Постанова № 72397357, 21.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/471/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року у справі № 308/5911/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій–

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84 % заробітної плати на відповідній посаді судді апеляційного суду з врахуванням періоду проходження строкової служби в армії, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі навчання та період роботи стажиста слідчого та слідчого прокуратури і виплатити недоплачену суму щомісячного грошового утримання за період з 15.12.2016 р. з врахуванням проведених виплат.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2017р. позов задоволено. Суд визнав протиправним рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області, оформлене протоколом 2341 від 26.12. 2017р. про призначення та виплату ОСОБА_1 довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітної плати судді апеляційного суду.

Крім того, суд зобов'язав Ужгородське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області прийняти рішення про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці: службу в Радянській армії ( 01 рік 09 місяців 09 днів); половину строку навчання в Національній юридичній академії України ( 02 роки 04 місяці 15 днів); роботу стажиста слідчого та слідчого прокуратури Жовтневого району міста Луганська ( 02 роки 04 місяці 11 днів); роботу на посаді судді ( 16 років 24 дні).

Також, суд зобов'язав Ужгородське об'єднане управління Пенсійного Фонду України нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 15 грудня 2016 року довічне щомісячне грошове утримання судді в розмірі 84% заробітної плати на відповідній посаді судді апеляційного суду Закарпатської області без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Суд, зобов'язав Ужгородське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у період з 15 грудня 2016 року з врахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2017 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

13.12.2016 р. наказом в.о. голови апеляційного суду Закарпатської області від 13.12.2016 р. № 6.3.1-352 ОСОБА_1 відрахований з штату апеляційного суду Закарпатської області з 14.12.2016р. у зв'язку з поданням заяви про відставку та звільнення з посади судді відповідно до рішення Вищої ради юстиції України № 3051/0/15-16 від 08.12.2016 р.

Позивач 15.12.2016 р. звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 84% заробітної плати.

Рішенням пенсійного органу яке оформлене протоколом № 2341 від 26.12.2017 р. ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці виходячи із стажу роботи на посаді судді – 16 років 1 місяць, що становить 80 % загального проценту розрахунку утримання від заробітку.

Зокрема, підставою відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 % заробітку на посаді судді є висновки пенсійного органу про не зарахування позивачу періоду проходження військової служби з 08.07.1988 р. - 17.04.1990 р. 1 рік 9 місяців 09 днів, половини строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії України з 01.09.1990 р. – 31.05.1995 р. 2 роки 4 місяці 15 днів та робота на посаді стажиста слідчого прокуратури з 03.07.1995 р. - 23.05.1996 р. і слідчого прокуратури з 24.05.1996 р. по 14.11.1997 р. 2 роки 4 місяці 12 днів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно не зарахував ОСОБА_1 в стаж роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового отримання період проходження військової служби з 08.07.1988 р. - 17.04.1990 р. 1 рік 9 місяців 09 днів, половину строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії України з 01.09.1990 р. – 31.05.1995 р. 2 роки 4 місяці 15 днів та роботу на посаді слідчого прокуратури з 24.05.1996 р. по 14.11.1997 р. 01 роки 05 місяці 20 днів. Проте, не погоджується з висновками суду першої інстанції про зарахування в стаж роботи позивачу період роботи на посаді стажиста слідчого прокуратури з 03.07.1995 р. - 23.05.1996 р. – 10 місяців 20 днів виходячи з наступного.

ч.1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №3-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2, абз.2 р. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) також зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

На час звільнення позивача у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, ст.120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст.135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

У відповідності до положень ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно ч. 3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 34 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час призначення позивача суддею – 17.10.2000 р. діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р.

Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ, який діяв на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р., судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

За змістом абз.2 п.3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посаді слідчого прокуратури.

Із змісту ст. 58 та ст. 64 Конституції України видно, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно ж до ст.21 та ст.22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з п.8 ч.4 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч.6 цієї ж статті Закону).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати період проходження військової служби з 08.07.1988 р. - 17.04.1990 р. 1 рік 9 місяців 10 днів, половини строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії України з 01.09.1990 р. – 31.05.1995 р. 2 роки 4 місяці 15 днів, робота на посаді слідчого прокуратури з 24.05.1996 р. по 14.11.1997 р. 01 роки 05 місяці 20 днів, робота на посаді судді з 14.11.2000 р. по 08.12.2016 р. – 16 років 24 дні.

Отже, стаж роботи ОСОБА_1 що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання становить – 21 рік 09 місяців 09 днів що в свою чергу, дає право на призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 % від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді (за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку).

Разом з тим, колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо зарахування позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці періоду роботи стажером слідчого прокуратури Жовтневого району м.Луганська в період з 03.07.1995 р. – 23.05.1996 р. – 10 місяців 20 днів виходячи із наступного.

Із змісту ст. 56 Закону України «"Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

З огляду на те, що позивач на момент набрання законної сили Законом України «Про судоустрій та статус суддів» працював на посаді судді, за ним зберігається визначення стажу роботи на посаді судді згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» на посадах слідчого прокуратури, помічника прокурора, окрім стажу на посаді стажера слідчого прокуратури, що не відноситься до відповідного переліку, передбаченого Законом.

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 стажером слідчого прокуратури Жовтневого району м.Луганська не підлягає зарахування до стажу роботи на посадах в органах прокуратури, який надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково. В решті вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року у справі № 308/5911/17 – скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області яке оформлене протоколом 2341 від 26 грудня 2017р. про призначення та виплату ОСОБА_1 довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітної плати судді апеляційного суду.

Зобов’язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області з 15 грудня 2016 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячне грошового утримання судді в розмірі 82 % заробітної плати на відповідній посаді судді апеляційного суду Закарпатської області без обмеження граничного розміру з врахуванням проведених виплат, зарахувавши до стажу роботи період проходження військової служби з 08.07.1988 р. - 17.04.1990 р. (01 рік 9 місяців 09 днів), половини строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії України з 01.09.1990 р. – 31.05.1995 р. (2 роки 4 місяці 15 днів), роботу на посаді слідчого прокуратури з 24.05.1996 р. по 14.11.1997 р. (01 рік 05 місяців 20 днів).

В решті вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя С.М. Кузьмич

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 21.02.2018 року.