Постанова № 72397705, 20.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4320/17

Категорія: 8.3 Головуючий в І інстанції Єфіменко К.С.

Час і місце ухвалення: 11:45 год. м. Одес

Дата складання повного тексту: 20.11.2017 р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Лук’янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– ОСОБА_1

при секретарі – Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альвєнта» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альвєнта» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0040851203 від 18 серпня 2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позовні вимоги ТОВ «Альвєнта» задоволені повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0040851203 від 18 серпня 2017 року.

В апеляційній скарзі Головного управління ДФС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення, в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що платником податків до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області засобами електронного зв'язку було надіслано декларацію з податку на додану вартість від 19 червня 2017 року №9116551905 із додатком - заявою на відшкодування від’ємного значення ПДВ.

На адресу підприємства позивача надійшов запит щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень від ГУ ДФС в Одеській області від 23 червня 2017 року №5839/10/15-32-12-03-09.

В запиті було зазначено, що відповідно до п.3 абз.3 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України податковий орган просить надати інформацію (пояснення) та її документальні підтвердження (завірені належним чином копії документів), що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами (контрагентами) за рахунок яких відповідно складено розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ за період травень 2017 року.

ГУ ДФС в Одеській області попереджало платника податків, що ненадання підприємством пояснень та їх документальних підтверджень на обов’язковий запит у законодавчо встановлений термін буде розглядатися як підстава для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

На підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 01 серпня 2017 року №3181 співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альвєнта» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року.

За результатами цієї перевірки посадовими особами податкового органу складений акт від 08 серпня 2017 року №990/15-32-12-03/40653415, згідно якого ТОВ «Альвєнта» порушило пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 201, абзацу б) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, а саме встановлено, що підприємство ТОВ «Альвєнта» не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банка у банку у розмірі 11240283,00 грн.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0040851204 від 18 серпня 2017 року, яким повідомлено ТОВ «Альвєнта», що на підставі акту перевірки від 08 серпня 2017 року №990/15-32-12-03/40653415 та пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 201, абзацу б) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період травень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від’ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 11240283,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством позивача, при здійснені імпорту товарів, було виконано всі необхідні митні формальності з питань державної митної справи та сплачено податкові зобов’язання з ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями, а тому підприємство має законне право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2017 року на адресу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист №2707-17 від 27 липня 2017 року, відповідно до якого ТОВ «Альвєнта» повідомила податковий орган про втрату фінансово-господарської документації товариства за період з червня 2016 року по 18 липня 2017 року, в підтвердження чого було додано довідку Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 19 липня 2017 року №36/1Е030136, згідно якої звернення щодо втрати документів, а саме податкових та видаткових накладних, ТТН, ВМД, договорів, контрактів та інших документів зареєстровано під записом №30136 від 18 липня 2017 року та розглянуто.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ТОВ «Альвєнта» порушено п’ятиденний строк повідомлення контролюючого органу про втрату документів та не надано відповідних документів під час проведення перевірки, проте колегія суддів вважає, що порушення вказаного строку та ненадання документів може слугувати підставою для проведення документальної перевірки та не є підставою для висновків щодо відсутності у підприємства права на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від’ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до ч.1 ст. 297 Митного кодексу України - у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

У разі ввезення товарів на митну територію України, відповідно до п.201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

З наведеного слідує, що податком на додану вартість оподатковуються ввезені товари з-за меж митного кордону України в режимі імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду, за умови їх підтвердження вантажно-митними деклараціями.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, ТОВ «Альвєнта» надані до суду вантажно-митні декларації, інвойси та платіжні доручення про проведення оплати (1 том а.с.77-108, 120-151, 162-251, 2 том а.с.1-142), які підтверджують ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорт та проведення оплати митних платежів, в тому числі ввізного ПДВ на рахунки митниці та Державного бюджету України.

Отже, підприємством, при здійснені імпорту товарів, було виконано всі необхідні митні формальності з питань державної митної справи та сплачено податкові зобов’язання з ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями, а податковим органом в свою чергу не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів сплати позивачем податкового зобов’язання з ПДВ за митними деклараціями, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Альвєнта» має законне право на віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту.

Поряд з цим, в підтвердження факту знаходження імпортованих за вантажно-митними деклараціями товарів на час формування показників від’ємного значення з ПДВ та подання відповідної податкової декларації з ПДВ на підприємстві позивача в матеріалах справи містяться інвентаризаційні відомості підприємства №1 станом на 31 березня 2017 року (1 том а.с.113-118,156-161), згідно якої імпортовані товари повністю оприбутковані на балансі підприємства та перебувають на ньому станом на 31 березня 2017 року.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта стосовно того, що вказані інвентаризаційні відомості є неналежними та недостовірними, так як підписані лише однією посадовою особою підприємства, оскільки пунктом 1 Розділу ІІ «Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879 передбачено, що у тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно, а відтак враховуючи те, що з 2 кварталу 2016 року по 1 квартал 2017 року на підприємстві працював лише один працівник – директор ОСОБА_2, його одноособовий підпис на інвентаризаційній відомості відповідає вказаному Положенню та є належним документом.

Також, колегія суддів вказує на те, що апелянтом не спростований той факт, що зазначені документи направлялись представником ТОВ «Альвєнта» до податкового органу ГУ ДФС в Одеській області листами від 07 липня 2017 року №07/07/17-2 (1 том а.с.109-110), від 14 липня 2017 року №14/07/17-2 (1 том а.с.111-112), до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22 травня 2017 року №2205-17 (1 том а.с.119), що в свою чергу підтверджує факт наявності на час проведення перевірки у податкового органу документів, які підтверджують право на віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту у спірний період.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Проте, наказом ГУ ДФС в Одеській області №3181 від 01 серпня 2017 року податковим органом було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альвєнта» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року, тобто перевірка була призначена та проведена до спливу 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу про втрату документів, а саме з 27 липня 2017 року, тобто ТОВ «Альвєнта» було позбавлено можливості надати в повному обсязі відновлені документи саме на час проведення перевірки.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про безпідставне віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту з ПДВ та не підтвердження відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку показники від’ємного значення з ПДВ відповідних податкових періодів, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення №0040851204 від 18 серпня 2017 року, яким відмовлено у праві на отримання бюджетного відшкодування за період травень 2017 року та у праві на врахування такої суми від’ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 11240283,00 грн. підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст.322, ст. 325, ст.327, ст. 329 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 лютого 2018 року.

Головуючий: О.В. Лук’янчук

Судді: А.І. Бітов

ОСОБА_1