Постанова № 72362609, 19.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12341/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова (головуючий суддя Юрків О.Р.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 11 хв. 04 жовтня 2017 року у справі №461/2290/17 за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Львівської міської ради, ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

29.03.2017 ОСОБА_2 звернувся в суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Львівської міської ради, ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача з розгляду заяви від 13.02.2017 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м.Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку, зобов’язати відповідача розглянути на пленарному засіданні сесії, подану 13.02.2017 заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м.Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку, в строки та у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 04 жовтня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, тоді як Земельний кодекс України чітко встановлює строк розгляду клопотання та визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. При цьому, суд першої інстанції вважав, що до повноважень ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради чи інших виконавчих органів Львівської міської ради не відноситься розгляд питань, щодо погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. При цьому Львівською міською радою, як органом місцевого самоврядування було порушено порядок розгляду звернення позивача. Зокрема, міською радою не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії міської ради у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву направлено до ОСОБА_3 земельних ресурсів. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки Львівською міською радою неправомірно, належним чином не розглянуто, та направлено звернення позивача до ОСОБА_3 земельних ресурсів, де його було розглянуто по суті, не маючи на те відповідних повноважень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Галицького районного суду м.Львова від 04.10.2017 та прийняти нову про відмову в задоволені позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що як вбачається зі змісту заяви від 13.02.2017 №3-А-10917/АП-Л-2403 позивач звернувся до Львівського міського голови із заявами про погодження вибору місця розташування земельної ділянки з наданням дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на урочищі Голоско (житловий район «Збоїще»), тому безпідставно ставить вимоги до Львівської міської ради. Вказує, що Львівський міський голова є окремим суб’єктом адміністративних правовідносин, посадовою особою органу місцевого самоврядування та наділений колом повноважень, визначених законом. Вважає, що оскільки позивач звернувся з клопотанням до неналежного суб’єкта, вимоги до Львівської міської ради є безпідставними. Також, скаржник зазначає, що ОСОБА_3 земельних ресурсів є виконавчим органом, структурним підрозділом Львівської міської ради, який виконує її функції з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним їй. Відповідь позивачу надавалась виконавчим органом Львівської міської ради, який є окремою юридичною особою, має самостійний бланк, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба і своїм найменуванням, в установленому порядку може виступати відповідачем в судах загальної юрисдикції. Зазначає, що питання розгляду заяв (клопотань) на отримання земельної ділянки віднесено до ОСОБА_3 земельних ресурсів департаменту містобудування виконавчого органу Львівської міської ради, тоді як Львівська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому регламентом міської ради. Вказує, що Львівська міська рада не може розглядати на сесії питання, проект яких не підготовлений профільним управлінням. Звертає увагу, що вказане позивачем цільове призначення земельної ділянки суперечить затвердженій містобудівній документації. Також скаржник зазначає, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, вільна від забудови, станом на момент розгляду справи щодо неї не виникли права у жодних фізичних та юридичних осіб, а тому така підлягає реалізації на аукціоні. Відтак, просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що є необґрунтованим та незаконним.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Треті особи явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 як учасник бойових дій звернувся із заявою від 01.08.2016 на ім’я Львівського міського голови щодо погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в Урочищі Голоско (житловий район «Збоїща»), орієнтовним розміром 0,10 га, долучивши до заяви наступні документи: план земельної ділянки масштабу 1:500, копію паспорту та ідентифікаційного коду, довідку із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками (про правовий статус), довідку із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками (про відсутність земельних ділянко у власності), копію посвідчення учасника АТО (а.с.8).

Вказана заява зареєстрована Центром надання адміністративних послуг Адміністративно-господарського управління Львівської міської ради 13.02.2017 за №З-А-10917/АП-Л-2403, що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.03.2017, за підписом виконуючого обов'язки начальника управління ОСОБА_4, ОСОБА_2 роз’яснено, що згідно з інформацією ОСОБА_3 архітектури та урбаністики запропонована заявником земельна ділянка відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 року № 4657, входить в зону Ж-2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи). Повідомлено що питання щодо надання земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам антитерористичної операції перебуває на стадії опрацювання та, як вбачається з листа, повернуто заявнику пакет поданих ним документів (а.с.13).

Вважаючи, що Львівською міською радою допущено протиправну бездіяльність щодо не належного розгляду поданої заяви, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Частиною 3 статті 78 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – ЗК України) встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з п. «б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пунктів «а», «б» частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).

Відповідно до положень ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що такими встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Відтак вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності та про надання її у власність або відмову в такому належить до виключних повноважень органу місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність відповідної ради за результатом розгляду питання щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-358а13.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача від 01.08.2016 (зареєстрована 13.02.2017 за №З-А-10917/АП-Л-2403) подана у відповідності до Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №605 від 08.08.2014 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада», у додатку 2 якого затверджено «Інформаційну та технологічну картки адміністративної послуги – погодження вибору місця розташування земельної ділянки (згідно з приміткою - для надання у власність, постійне користування, оренду (крім земельних ділянок, на яких відсутні об’єкти нерухомого майна), продажу (без земельних торгів), зміни цільового призначення земельної ділянки)».

Відповідно до Інформаційної картки адміністративної послуги – погодження вибору місця розташування земельної ділянки: суб’єкт надання адміністративної послуги – Львівська міська рада; центр надання адміністративних послуг - Центр надання адміністративних послуг; результат надання адміністративної послуги – засвідчена копія ухвали міської ради про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки та погодження місця розташування земельної ділянки і надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, у Додатку 1 до Додатку 2 затверджено зразок заяви, яка, як встановлено з пояснень представників сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, і була заповнена та подана позивачем, а в подальшому разом із пакетом доданих документів опрацьована ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Відповідно до Положення про управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради та його структури, затвердженого Рішенням Львівської міської ради №101 від 28.11.2016, ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (надалі – управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». ОСОБА_3 є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові та підпорядкованим директору департаменту містобудування.

До компетенції управління належать, зокрема, підготовка проектів ухвал міської ради щодо передачі у приватну власність земельних ділянок.

Статтею 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено делеговані повноваження, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, підготовка висновків щодо надання земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Статтею 33 Регламенту Львівської міської ради, затвердженим Ухвалою Львівської міської ради №260 від 17.03.2016, встановлено, що проект ухвали, що містить всі передбачені погоджувальні візи та планується на розгляд Ради, подається секретарю Ради у друкованій та електронній формах. До проекту ухвали у друкованій та електронній формах додається пояснювальна записка, яку готує ініціатор проекту ухвали.

Відповідно до ст.34 Регламенту Львівської міської ради секретар Ради забезпечує попереднє обговорення на засіданнях постійних комісій, а також науковцями і громадськістю, та оприлюднення проектів ухвал, що подаються на розгляд Ради. Узагальнення зауважень і пропозицій до проекту ухвали, вироблення кінцевої редакції покладається на ініціаторів проекту ухвали і можуть бути додатково розглянуті на спільних засіданнях постійних комісій Ради.

Таким чином, питання розгляду заяв (клопотань) громадян на безоплатне отримання земельної ділянки та підготовка проектів рішень за результатами такого розгляду віднесено до відання ОСОБА_3 земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, як виконавчого органу міської ради, тоді як Львівська міська рада приймає рішення в порядку, встановленому Земельним кодексом України та Регламентом Львівської міської ради, по таких заявах (клопотаннях).

Як встановлено з матеріалів справи подані позивачем документи повернені без розгляду Львівською міською радою в порядку та строк, встановлені ст.118 ЗК України, заяву позивача не було передано та розглянуто на черговому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради у місячний строк та за результатом розгляду такого не прийнято відповідного рішення, що відповідачем не спростовано.

При цьому, лист ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.03.2017 №2403-1661, на який покликається відповідач як на підтвердження розгляду заяви позивача, не є доказом розгляду вказаної заяви у відповідності до вимог положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Системний аналіз вказаних законодавчих положень та обставин справи дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що Львівська міська рада не розглянула заяву ОСОБА_2 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м.Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку від 13.02.2017 в строк та в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, та не прийнято відповідного рішення, тоді як виключною компетенцією міських рад є вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, а відсутність проекту рішення, підготовка якого віднесена до компетенції ОСОБА_3 природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради на засідання Львівської міської ради, не звільняє останню від виконання зазначеного обов'язку.

При цьому, суд апеляційної інстанції не заперечує наявності в ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повноважень щодо підготовки матеріалів та внесення пропозицій, підготовки проектів ухвал Львівської міської ради щодо надання дозволів на виготовлення документації із землеустрою відповідно до розділу 7 Ухвали Львівської міської ради №777 від 14 червня 2016 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», однак положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко визначено орган, який розглядає такі заяви і спосіб їх розгляду, зокрема у спірних правовідносинах: Львівська міська рада розглядає на пленарному засіданні.

Щодо покликання скаржника на наявність підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то суд апеляційної інстанції вважає такі передчасними, оскільки предметом доказування у спірних правовідносинах є порушення порядку розгляду заяви про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м.Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку, а тому надавати оцінку підставам відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_3, на переконання суду апеляційної інстанції, можливо лише якщо такі вказані органом, до компетенції якого належить розгляд вказаного питання – Львівською міською радою.

Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У Рішенні «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції, з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вважає вірним висновок суду першої інстанції що Львівською міською радою неправомірно, належним чином не розглянуто заяву позивача, тоді як ОСОБА_3 земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради не наділене повноваженнями приймати рішення за результатами розгляду заяв про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2017 року у справі №461/2290/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_1 Повне судове рішення складено 21.02.2018.