в основу оспорюваних рішень обставини щодо допущених позивачем порушень, знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в позові до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (33023 м.Рівне, вул.Відінська,12, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009211309, №0009221309, №0009231309, №0009241309 від 01.12.2017,- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне рішення суду складено 02 лютого 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.