Постанова № 72374320, 19.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н ОВ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Харків

Справа №№ 628/1220/17

Провадження № 22ц/790/905/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Маміної О.В.,

секретаря Прологаєвої А.Д.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Публічне акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк»

Треті особи: ОСОБА_2, ПАТ «Акцент-Банк», приватний нотаріус Куп’янського міського нотаріального округу ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у місті Харкові і м. Куп’янську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року ухвалене суддею Гетьман Л.В.,-

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи : ОСОБА_2, ПАТ «Акцент-Банк», приватний нотаріус Куп’янського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору виконаним та припинення договору іпотеки,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору виконаним та припинення договору іпотеки.

Позов мотивовано тим, що заборгованість за кредитним договором перед відповідачем погашена і це підтверджується відповідним листом ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано кредитний договір № НАR0G01270039 від 08.10.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» виконаним.

Визнано договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 (колишня вулиця Леніна) в м. Куп’янську Харківської області від 08.10.2007 припиненим, внаслідок виконання первісного зобов’язання.

Зобов’язано ПН Куп’янського МНО ОСОБА_3, зняти іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 (колишня вулиця Леніна) в місті Куп’янську Харківської області, накладену на підставі договору іпотеки від 08.10.2017 укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, посвідченого ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі 20.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

Рішення мотивовано тим, що позивач перед відповідачем немає заборгованості, а тому кредитний договір слід вважати виконаним , а договір іпотеки припиненим.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір не виконано, позивач заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погасив. Довідку про відсутність заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» відповідач видав, оскільки право вимоги було продано за кредитним договором іншому банку ПАТ «АкцентБанк». Перед ПАТ «АкцентБанк» заборгованість існує.

В обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, що мають істотне значення для вирішення спору по суті.

Судом першої інстанції безпідставно розглянуто справу з урахуванням того, що у позивача на час ухвалення рішення не було ніяких зобов’язань перед банком.

Твердження про те, що позивачу не було відомо про укладення договору факторингу до моменту отримання повідомлення від ПАТ «АкцентБанк» не є достовірним, оскільки сам позивач під час розгляду даної справи долучив довідку від ПАТ «АкцентБанк» та не заперечував того факту та погодився з тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем.

Суд в оскаржуваному рішенні не навів жодної норми закону, яка забороняє виконувати зобов’язання первісному кредиторові.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Докази надані позивачем не можуть бути підставою для висновку про те, що він сплатив заборгованість по кредиту. Довідка про відсутність заборгованості не може бути покладена в основу рішення, оскільки не підтверджується жодним іншим доказом.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу в яких просив скаргу відхилити і залишити рішення суду без змін.

Заперечення мотивовані тим, що відсутність заборгованості позивача перед відповідачем підтверджена довідками останнього і оскільки про заміну кредитора не повідомлено було позивача, то виконання зобов’язання первісному кредитору є належним виконанням і для нового кредитора настають несприятливі наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час ухвалення рішення за кредитним договором не мав ніяких зобов’язань перед відповідачем. Підтвердженням виконання позивачем зобов’язання перед відповідачем, у відповідності до ст. 545 ЦК України є довідка ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.02.2017 за №89ІL-1NTD-96АТ-9DВА (а.с. 4).

З таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства, не з’ясував усіх обставин, що мають значення для справи, постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і не надав суду належних і допустимих доказів позовних вимог.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» 8 жовтня 2007 року укладений кредитний договір № НАR0GК01270039, згідно якого позивач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21 250 дол. США (а.с. 56-58).

Між відповідачем та третьою особою ОСОБА_2 8 жовтня 2017 року укладено договір поруки № НАR0GК01270039/1,відповідно якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання перед відповідачем по виконанню умов кредитного договору в тому ж розмірі що і позивач (а.с.59).

8 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» в забезпечення виконання зобов’язань, укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку відповідачу квартиру АДРЕСА_2 (колишня вулиця Леніна) в м. Куп’янську Харківської області (а.с.60).

1 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент - Банк» було укладено договір факторингу за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № НАR0G01270039 від 08.10.2007 (а.с.63).

Матеріали справи не містять доказів, що про відступлення права вимоги відповідач повідомив позивача. Суд правильно зазначив, що позивач дізнався більш ніж через 9 років про укладення договору факторингу, але той факт, що позивача не було повідомлено, не звільняло його від обов’язку виконувати зобов’язання за кредитним договором, а лише законодавець дозволяв виконувати його первісному кредитору.

Позивач не надав суду доказів виконання зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі ні первісному ні новому кредитору.

Посилання позивача в суді апеляційної інстанції, що залишок сплачених коштів підтверджується листом відповідача від 20.02.2017 р. за №89ІL-1NTD-96АТ-9DВА з якого вбачається про відсутність заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк», не може бути прийнято до уваги, оскільки цей лист не є підставою для визнання кредитного договору виконаним, тому що ПАТ КБ «Приватбанк» не є кредитором за цим кредитним договором і перед ним дійсно немає у позивача заборгованості. Але така заборгованість існує перед новим кредитором ПАТ «АкцентБанк» і за таких умов, визнання кредитного договору виконаним є передчасним.

Третьою особою ПАТ «АкцентБанк» надано суду виписку з рахунку позивача. Судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції було перевірено оголошені представником позивача квитанції про сплату заборгованості, які співпали з зазначеними в виписці платежами, але сума сплачених платежів є недостатньою для висновку про виконання кредитного договору в повному обсязі первісному кредитору.

Висновок суду про відсутність зобов’язань перед ПАТ «АкцентБанк» спростовується наявними матеріалами справи, а саме розрахунком заборгованості з якого вбачається, що позивач винен ПАТ «АкцентБанк» 25 727,98 дол. США (719 057 грн. 86 коп.) (а.с.177-180) та випискою з рахунку позивача за період з 8.10.2007 по 12.02.2018.

З огляду на це, помилковим є висновок суду і про припинення договору іпотеки, оскільки зобов’язання яке забезпечувалось іпотекою не виконано не первісному ні новому кредитору, а відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Той факт, що відповідачем та третьою особою не були виконані вимоги ст. 24 Закону України «Про іпотеку», не є підставою для задоволення позову. Відсутність реєстрації прав іпотекодержателя за ПАТ «АкцентБанк» не є підставою для припинення договору іпотеки. Цей недолік може бути усунутий у будь який час.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач звертаючись до суду з позовом зазначав про захист прав споживачів, але як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги не були обґрунтовані з посиланням на ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому, судова колегія вважає, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору немає і він повинен на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України відшкодувати відповідачу витрати понесені за подачу апеляційної скарги в сумі 704 грн.

Керуючись ст. ст. 81,141,263,367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити.

Рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року -скасувати і ухвалити нове. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи : ОСОБА_2, ПАТ «Акцент-Банк», приватний нотаріус Куп’янського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору виконаним та припинення договору іпотеки, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_4

повний текст постанови

складено 22 лютого 2018 року