Постанова № 72362623, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/9023/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участі секретаря Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІКС Бур» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (суддя – Сакалош В.М., м.Львів, повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІКС Бур» до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІКС Бур» 21 лютого 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.01.2017 №№13011412537-0011, 13011412537-0010. В обґрунтування позову покликається на те, що позивачем у повному обсязі виконано вимоги припису від 16.12.2016 №13/01/141/2537-1852, усунуто виявлені під час здійснення перевірки порушення трудового законодавства, відтак в силу вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності» фінансові санкції не підлягали застосуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі №813/778/17 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені у позовній заяві. Окрім цього зазначає, що заборгованість з виплати заробітної плати у підприємства виникла з об’єктивних причин, а саме через відсутність коштів.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. У період з 13.12.2016 по 16.2.2016 на підставі наказу від 08.12.2016 №1731-П та направлення на проведення перевірки від 08.12.2016 №1711головним державним інспектором Орнатом Т.М. проведена планова перевірка дотримання ТОВ «ГІКС Бур» вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та вимог законодавчих інформативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використання та охороною, використання і переробкою мінеральної сировини, результати якої оформлені актом від 16.12.2016 №13/01/151/2537, яким відповідно встановлені порушення ТОВ «ГІКС Бур» вимог чинного законодавства про працю, а саме: ч.1,2 ст.115 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

У зв'язку із виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 16.12.2016 №13/01/151/2537, відповідачем винесено припис від 16.12.2016 №13/01/141/2537-1852, відповідно до якого зобов’язано забезпечити дотримання вимог ч.1, 2 ст.115 КЗпП та ч.1 ст.24 Закону №108/95-ВР та повідомлено про необхідність у строк до 16.01.2017 письмово інформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області.

Листом ТОВ «ГІКС Бур» від 20.12.2016 №20 повідомлено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб Головного управління Держпраці у Львівській області про повне виконання вимог припису від 16.12.2016 №13/01/141/2537-1852. Надалі, 05.01.2017 відповідач, розглянувши акт перевірки від 16.12.2016 №13/01/151/2537 щодо порушень ТОВ «ГІКС Бур» законодавства про працю, на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП, прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.01.2017 №13011412537-0011, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 4800 грн. 00 коп.

Водночас, 05.01.2017 відповідач, розглянувши акт перевірки від 16.12.2016 №13/01/151/2537 щодо порушень ТОВ «ГІКС Бур» законодавства про працю, на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП, прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.01.2017 №13011412537-0010, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 3200 грн. 00 коп.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржувані постанови від 05.01.2017 №№13011412537-0011, 13011412537-0010 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для її скасування.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду а наступне.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено «Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30.07.2012 за № 1291/21603; далі - Порядок № 390).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом №877-V. Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 №1059.

Відповідно до п.7 Порядку №390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП та ч.2-7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Згідно з п.2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками . Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Відповідач 30.12.2016 повідомив позивача листом №9520/1/11-30, не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу, як то передбачено п.6 Порядку №509.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (абз.2 п.8 Порядку №509). Таким чином, встановлені судом першої інстанції обставини, підтверджені належними та допустимими доказами та вказують на те, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області дотримано визначений Законом механізм накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства про працю.

Позивачем як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі не заперечується факт встановлених перевіркою порушень. Апелянт зазначає, що у відповідача не було правових підстав для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, так як вимоги припису виконані позивачем у повному обсязі та у встановлений строк.

Відповідно до ч.7, 11 ст.7 Закону №877-V, у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. З цих підстав вважає, що відповідач не мав права застосовувати до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу.

Проте такі доводи апелянта є безпідставними, з огляду на наступне. Згідно з ч.1, абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Сфера дії Закону № 877-V визначається ч.2 цього Закону. Частинами 4,5 цієї статті передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.1, 4, 6 - 8, абз.2 ч.10, ч.13 та 14 ст.4, ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.1-4 та 6 ст.7, статей 9,10,19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону. Тобто, ч.11 ст.7 Закону №877-V, на яку посилається апелянт не належить до переліку правових норм, дотримання яких повинне забезпечити Головне управління Держпраці у Львівській області.

Таким чином, із системного аналізу вищевказаних правових норм, слідує, що ч.11 ст.7 Закону №877-V не поширюється на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Окрім того, обов’язок суб’єкта господарювання понести відповідальність за допущені ним порушення вимог законодавства про працю передбачений ст. 265 КЗпП.

При цьому, ні КЗпП, ні Порядок № 509 (який регламентує механізм накладення штрафів) не передбачають можливості звільнення суб’єкта господарювання від відповідальності у виді штрафу внаслідок виконання ним вимог припису. Більше того, згідно з ч.7 ст.265 КЗпП сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю, тобто, КЗпП передбачено, як і невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю так і обов’язок усунути виявлене в порушення законодавства.

Представлені позивачем підтвердження підставності позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати, що рішення відповідача є неправомірними, а натомість вказують на те, що відповідачем таке прийнято обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІКС Бур» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 21 лютого 2018 року.