Постанова № 72397360, 22.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12485/17

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Багрія В. М., Старунського Д. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року у справі № 807/2459/15 (постанова ухвалена о 09:58 год. у м. Ужгороді судом у складі головуючого судді Луцович М. М., повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2017 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області - голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2, управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області - голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2, управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати незаконними дії службових осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо порушення вимог статі 40 Конституції України та статей 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» в частині порушення термінів розгляду його звернення, щодо внесення до його трудової книжки неправдивих відомостей щодо відмови припинити неправомірні дії, поновити порушені права, відшкодувати матеріальні збитки, завдані в результаті ущемлення його прав та законних інтересів, невжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, з вини яких було допущені порушення, відмови відшкодувати кошти за бланк трудової книжки, визнати нечинними накази управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 24 грудня 2008 року № 552 о/с, від 20 березня 2009 року № 134о/с, від 05 листопада 2010 року № 530о/с, від 11 серпня 2011 року № 265о/с, від 08 січня 2013 року № 2о/с, від 06 листопада 2015 року № 257о/с, грошовий атестат від 31 грудня 2008 року № 121, запис у трудовій книжці від 12 червня 1980 року серії БТ-І 32626768 про дату звільнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області з 25 грудня 2008 року, записи у дублікаті трудової книжки серії АФ № 831686, зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області в місячний термін з моменту вступу рішення суду в законну силу із залученням його та спеціалістів Закарпатського відділення Львівського науково – дослідного інституту судових експертиз, а в разі необхідності інших спеціалістів по всіх фактах, викладених у позовній заяві провести об'єктивне службове розслідування з метою встановлення належної вислуги років в органах внутрішніх справ України з урахуванням навчання у Слов'янському енергобудівному технікумі (з 01 вересня 1978 року до 18 жовтня 1979 року), часу виконання обов'язків старшого слідчого організаційно - методичного відділу СУ ГУМВС України в Закарпатській області за угодою сторін (з 24 грудня 2008 року до 31 березня 2009 року), часу перебування на посаді слідчого організаційно - методичного відділу СУ УМВС України в Закарпатській області (з 01 квітня 2009 року по теперішній час), встановлення сум заборгованості по грошовому (утриманню) забезпеченню за період з 15 серпня 1997 року по теперішній час з урахуванням компенсаційних виплат, пов'язаних з рівнем інфляції, надбавок за продовольчий пайок, заборгованості по речовому майну, матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі грошового (утримання) забезпечення за 1997-1999 роки, залучення до несення служби у добових нарядах в складі слідчо-оперативних груп за 1997-1999 рік та з 14 лютого 2005 року по 25 вересня 2008 року, а також залучення до груп документування при проведенні масових заходів, при приїзді Президента України, членів Уряду України, охоронюваних державою осіб, на виборчі дільниці, компенсацій за використання власного автотранспорту при виїздах у відрядження в міські і районні відділи області, розташовані за межами Ужгородського гарнізону на підставі планів-завдань УМВС області з урахуванням добових та понаднормового робочого дня, роботи у святкові, вихідні дні, у нічний час, вартості проїзду в громадському транспорті, чергування в оперативних штабах УМВС області, патрулювання міста Ужгорода за особистий рахунок, відшкодувань вартості бланку трудової книжки та інших видів заборгованостей, притягнення винних у необ'єктивному розгляді звернення до передбаченої законом відповідальності та надати йому на руки обґрунтований висновок службового розслідування і відповіді із зазначених питань та вжитих заходів щодо їх усунення.

Позовні вимоги обґрунтовував посиланням на те, що службовими особами управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області порушений встановлений Законом України «Про звернення громадян» термін розгляду його звернення від 05 листопада 2015 року і не вирішено порушених у ньому питань.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій службових осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо внесення неправдивих відомостей до трудової книжки позивача та скасування наказів управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 24 грудня 2008 року № 552о/с, від 20 березня 2009 року № 134о/с, від 05 листопада 2009 року № 530 о/с, від 10 серпня 2011 року № 265о/с, від 06 листопада 2015 року № 257о/с – залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з наявністю в провадженні суду адміністративної справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в частині порушення термінів розгляду звернення ОСОБА_1 від 05 листопада 2015 року. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві. Також зазначає, що суд після заміни первісного відповідача на належних продовжив розгляд справи за його участі.

Оскільки від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 1984 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом від 24 грудня 2008 року № 552о/с «По особовому складу» позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 65 «а» (за віком) у відставку із зняттям з військового обліку.

20 березня 2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в органи внутрішніх справ на посаду слідчого організаційно – методичного відділу ГУМВС України в Закарпатській області з присвоєнням 15 рангу державного службовця та прийняттям присяги державного службовця.

06 листопада 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з вказаної посади у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

У зв’язку з ліквідацією УМВС України в Закарпатській області 05 листопада 2015 року позивач звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області із зверненням, в якому просив зарахувати до його вислуги років в органах внутрішніх справ 03 місяці 06 днів служби за згодою сторін, час проходження державної служби на посаді слідчого ОМВ СУ УМВС України в Закарпатській області з 01 квітня 2009 року по день звернення та оголосити її наказом, здійснити перерахунок та виплату у повному обсязі грошового утримання (забезпечення) та вихідної допомоги, яка була виплачена йому у 2008 році, здійснити перерахунок його пенсійного забезпечення та скерувати такий перерахунок до управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та внести відповідні зміни у записах його трудової книжки.

Листом управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 29 грудня 2015 року № 2/Р-133 позивачу надано відповідь на його звернення, в якій зазначено, що до вислуги його років для призначення пенсії йому було зараховано період проходження строкової військової служби на прикордонній заставі, про що йому було оголошено наказом УМВС України від 08 січня 2013 року № 2о/с; що для перерахунку пенсійного забезпечення йому необхідно подати до ОСОБА_3 в Закарпатській області відповідну заяву; роз’яснено про відсутність у нього права на зарахування до вислуги років часу роботи на посаді державної служби; про неможливість надання частини запитуваних ним документів у зв’язку з їх відсутністю, обмеженим достом до них; зазначено про надіслання йому довідки про проходждення служби (роботи) в ОВС та довідки про заробітну плату за період роботи (служби) з 1999 року по 06 листопада 2015 року.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області був порушений термін розгляду звернення ОСОБА_1 Відмовляючи в задоволенні решти вимог суд виходив з того, що звернення позивача не містило викладу обставин, які б передбачали обов’язкове проведення службового розслідування; що позивач не звертався із заявою про відшкодування йому вартості придбаної ним трудової книжки.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Приписами частин третьої та четвертої статті 15 Закону № 393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як видно з матеріалів справи 05 листопада 2015 року позивач звернувся до відповідача із відповідним зверненням. Останнім днем для надання відповіді на звернення позивача згідно з вимогами статті 20 Закону № 393/96-ВР було 05 грудня 2015 року, а у разі продовження строку його розгляду у зв’язку з неможливістю вирішити порушені у ньому питання - 20 грудня 2015 року.

Відповідно до рапорту від 03 грудня 2015 року начальник відділу УКЗ ГУНП в Закарпатській області просив продовжити йому термін розгляду звернення ОСОБА_1 Цього ж дня заступником начальника ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 вказаний вище термін розгляду звернення було продовжено.

Однак про продовження терміну розгляду його звернення позивач повідомлений не був та отримав відповідь на нього лише після спливу встановленого Законом № 393/96-ВР граничного строку його розгляду.

Відтак правильним є висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем встановленого Законом № 393/96-ВР терміну розгляду звернення позивача та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, то судом також зроблений правильний висновок про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки підстав для проведення службового розслідування визначених Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, в даному випадку не було та оскільки позивач не звертався із заявою про відшкодування йому вартості трудової книжки.

Щодо посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права – розгляд справи за участі первісного відповідача, якого було замінено на належних, то таке не заслуговує на увагу, оскільки згідно з вимогами частини другої статі 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року у справі № 807/2459/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7