Постанова № 72375308, 21.02.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Чернівці

справа №727/4524/17

провадження №22-ц/784/163/18

Апеляційний суд Чернівецької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Міцнея В.Ф.

суддів: Лисака І.Н., Владичана А.І.

секретар Ковальчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства ,,Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 грудня 2017 року, головуючий у суді І-й інстанції - суддя Волошин С.О.

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство ,,Укрсоцбанк" (далі - ПАТ ,,Укрсоцбанк" ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 грудня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ,,Укрсоцбанк" заборгованість в розмірі 428928 грн 83 коп, яка складається із непогашеної суми кредиту - 155210 грн 88 коп, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 161162 грн 32 коп, інфляційних втрат за кредитом - 38223 грн 70 коп, інфляційних втрат за відсотками - 74331 грн 93 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з пропуском позовної давності.

Вказує на те, що відповідно до наданого позивачем розрахунку останній платіж за кредитним договором позичальник вніс 6 травня 2012 року, а з позовом до суду банк звернувся у травні 2017 року.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання, встановлені договором про надання відновлювальної кредитної лінії, а тому вимоги банку підлягають задоволенню. При цьому судом не прийнято до уваги твердження ОСОБА_1, що її борг переведено на третю особу - ОСОБА_3, оскільки дані обставини не підтверджені жодними доказами.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як встановлено судом, 26 травня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку ,,Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ ,,Укрсоцбанк", та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №125, за яким банк надав останній кредит в розмірі 100000 грн зі сплатою 18% річних за користування кредитом з графіком змін максимального ліміту заборгованості, визначеному в додатку №2, з кінцевим терміном повернення кредиту - 25 травня 2023 року.

9 липня 2008 року між банком та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір №1 про зміну умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії та викладено п.1.1.1. в новій редакції: ,,надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 18% річних та комісій в розмірі та в порядку, визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 200000 грн з графіком змін максимального ліміту заборгованості, визначеному в додатку №2, з кінцевим терміном повернення - 25 травня 2023 року" (а.с.9).

Додатковою угодою №1 від 4 листопада 2008 року, укладеною між сторонами, з 20 жовтня 2008 року збільшено процентну ставку за користування кредитом до 23 % річних (а.с.11).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 травня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії №125 від 26 травня 2008 року (а.с.16-17).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 21 квітня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 428928 грн 83 коп, яка складається із непогашеної суми кредиту - 155210 грн 88 коп, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 161162 грн 32 коп, інфляційних втрат за кредитом - 38223 грн 70 коп, інфляційних втрат за відсотками - 74331 грн 93 коп.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, яка була чинною на момент ухвалення оскаржуваного рішення, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч.2 ст.16 ЦК України визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Отже, з урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів, ОСОБА_3 вказував на те, що боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором перейшли до нього за договором переведення боргу від 2 березня 2009 року, а тому будь-яке рішення суду вплине на його права як нового боржника (а.с.76).

Відповідно до ст. ст.520, 521 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст.513 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

ОСОБА_3 не надав суду доказів укладення такого правочину, отже рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на його права не впливає.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови, тобто з 21 лютого 2018 року.

Головуючий В.Ф. Міцней

Судді: І.Н. Лисак

А.І. Владичан