Постанова № 72334316, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/617/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ковальчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року, ухвалену суддею Горбань О.Ю., 10:46:52, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 16 листопада 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

27.07.2017 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 13/01/021/0539-0112 від 31.10.2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360 грн. відповідно до ст.188-6 КУпАП. Позивач просить поновити строк звернення до суду

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року позов задоволено. Поновлено строк звернення до суду. Визнано протиправною та скасовано постанову № 13/01/021/0539-0112 від 31.10 2016 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 у вигляді штрафу у розмірі 1360 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки позивач на час вчинення правопорушення перебував у відрядженні, тому притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП та накладення стягнення не грунтується на вимогах чинного законодавства

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою із неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, Головне управління Держпраці у Львівській області оскаржило її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в ПАТ «Іскра» мала місце планова перевірка про яку суб'єкт господарювання був повідомлений завчасно. При відвідуванні підприємства 05.10.2016 року документи для проведення перевірки із незрозумілих причин підготовлені не були. 06.10.2016 року інспектор знову відвідала підприємство з метою проведення перевірки і зважаючи на факт ненадання документів в цей день пред'явила письмову вимогу про їх надання до 11 год 10.10.2016 року. Вказує на те, що законодавством не передбачено обов'язку інспектора пред'являти письмову вимогу про надання документів. Та обставина, що інспектор була змушена вчиняти зазначені дії при проведенні планової перевірки вже свідчить про створення перешкод у діяльності Управління. 10.10.2016 року інспектор знову відвідала підприємство з метою проведення перевірки, при цьому частина документів була надана (кадрові накази). Головний державний інспектор Меленюк Г.С., яка допитувалась в судовому засіданні як свідок, з цього приводу пояснила, що 10.10.2016 року переглянула підготовлені документи, і встановила, що їй надані лише кадрові накази, однак не було пред'явлено документів, що стосуються виплати заробітної плати працівникам (відомостей нарахування та виплати заробітної плати). При цьому, інспектор зазначила, що на її думку, в ПАТ «Іскра» має місце заборгованість по виплаті заробітної плати, яка приховується, про що до Управління неодноразово надходили звернення працівників. Саме тому, адміністрацією Товариства постійно зриваються перевірки Управління. Зазначила, що вірність такого висновку інспектора підтвердилась в подальшому, зокрема, в ході проведення інспекційного відвідування, що здійснювалось 09.10.2017 року Управлінням було встановлено наявність прихованої заборгованості із виплати заробітної плати перед працівниками.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що з метою виконання вимог ст.256 КУпАП України, якою гарантується право особи бути присутнім при складені протоколу та надавати письмові пояснення, ОСОБА_3 заздалегідь повідомлявся як про дату складання протоколу про адміністративне правопорушення так і про дату винесення постанови про накладення штрафу. При цьому відрядження, на яке послався суд першої інстанції, не є форс-мажорною обставиною і факт «вибуття у відрядження» залежить від волі особи, при цьому ОСОБА_3 будучи керівником, самостійно приймає рішення про своє відрядження. Зважаючи на законодавчо встановлені стислі терміни притягнення особи до адміністративної відповідальності, ця причина неявки до Управління не була розцінена інспектором як поважна і протокол складений у відсутності ОСОБА_4

Відтак, апелянт вважає, що фактичні обставини даної судової справи свідчать про факт систематичного зловживання позивача своїми процесуальними правами з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, а не про грубе порушення його прав, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення, винесеною головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Меленюк Г.С., №13/01/021/0539-0112 від 31.10.2016 року, головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Меленюк Г.С. на генерального директора ПАТ «Іскра» ОСОБА_3 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 грн. відповідно до ст.188-6 КУпАП.

Із вказаної постанови видно, що у ПАТ «Іскра» мало місце створення перешкод для діяльності Головного управління Держпраці у Львівській області - територіального органу Державної служби України з питань праці, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за що передбачено ст.188-6 КУпАП.

З протоколу №13/01/021/0539 про адміністративне правопорушення від 20.10.2016 р. слідує, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення виявлене 13 жовтня 2016 року, а саме: вчинив перешкоду в проведенні перевірки головним державним інспектором праці, відповідальність за що передбачено статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 256 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо

змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у вказаному вище протоколі відсутні письмові пояснення особи, що притягається до відповідальності, а також відмітка про відмову від написання пояснень та підписання протоколу. Судами також встановлено, що ОСОБА_3 не був присутнім під час складення протоколу.

Тобто, в порушення вимог ст.256 КУпАП протокол №13/01/021/0539 про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-6 КУпАП, був складений у відсутності позивача.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.288 КУпАП постанову по праві про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ст.188-6 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у невиконанні законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створенні перешкод для діяльності цих органів. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб'єктами правопорушення можуть бути посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлено, що 29.09.2016 року начальником ГУ Держпраці у Львівській області видано наказ №1500-п, яким створено комісію і доручено провести в термін з 03.10.2016 року по 14.10.2016 року планову перевірку на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ПАТ «Іскра».

29.09.2016 року за №1500-П начальником ГУ Дерржпраці у Львівській області видано направлення на проведення планової перевірки у ПАТ «Іскра» у період з 03 жовтня 2016 року по 14 жовтня 2016 року.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 05.10.2016 року інспектор з праці прибула на територію ПАТ «Іскра» для проведення планової перевірки. 06.10.2016 року інспектор звернулася на ім'я директора ПАТ «Іскра» з листом, в якому просила в строк до 11 години 30 хвилин 10.10.2016 року надати для проведення перевірки ряд документів, зазначивши перелік необхідних для перевірки документів.

З листа від 07.10.2016 за вих. № 01/2256 видно, що ПАТ «Іскра» повідомило інспектора про можливість отримати документи згідно списку від 06.10.2016. Оскільки 07.10.2016 року інспектор не прибула на територію ПАТ «Іскра», тому вказаний лист 10.10.2016 року передано працівниками ПАТ «Іскра» до Головного управління держпраці, де зареєстровано за вх. № 1-09/9907 від 10.10.2016.

Із матеріалів справи видно, що 10.10.2016 інспектор з праці відмовилася від ознайомлення з документами, що їй надані в приміщенні ПАТ «Іскра», що підтверджується актом про відмову у прийнятті документів від 10.10.2016 року, а також показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що 10.10.2016 інспектору з праці виділено приміщення, надано документи, проте остання не стала знайомитися з наданими їй документами.

Крім того, встановлено, що в наступні робочі дні, а саме: 11, 12 та 13.10.2016 року інспектор з праці на територію ПАТ «Іскра» не приходила, що підтверджується службовою запискою начальника відділу охорони ПАТ «Іскра».

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_3 не був присутнім під час складення протоколу №13/01/021/0539 від 20.10.2016 року, оскільки перебував у відрядженні, що підтверджується наказом від 17.10.2016 року № 1/963/01-01.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Згідно ст.86 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення є підставними та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2017 року у справі №464/5089/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 20.02.2018 року.