Постанова № 72370105, 15.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1943/15-ц Номер провадження 22-ц/786/7/18Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.,

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 500504940 від 27 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_4.

Додатковим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27.01.2017 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 28.07.2016 року, ПАТ «Альфа-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким відповідач взяв в кредит кошти в сумі 37531,79 грн., які зобов'язався повернути у строк до 30.07.2016 р., проте не виконав належним чином зобов'язання, тому за ним утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Вважає, що вимоги банку доведені, а висновки місцевого суду про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні позову банку є передчасними та необґрунтованими, оскільки від проведення судової почеркознавчої експертизи Банк не відмовлявся, а розрахунком заборгованості доведено, що відповідач у період 2014-2015 р. р. сплачував заборгованість за кредитом та погасив 23290 грн.

Крім цього, вказує, що банк звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального злочину, а також до банків-партнерів, з банкоматів яких знімалися ОСОБА_4 кошти в м. Миргороді та м. Хоролі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.07.2014 р. на підставі Анкети-заяви був укладений кредитний договір № 500504940, за яким ПАТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_4 кредит у сумі 37531,79 грн. у строк з 29.07.2014 р. по 30.07.2016 р.

Договір складається з двох розділі, Розділ № 1»Базові умови кредитування» та Розділ № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк»», які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід'ємну частину цього Договору.

Порядок повернення кредиту, сплата процентів за його користування та інших платежів за цим договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору та його невід'ємною частиною.

Відповідач ОСОБА_4 в суді першої інстанції заперечував підписання, укладання та отримання коштів за вказаним кредитним договором, подавши зустрічну позовну заяву про визнання зазначеного кредитного договору недійсним.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції ухвалою від 03.02.2016 року було призначено по справі судову почеркознавчу експертизу щодо належності підпису в оригіналах кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року в Пункті 10 «реквізити та підписи сторін» графі «Клієнт», анкеті-заяві від 29.07.2014 року на отримання кредиту в графі «підпис особи, що подає анкету-заяву; у нижній частині оригіналу Розділу 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року та оригіналі Додатку № 1 до кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг» в графі «Позичальник» - ОСОБА_4 чи іншою особою. Неодноразово судом вирішувалося питання про витребування у відповідача банківських документів, необхідних для її проведення.

26.04.2016 року по даній справі з ініціативи суду відновлено провадження з метою розгляду справи в розумні строки, оскільки Банк не направив на адресу суду банківські документи, необхідні для проведення даної судово-почеркознавчої експертизи, тоді як судом неодноразово направлялися відповідачу нагадування про направлення на адресу суду вказаних документів.

Даний факт суд першої інстанції розцінив як ухилення відповідача за зустрічним позовом від проведення судово-почеркознавчої експертизи.

З урахуванням того, що позивач не надав суду необхідних для проведення експертизи документів, та на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту та задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання вказаного кредитного договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 202, 203, 207, 208 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вчинена сторонами за їх добровільним волевиявленням, у визначеній законом формі.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 203, 215-216 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, недодержання вказаних вимог в прямо визначених законом випадках робить правочин нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення може мати наслідком його недійсність за судовим рішенням.

Як передбачено ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір визначено як договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Крім того, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи норми чинного законодавства України, належною формою для кредитного договору, згідно з положеннями ст. 207, ч.1 п. 3 ст. 208 ЦК України є письмова форма, яка передбачає підписання угоди.

У той же час, недотримання письмової форми не тягне недійсність такої угоди, крім випадків, передбачених законом.

У разі, якщо сторона не приймала участі в укладенні угоди, що підтверджується відсутністю її підпису під договором, вона має право вимагати визнання угоди недійсною, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК, як такої, що не відповідає її внутрішній волі.

Згідно частини третьої статті 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.3 ст.203 ЦК України.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як роз'яснено у п. 8 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент правочину.

Належним та допустимим доказом, що обґрунтовують обставини, на які ОСОБА_4 посилається в зустрічній позовній заяві як на підставу вимог про визнання кредитного договору недійсним, може бути відповідний висновок експерта, що відповідає положенням ст. 66 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення рішення.

Статтею 143 ЦПК України, в тій же редакції, встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦК України, в редакції, чинній на час ухвалення рішення, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 76, 102-110 ЦПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017 р.

Як вказувалося вище, ухвалою суду першої інстанції було призначено по даній цивільній справі судову почеркознавчу експертизу щодо належності ОСОБА_4 підпису в оригіналах кредитного договору, анкеті-заяві, Розділу 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та Додатку № 1 до кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», яка не була проведена у зв'язку з ненаданням ПАТ «Альфа-Банк» відповідних документів експерту, що розцінено судом як ухилення від проведення експертизи.

В суді апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_4 також було призначено судову почеркознавчу експертизу з вказаних питань, та згідно висновку № 1522/1523-1525 комісійної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи по матеріалах даної цивільної справи, складеного 30.11.2017 р. експертами Полтавського відділення ХНДІ СЕ ім. Засл. проф.. М.С.Бокаріуса, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у розділі "10. РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН" графі "(підпис Клієнта) ОСОБА_4" у Кредитному договорі № 500504940 від 29.07.2014 та зразки: ГРУПИ №1, ГРУПИ №2,ГРУПИ №3,ГРУПИ №4 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів різними особами.

Підписи від імені ОСОБА_4 у графах Анкету-Заяву" та " /ОСОБА_4" у Анкеті-Заяві на отримання кредиту від 29.07.2014 та зразки: ГРУПИ №1, ГРУПИ №2,ГРУПИ №3,ГРУПИ №4 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів різними особами.

Підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Позичальник" у Додатку №1 до Кредитного договору №500504940 від 29.07.2014 року "Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг" та зразки: ГРУПИ №1, ГРУПИ №2, ГРУПИ №3, виконані різними особами; ГРУПИ №4 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів різними особами (том № 2 а.с. 119-131).

Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оспорюваний кредитний договір № 500504940 від 29.07.2014 року, анкету-заяву на отримання кредиту, оригінали Розділу 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та Додатку № 1 до кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг» ОСОБА_4 не підписував, що також підтверджено вищевказаним висновком комісійної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи. Відповідно, кредитних коштів за вказаним кредитним договором ОСОБА_4 не отримував. Зазначене свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на укладення вказаного правочину.

Доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, належними доказами не підтверджені, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Посилання ПАТ «Альфа-Банк» на розрахунок заборгованості, яким на їх думку доведено, що відповідач у період 2014-2015 р. р. сплачував заборгованість за кредитом та погасив 23290 грн., не є належним доказом на підтвердження того, що саме ОСОБА_4 отримував кредитні кошти за оспорюваним кредитним договором та здійснював їх погашення, враховуючи те, що висновком експертизи встановлено, що вказаний кредитний договір він не підписував.

Крім того, згідно пояснень представника відповідача, між ОСОБА_4 та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений ще один кредитний договір, та саме на його виконання ОСОБА_4 здійснював погашення кредитної заборгованості.

Доводи про те, що банк звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального злочину, а також до банків-партнерів, з банкоматів яких знімалися ОСОБА_4 кошти в м. Миргороді та м. Хоролі, також не доводять вищевказані обставини, оскільки вироком суду вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину не встановлена.

Також колегія суддів не приймає до уваги заперечення представника ПАТ «Альфа-Банк» щодо висновку експертизи, оскільки жодних доказів на спростування вказаного висновку ним не надано.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382-384, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_4 11904 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 00 копійок) витрат, пов'язаних з проведенням комісійної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 1522/1523-1525 від 30.11.2017 р.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосереднього до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови складено 20.02.2018 р.

Головуючий /підпис/ О.В.Чумак

Судді /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ С.М.Бондаревська

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області О.В.Чумак