Ухвала суду № 72388450, 22.02.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/22/2018

Справа №359/1028/13-ц

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців, заінтересовані особи: заступник начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною скаргою, якою просить: визнати неправомірними дії заступника начальника Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №51035588 від 10 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61901 гривень 48 копійок; скасувати постанову заступника начальника Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №51035588 від 10 травня 2016 року; визнати неправомірними дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 від 23 січня 2018 року винесену у виконавчому провадженні №51035588, а також скасувати постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 про звернення стягнення на заробітну плату від 23 січня 2018 року.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 підтримав подану скаргу у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Інші учасники цивільного процесу не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Проте, про своє ставлення до поданої скарги суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 10 липня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист №2/359/785 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 619014 гривень 84 копійки (а.с.5).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2016 року здійснено заміну сторони у виконавчих провадженнях №39073110 та №39090640, відкритих ВДВС Бориспільського МУЮ Київської області з примусового виконання виконавчого листа №2/359/785, видного Бориспільським міськрайонним судом Київської області 10 липня 2013 року, щодо примусового стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 619014 гривень 84 копійки, а саме: замість ПАТ «БМ Банк» визнано стягувачем ОСОБА_5 (а.с.6).

В подальшому постановою державного виконавця ВДВС Бориспільського МУЮ від 29 квітня 2016 року виконавчий лист №2/359/785, виданий Бориспільським міськрайонним судом 10 липня 2013 року, було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.7).

Крім цього, 06 серпня 2013 року державним виконавцем ВДВС Бориспільського МУЮ від 06 серпня 2013 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 619014 гривень 84 копійок у зв’язку з тим, що боржником у наданий строк добровільно зобов’язання за виконавчим листом не виконано (а.с.10).

З метою забезпечення виконання стягнення виконавчого збору постановою державного виконавця від 23 січня 2018 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1, які вона отримує в Управлінні освіти та науки Бориспільської міської ради (а.с.8).

При цьому, суд вважає з необхідне звернути увагу на ту обставину, що положення Закону України «Про виконавче провадження» від 12 лютого 2015 року не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки на дату вчинення оскаржуваних дій був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року.

У відповідності до п.7 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, в тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

За змістом п.2 ч.1 ст.22 цього Закону постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору може бути пред'явлена до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи постанова про відкриття виконавчого провадження №51035588 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, винесена заступником начальника відділу ДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 лише 10 травня 2016 року, тобто з пропуском визначеного Законом України «Про виконавче провадження» строку пред’явлення її до виконання.

Крім цього, згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У відповідності до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

За змістом положення п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, письмової заяви стягувача.

Згідно з п.4.16.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 (в редакції від 15 грудня 1999 року) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону

Тому, на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій положення Закону України «Про виконавче провадження» передбачали виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору лише у двох випадках: завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та закінчення виконавчого провадження з підстав, які передбачені ст.49 цього Закону.

В той час як вчинення відповідних процесуальних дій у випадку повернення без виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення майнового характеру, за письмовою заявою стягувача, згідно п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», вказаний Закон на дату вчинення оскаржуваних дій не передбачав.

У відповідності до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

В такому випадку, згідно з ч.3 ст.28 цього Закону, при наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується у частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», та не стягнення виконавчого збору, на дату винесення постанови від 06 серпня 2013 року, державний виконавець не мав правових підстав для винесення постанов про виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки у даному випадку виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні, при наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа.

Згідно вимог ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця є неправомірними, оскільки у нього не було підстав для винесення постанови від 10 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору стягувачу, а тому дії державного виконавця слід визнати неправомірними та скасувати винесені постанови.

На підставі викладеного та керуючись п.7 ч.2 ст.17, п.2 ч.1 ст.22, ч.1 ст.19, ст.28, п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч.2 ст.451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців задовольнити.

Визнати неправомірними дії заступника начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №51035588 від 10 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61901 гривень 48 копійок.

Скасувати постанову заступника начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №51035588 від 10 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61901 гривень 48 копійок.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 від 23 січня 2018 року винесену у виконавчому провадженні №51035588.

Скасувати постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 від 23 січня 2018 року винесену у виконавчому провадженні №51035588.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Журавський