Постанова № 72362679, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11218/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участі секретаря Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (суддя – Мартиць О.І., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними, скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 25 вересня 2017 року звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 22.06.2017 К-4582/0-1653/6-17 та від 22.08.2017 К-7319/0-2986/6-17; зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області; визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 22.06.2017 Г-4579/0-1655/6-17 та від 22.08.2017 Г-7318/0-2985/6-17; зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог вказували, що позивачі звернулись до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 та 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області. Однак у листах відповідача отримали відмову з мотивів необхідності першочергового забезпечення земельними ділянками місцевих жителів учасників антитерористичної операції. В подальшому, вони повторно звернулись із заявами до Управління, однак за результатами розгляду їх клопотань, відповідач відмовив їм, оскільки зазначені до відведення земельні ділянки відсутні в переліку земельних ділянок, який формується відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «ОСОБА_3 питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (далі - Стратегія). Наголошують на тому, що відмова відповідача надати їм дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення вище вказаних земельних ділянок з посиланням на необхідність першочергового забезпечення земельними ділянками місцевих жителів учасників антитерористичної операції а також відсутність таких у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської області, сформованого відповідно до Стратегії є протиправною, оскільки Земельним кодексом України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі №819/1556/17 в задоволенні заявленого позову відмолено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржили позивачі, які покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі покликаються на обставини викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, а також вказують, що Стратегія не є нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам, а є лише алгоритмом дій уряду у цій сфері у майбутньому, з огляду на що така має не обов’язковий, а лише рекомендаційний характер.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства звернувся до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області.До клопотання ним додано копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання з публічної кадастрової карти України.

ОСОБА_2 також у відповідності до чинного законодавства звернувся до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області.До клопотання ним додано копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання з публічної кадастрової карти України.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1, відповідачем 22.06.2017 прийнято Рішення-1, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з мотивів необхідності першочергового забезпечення земельними ділянками місцевих жителів учасників антитерористичної операції. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_2, відповідачем 22.06.2017 прийнято Рішення-3, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з мотивів необхідності першочергового забезпечення земельними ділянками місцевих жителів учасників антитерористичної операції.

В подальшому, ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області, однак 22.08.2017 відповідачем прийнято Рішення-2, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою мотивоване тим, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входять у перелік земельних ділянок оприлюднених відповідачем на офіційному веб-сайті, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської області.

ОСОБА_2 також повторно звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області, однак 22.08.2017 відповідачем прийнято Рішення-4, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою мотивоване тим, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входять у перелік земельних ділянок оприлюднених відповідачем на офіційному веб-сайті, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської області.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанціївиходив з того, що дії відповідача щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області для ведення особистого селянського господарства є правомірними, оскільки земельні ділянки щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою яких звернулися позивачі відсутні у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської області.Щодо позовних вимог в частині зобов’язання повторно розглянути клопотання позивачів та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, суд першої інстанції зазначив, що право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або мотивованої відмови у їх наданні є дискреційним повноваженням відповідного органу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У ч.3 ст.116 ЗК перелічено випадки безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, однією з яких є одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК).

Статтею 118 ЗК визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до змісту ч.6 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Встановлено, що у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч.7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Як видно з матеріалів справи позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки спершу з мотивів необхідності першочергового забезпечення земельними ділянками місцевих жителів учасників антитерористичної операції, а в подальшому у зв’язку з тим, що вказані ними земельні ділянки відсутні у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської області, тобто з підстав не передбачених ЗК України, що в свою чергу свідчить про протиправність відмови відповідача надати їм такі дозволи, а відтак і про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо посилання відповідача на Стратегію, то таке є безпідставним, оскільки вона не визначає додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а затверджена з іншою метою створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаних вище земельних ділянок у власність, то така задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів враховує роз’яснення, які наведені в п.10.3 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов’язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов’язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов’язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб’єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне зобов’язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га та 1,5 га відповідно,для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

При повторному розгляду заяв, відповідачем в обов’язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких, у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Окрім цього, відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1280 грн, що підтверджується квитанцією від 22.09.2017, ОСОБА_2сплатив судовий збір у розмірі 1280 грн, що підтверджується квитанцією від 22.09.2017.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області судових витрат у розмірі 640 грн. сплаченого судового збору, відповідно до задоволених вимог; на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області судових витрат у розмірі 640 грн. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.06.2017 К-4582/0-1653/6-17 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.06.2017 Г-4579/0-1655/6-17 про відмову в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.08.2017 К-7319/0-2986/6-17 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.08.2017 Г-7318/0-2985/6-17про відмову в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Товстенської селищної ради Заліщинського району Тернопільської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області судові витрати у розмірі 640 грн./кожному/ сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 21 лютого 2018 року.