Постанова № 72362678, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12386/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, головуючий суддя – Сакалош В.М., ухвалена о 10:44 год. у м. Львові, повний текст якої складено та підписано 28.11.2017 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Оіл Сервіс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень – рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року №0010471402 та №0010461402.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що висновки відповідача про порушення ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з трьома контрагентами ТзОВ «Родинне поле», СФГ «Любава-1» та ТзОВ «Тельєза» при проведеній перевірці за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини даних господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0010471402 від 23.06.2017 року та №0010461402 від 23.06.2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що надані до перевірки первинні документи хоч і відповідали зовнішнім формальним ознакам, проте не відображали реального руху товарно – матеріальних цінностей між ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» та ТзОВ «Родинне поле», СФГ «Любава-1» та ТзОВ «Тельєза», а відтак є недостовірними. Отже, на підставі встановлених порушень, контролюючим органом було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та, як наслідок винесено оскаржені у даній справі податкові повідомлення – рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржену постанову суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у своїй апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2017 року №1177, у період з 12.04.2017 року по 15.05.2017 року ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну виїзну планову перевірку ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов»язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладеного на органи ДФС за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Термін перевірки продовжувався з 16.05.2017 року по 29.05.2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 15.05.2017 року №1829.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2017 року №696/13-01-14-02/38540625, який вручено уповноваженим особам ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» 08.06.2017 року.

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 189.1 ст. 189; п. 198.5 ст. 198 ПК України на загальну суму 13 714 616,00 грн., в тому числі за лютий 2016 року – 213 986,0 грн., за березень 2016 року – 1 326 267,0 грн., за квітень 2016 року – 1 761 678,0 грн., за травень 2016 року – 3 005 388,0 грн., за червень 2016 року – 4 768 428 грн., за липень 2016 року – 2 638 869,0 грн.;

- п. 120-1 ст. 120-1, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» у встановленому законом строку та порядку подало заперечення на акт перевірки.

Листом від 22.06.2017 року вих. №7491/10/13-01-14-02-12 ГУ ДФС у Львівській області надало відповідь, у якій зазначило, що висновки акта перевірки є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. У зв»язку з чим, заперечення позивача було залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області 23.06.2017 року було складено та в цей же день вручено директору ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0010471402 від 23.06.2017 та №0010461402 від 23.06.2017 року.

На виконання процедури адміністративного (досудового) оскарження, відповідно до ст. 56 ПК України, позивач звертався до ДФС України із скаргою від 29.06.2017 року та проханням скасувати неправомірні податкові повідомлення-рішення.

17.08.2017 року ДФС України ухвалила рішення про результати розгляду скарги вих. №18170/6/99-99-11-01-01-25, яким оскаржені податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» без задоволення.

Використавши процедуру адміністративного (досудового) оскарження податкових повідомлень-рішень в розумінні статті 56 ПК України, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що проведені позивачем та його контрагентами господарські операції є реальними та були спрямованими на настання правових наслідків, що підтверджується первинними та іншими документами, в тому числі і податковими накладними, які оформлені згідно із вимогами ст. 201 ПК України, у зв»язку з чим, твердження ГУ ДФС у Львівській області про порушення ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» податкового законодавства є необґрунтованими та не відповідають матеріалам та фактичним обставинам справи.

Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов»язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов»язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов»язаних з визначенням об»єктів оподаткування та/або податкових зобов»язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов»язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК).

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення податкових зобов»язань з постачання товарів/послуг відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (надалі по тексту – ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України Платник податку зобов»язаний нарахувати податкові зобов»язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об»єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 189.1 ст. 189 ПК передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім»я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об»єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб»єктів господарської діяльності, які зобов»язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов»язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з»ясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» та ТзОВ «Родинне поле» 03.05.2016 року було укладено договір поставки нафтопродуктів № 46-НП, відповідно до якого ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» як (постачальник) зобов»язується у погодженій сторонами кількості та в строки передати у власність ТзОВ «Родинне поле» (покупець) нафтопродукти (дизельне паливо, пічне паливо, паливо судне, бензини марки А-76, А-80, А-92, А-95, та інше далі – товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов договору № 46-НП.

Пунктом 1.2 договору №46-НП передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами, а сама видаткова накладна є одночасно для сторін специфікацією.

Також у п. 1.3 Договору №46-НП вказано, що якість товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам та підтверджується відповідними паспортами та/або сертифікатами якості.

Абзацом 3 п. 3.1 вказаного договору встановлено, що товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ; ЕХW.

Крім того, пункт 3.4 договору №46-НП передбачає, що датою поставки товару при базисі постачання ЕХW вважається дата вказана в видатковій накладній, а при базисі постачання СРТ – дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Згідно із п. 3.8 договору №46-НП – сторони домовилися, що підставою для отримання товару покупцем/уповноваженою особою покупця є доручення на отримання певної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі-прийому товару.

Відповідно до п. 3.9. договору №46-НП – сторони домовилися, що належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін видаткова на товар є належним підтвердженням отримання товару покупцем.

Пунктом 4.2. договору №46-НП передбачено, що фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів.

Щодо правовідносин ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» та СФГ «Любава-1».

Згідно матеріалів справи, між ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» та СФГ «Любава-1» 01.02.2016 року було укладено договір поставки нафтопродуктів №30-НП відповідно до якого ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» як постачальник зобов»язується у погодженій сторонами кількості та в строки передати у власність СФГ «Любава-1» нафтопродукти (дизельне паливо, пічне паливо, паливо судне, бензини марки А-76, А-80, А-92, А-95, та інше далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов договору №30-НП.

Пунктом 1.2 договору №30-НП передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами, а сама видаткова накладна є одночасно для сторін специфікацією.

Також у п. 1.3 договору №30-НП вказано, що якість товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам та підтверджується відповідними паспортами та/або сертифікатами якості.

Абзацом 3 п. 3.1 вказаного договору встановлено, що товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ; ЕХW.

Крім того, пункт 3.4 Договору №30-НП передбачає, що датою поставки товару при базисі постачання ЕХW вважається дата вказана в видатковій накладній, а при базисі постачання СРТ – дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.8 договору №30-НП – сторони домовилися, що підставою для отримання товару Покупцем/уповноваженою особою покупця є доручення на отримання певної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі-прийому товару.

Згідно з п. 3.9 договору №30-НП – сторони домовилися, що належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін видаткова на товар є належним підтвердженням отримання товару покупцем.

Пунктом 4.2 договору №30-НП передбачено, що фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно – транспортних документів.

Щодо правовідносин ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» та ТзОВ «Тельєза».

Відповідно до матеріалів справи, між ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» та ТзОВ «Тельєза» 01.07.2016 року було укладено договір поставки нафтопродуктів № 65-НП, відповідно до якого ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» як постачальник зобов»язується у погодженій сторонами кількості та в строки передати у власність ТзОВ «Тельєза» (покупець) нафтопродукти (дизельне паливо, пічне паливо, паливо судне, бензини марки А-76, А-80, А-92, А-95, та інше далі – товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов договору № 65-НП.

Пунктом 1.2 договору №65-НП передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами, а сама видаткова накладна є одночасно для сторін специфікацією.

Також у п. 1.3 договору № 65-НП вказано, що якість товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам та підтверджується відповідними паспортами та/або сертифікатами якості.

Абзацом 3 п. 3.1 вказаного договору встановлено, що товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ; ЕХW.

Крім того, пункт 3.4 договору № 65-НП передбачає, що датою поставки товару при базисі постачання ЕХW вважається дата вказана в видатковій накладній, а при базисі постачання СРТ – дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 3.8 договору №65-НП – сторони домовилися, що підставою для отримання товару покупцем/уповноваженою особою покупця є доручення на отримання певної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі-прийому товару.

Відповідно до п. 3.9 договору №65-НП – сторони домовилися, що належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін видаткова на товар є належним підтвердженням отримання товару покупцем.

В пункті 4.2 договору №65-НП зазначається, що фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів.

На підтвердження здійснення договірних зобов»язань позивачем було долучено до матеріалів справи копії договорів поставки, сертифікати відповідності товарів та паспорти якості. Крім того, позивачем долучено ряд первинних документів, складених на підставі здійснених господарських операцій з ТзОВ «Родинне поле», СФГ «Любава-1» та ТзОВ «Тельєза», а саме: видаткові накладні, товарно – транспортні накладні та видаткові накладні постачальників позивача, банківські виписки по рахунку, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження наявності спеціального обладнання для ведення господарської діяльності, позивачем долучено договори оренди та акти прийому – передачі цистерн для зберігання нафтопродуктів.

Також до матеріалів справи було долучено договір № К2015/1001-001 від 01.10.2015 року, укладений між ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» та ПП «Кархут».

Згідно вказаного договору, а саме п. 1.2 видно, що замовник (ТзОВ «Спец Оіл Сервіс») доручає експедитору (ПП «Кархут») за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні.

Відповідно до п. 1.3 цього договору експедитор, діючи від свого імені за рахунок і за дорученням замовника, в межах даного договору, надає послуги з пошуку і підбору перевізників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним автомобільним транспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу відповідно до чинного законодавства України і вимог міжнародних Конвенцій.

Також пунктом 1.4 передбачено, що експедитор приступає до виконання робіт на підставі заявки. Заявка може бути надана факсимільним зв»язком, на паперових носіях, надіслана на пошту Експедитора, або в інший спосіб.

Таким чином, на підставі заявок з боку ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» у телефонному режимі, ПП «Кархут» з 01.01.2016 року до 31.07.2016 року надавало позивачу транспортні послуги у загальній кількості 297 штук на суму 59 400,00 гривень.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов»язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Також слід зауважити, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу, як у наведеній ситуації, ідентифікувати постачальника, містять достатні дані про змін господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та ніші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обігу. А тому Вищий адміністративний суд України зазначає, що «незазначення у видаткових накладних прізвищ посадових осіб зі сторони контрагента та зі сторони позивача, які здійснювали підписання відповідних документів, за наявності підписів, автентичність яких податковим органом під сумнів не поставлена, та скріплення цих документів печатками підприємств не може бути єдиною достатньою підставою для висновку про неналежність та недостовірність таких документів».

Таким чином, долучені позивачем документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб»єктності учасників господарських операцій, зв»язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість реалізації товарно-матеріальних цінностей за наслідкам операцій з контрагентами ТзОВ «Родинне поле», СФГ «Любава-1» та ТзОВ «Тельєза», а також формування позивачем податкового зобов»язання з податку на додану вартість.

Крім цього, відповідачем в акті перевірки не заперечувалося наявності первинних документів у позивача, які містять необхідні дані, що підтверджують об»єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції чинній на момент їх здійснення. В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім цього, безпідставними є покликання апелянта в судовому засіданні на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року, справа №522/24666/17 по кримінальному провадженню за №420161600000000265 від 12.04.2016 року, в якому зазначено, що невстановлена група осіб, шляхом реєстрації як суб»єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема СФГ «Любава-1», ТзОВ «Родинне поле», ТзОВ «ТЕЛЬЄЗА», які нібито оформлені на підставних осіб, що дали свою згоду за грошову винагороду бути засновником і керівником створених суб»єктів підприємницької діяльності не маючи при цьому на меті здійснювати статутну діяльність.

У відповідності до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов»язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так у ч. 6 ст. 78 КАС України мова йде про преюдиційний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов судів у справах про адміністративні правопорушення.

Зазначені акти судів мають обов»язковий характер при розгляді спору адміністративним судом лише в частині питань про те, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, правові наслідки дій чи бездіяльності якого розглядають в ході адміністративного судочинства.

Таким чином, преюдиційними обставинами в розумінні ч. 6 ст. 78 КАС України є факти, наведенні у вироку або постанові про адміністративне правопорушення щодо часу, місця і об»єктивного характеру відповідного діяння.

При цьому всі інші обставини, що містяться у вироку або постанові про адміністративні правопорушення, можуть лише прийматися до відома, оцінюватися і враховуватися судом за його власним бажанням.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не можу бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Не можна прирівнювати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року по справі №522/24666/17 до обвинувального вирокум суду та вважати її належним доказом фіктивності створення та діяльності СФГ «Любава-1», ТзОВ «Родинне поле», ТзОВ «ТЕЛЬЄЗА» та, відповідно, відсутності реального здійснення господарських операцій позивача із контрагентами.

Важливим також є той факт, що згадана ухвала не встановлює жодних фактів, оскільки містить посилання на матеріали досудового розслідування

Також слід наголосити, що платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов»язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов»язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а тому підприємство позивача не зобов»язане володіти інформацією відносно виконання контрагентом його податкових зобов»язань.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом, долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Крім цього, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Спец Оіл Сервіс» у жовтні 2016 року порушено термін реєстрації податкових накладних на суму 6 500 грн., що підлягають наданню покупцям – платникам податку на додану вартість, яка виписана 21.10.2016 року, а зареєстрована 07.11.2016 року, тобто із запізненням в 2 дні.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов»язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 ст. 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов»язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Відтак, оскільки податкова накладна, що надана ОСОБА_3 №1257 виписана 21.10.2016 року, а зареєстрована 07.11.2016 року, із запізненням 2 дні, то позивачем пропущено терміну реєстрації такої, чим порушено вимоги п. 120-1 ст. 120-1, п. 201.1 ст. 201 ПК України, відтак податкове повідомлення рішення №0010461402 від 23.06.2017 року є правомірним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №813/3271/17 – скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 23.06.2017 року №0010471402.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 22.02.2018 року.