Рішення № 72352477, 14.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/20891/17

Провадження № 2/127/141/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Гриневича В.С.,

при секретарі: Марценюк А.М.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, його представника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №127/20891/17 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі – КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, обґрунтовуючи вимоги тим, що позивач є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених «Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630 та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року за №1875.

Відповідач, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, регулярно отримує послуги з централізованого теплопостачання, вироблені КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», однак порушує п. 18 Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв’язку з чим станом на 31 серпня 2017р. боржник заборгував позивачу 31200,79 грн., з яких борг за отримані послуги з теплопостачання – 21609,00 грн., сума втрат від інфляції – 8330,68 грн., 3% річних – 1261,11 грн. за період з жовтня 2008 року по серпень 2017 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.07.2017 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, що і слугувало підставою для звернення до суду у позовному провадженні.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, рахунок №26000000013823 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, ЄДРПОУ 33126849) заборгованість у розмірі 31200,79 грн. (тридцять одна тисяча двісті гривень сімдесят дев'ять копійок), з яких: 21609,00 грн. - борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 1261,11 грн. – 3% річних, 8330,68 грн. – інфляційні втрати, а також 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

Однак в подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2018 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.11.2017р. у цивільній справі №127/20891/17 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В ході розгляду справи представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку зі зверненням ОСОБА_2 до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про застосування строків позовної давності. Відповідно до вказаної заяви представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача 13812,90 грн. боргу за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з серпня 2014 року включно по серпень 2017 року. Цією ж заявою представник позивача також просила стягнути з відповідача 8330,68 грн. інфляційних втрат та 1261,11 грн. 3% річних за період з жовтня 2008 року включно по серпень 2017 року, посилаючись на те, що дані правовідносини є грошовим зобов'язанням на які поширюється дія частини другої статті 625 ЦПК України, а тому боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» просило стягнути з відповідача на свою користь 23404,69 грн., з яких 13812,90 грн. боргу за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з серпня 2014 року включно по серпень 2017 року, 8330,68 грн. інфляційних втрат та 1261,11 грн. 3% річних за період з жовтня 2008 року по серпень 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримала та просила суд їх задовольнити. В той же час, в судовому засіданні представник позивача просила врахувати при винесенні рішення ту обставини, що платіж за теплопостачання нарахований за серпень 2014 року помилково включений до розрахунку, оскільки знаходиться за межами строку позовної давності.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 13812,90 грн. за період з серпня 2014 року по серпень 2017 року, а також нарахованих за цей період інфляційних втрат в сумі 3261,91 грн. та трьох відсотків річних в сумі 592,72 грн., визнали, однак заперечували щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суму боргу, яка знаходиться за межами строку позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.07.2017 року у справі №127/14128/17 відмовлено у прийнятті заяви КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_4 за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, у зв’язку із наявністю спору про право. (а.с. 13)

Як вбачається з витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ Житлового комунального господарства м. Вінниці, ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/А, кв. 122, площа опалення складає 32,8 м2. (а.с. 5)

Помешкання забезпечуються послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку №07183932. (а.с.6)

Зі вказаної оборотної відомості також вбачається, що остання оплата послуг з теплопостачання здійснена відповідачем в грудні 2011 року на суму 120,91 грн.

Згідно наданого представником позивача розрахунку суми заборгованості за період з 08.2014 року по 08.2017 року, борг відповідача за спожиті послуги централізованого теплопостачання за вказаний період становить 13812,90 грн.

При цьому, як зазначено представником позивача в судовому засіданні сума втрат від інфляції в розмірі 8330,68 грн. та 3% річних в розмірі 1261,11 грн., нарахованих позивачем за період з жовтня 2008 року по серпень 2017, також підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 67 ЖК України, передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до частини першої статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до підпункту першого пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Разом з тим, пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630 передбачено, що оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Пунктом першим частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в пункті десятому частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов’язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.10.2013р. при розгляді справи №6-59цс13.

Що стосується застосування строків позовної давності варто зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Яке зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, відповідач у своїй заяві про застосування строків позовної давності (а.с. 70) та представник відповідача в судових засіданнях неодноразово заявляли про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252–255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З вищенаведеного слідує висновок про те, що оскільки розрахунковим періодом для оплати послуг теплопостачання є календарний місяць, строк позовної давності щодо сплати зазначених послуг слід обраховувати щодо кожного із місячних платежів.

Як уже зазначалося, оплата за послуги теплопостачання вноситься споживачами не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 - Правил), а тому в разі неналежного виконання споживачем обов’язку щодо сплати за теплопостачання, з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, зобов’язання вважається простроченим та розпочинається перебіг строку позовної давності щодо конкретного місячного платежу.

Як зазначено представником позивача в судовому засіданні, заборгованість відповідача за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в сумі 13812,90 грн. виникла за період з серпня 2014 року по серпень 2017 року., при цьому 3 % річних – 1261,11 грн. та інфляційні втрати – 8330,68 грн. нараховано за період з жовтня 2008 року по серпень 2017 року.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що до суду з даним позовом позивач звернувся 29 вересня 2017 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду про прийняття позовної заяви. (а.с. 3)

Таким чином, оскільки термін сплати послуг з централізованого теплопостачання наданих у серпні 2014 року спливав 20 вересня 2014 року, а до суду позивач звернувся 29 вересня 2017 року, з урахуванням положень статті 257 ЦК України, при зверненні до суду з позовними вимогами в частині стягнення заборгованості за серпень 2014 року в сумі 57,73 грн. позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Поряд з цим, з розрахунку суми заборгованості за період з 08.2014р. по 08.2017р., щодо якого не заперечував відповідач та його представник, вбачається, що за період з вересня 2014 року по серпень 2017 року заборгованість відповідача за отримані послуги з теплопостачання складає 13755,17 грн., а тому позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню (а.с. 77).

При цьому, суд звертає увагу на те, що до розрахунку заборгованості позивачем не включено та відповідно не заявлено до стягнення заборгованість нараховану за отримані послуги у серпні 2017 року, оскільки термін сплати послуг з централізованого теплопостачання наданих у серпні 2017 року спливав 20 вересня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, окрім суми основного боргу заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 8330,68 грн. та 3% річних в розмірі 1261,11 грн., які нараховано позивачем на заборгованість, що виникла у період з жовтня 2008 року по серпень 2017 року.

Однак, як встановлено судом, заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання, яка виникла до вересня 2014 року знаходиться за межами строків позовної давності та підстави для стягнення такої заборгованості відсутні, а відтак й відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму такої заборгованості.

В той же час, в судовому засіданні представник позивача відмовилася надати розрахунок інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на заборгованість, яка виникла в межах строків позовної давності, а тому судом самостійно проведено такий розрахунок та встановлено що розмір інфляційних втрат позивача та 3% річних за період з 21 жовтня 2014 року (початок прострочення зобов’язання по сплаті послуг отриманих у вересні 2014 року) по 31 серпня 2017 року (кінцева дата розрахунку позивача) становить 3448,24 грн. – інфляційні втрати, 570,00 грн. – 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 17773,41 грн., з яких 13755,17 грн. – борг за спожиті послуги з теплопостачання, 570,00 грн. – 3% річних та 3448,24 грн. – інфляційні втрати за період з вересня 2014 року по серпень 2017 року є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

В той же час, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за серпень 2014 року, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих позивачем за період з жовтня 2008 року по серпень 2014 року задоволенню не підлягають, оскільки знаходяться за межами строків позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 911,43 грн. витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, рахунок №26000000013823 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313, ЄДРПОУ 33126849) заборгованість у розмірі 17773,41 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні сорок одна копійка), з яких: 13755,17 грн. - борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 570 грн. – 3% річних, 3448,24 грн. – інфляційні втрати, а також 911,43 грн. (дев'ятсот одинадцять гривень сорок три копійки) витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: