Постанова № 72342228, 15.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/769/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/431/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 26 15.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Опришка П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Броварського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н від 02 серпня 2011 року, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а також підтвердив свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку».

Зазначає, що відповідач не виконує належним чином умови щодо повернення кредитних коштів, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом на загальну суму 11 161, 53 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Броварського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь банку 1456, 89 грн. заборгованості за кредитом та 1600 грн. судових витрат, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, представник банку подав апеляційну скаргу, в якій просить його у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що відповідач погодився із умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті банку, підписавши анкету-заяву на отримання кредитних коштів, а тому вважає висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів та пені необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір, який було порушено відповідачем, однак Умови та правила надання банківських послуг не було підписано позичальником, через що їх не можна вважати складовою частиною укладеного кредитного договору, а тому з відповідача на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту, а у задоволенні решти позову необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено кредитний договір б/н від 02 серпня 2011 року, шляхом підписання позичальником анкети-заяви, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених вказаним договором.

Проте, позивач вважає, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 11 161, 53 грн.

Також позивач надав суду витяги із тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг (а.с.10-34). При цьому, копії тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № 61-787св18.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки Умов і правила надання банківських послуг та тарифи банку не містять підпису відповідача, то такі умови не можуть вважатися погодженими між сторонами і не становлять складову частину укладеного між сторонами кредитного договору, через що позовні вимоги у частині стягнення відсотків та неустойки задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами було досягнуто усіх істотних умов кредитного договору, згоду на які дав відповідач, а також про те, що укладений між сторонами договір та Умови і правил надання банківських послуг є договором приєднання та не потребує окремого підпису позичальника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах Закону. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту не оскаржено, тому апеляційний суд переглядає справу лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Броварського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: