Рішення № 7233298, 24.11.2009, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2 - 2144

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.

секретарі - Голубятниковій І.А.,

за участю представників

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товаримтва КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Запорізького регіонального управління про захист прав споживачів, стягнення суми вкладів, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Запорізького регіонального управління про захист прав споживачів, стягнення суми вкладів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 листопада 2008 року між ним та філією ВАТ КБ “Надра” Запорізького регіонального управління були укладені договори №699438 та №699439 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір”, оформлений в рамках пакету послуг ПП “Стимул” № 1395485, згідно яких банк прийняв від нього грошові кошти в сумі 404007,67 доларів США за договором № 699438 та грошові кошти в сумі 403826,30 доларів США за договором № 699439 строком на 3 місяці на умовах сплати відсотків за користування грошима в розмірі 13,5% річних.

Згідно п.3.4.4 зазначеного договору, банк зобов”язується сплатити вкладнику проценти шляхом перерахування коштів на рахунок відповідно до умов договору (незалежно від того, чи буде цей строк продовжено, згіно з п.6.1), а також у випадках дострокового розірвання договору.

20 лютого 2009 року він звернувся до філії ВАТ “КБ “Надра” Запорізького регіонального управління з письмовою заявою та вимогою повернення всієї суми вкладу у зв”язку із закінченням строку дії договору.

Листом №413/16 від 4 березня 2009 року директором ЗРУ ВАТ КБ “Надра” його було повідомлено про неможливість виконання умов договору у зв”язку з прийняттям 10 лютого 2009 року Правлінням Національного банку України постанови №59 про введення у ВАТ КБ “Надра” тимчасової адміністрції та мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р.

Крім того, відповідно до п.п. 3.1.2, 4.2. та 4.4. ЗРУ ВАТ КБ “Надра” не виконало зобов”язання по виплаті відсотків. Відповідно до звіту, наданого ЗРУ ВАТ КБ “Надра”, сума заборгованості по відсоткам становить 26670,65 доларів США.

Крім того, вважає, що у звязку з невиконанням ЗРУ ВАТ КБ “Надра” своїх зобов”язань за договорами №699438 та №699439, у відповідності до ст. 625 ЦК України, на його користь підлягають стягненню і 3% річних та витрати з урахуванням індексу інфляції.

Також, вважає, що своїми діями ЗРУ ВАТ КБ “Надра” причинив йому моральну шкоду, яка полягає у його душевних стражданнях та яку він оцінює у 100 000 грн.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ВАТ КБ “Надра” на його користь заборгованість за договорами №699438 та №699439 від 20.11.2008р. про строковий банківський вклад (депозит) у розмірі 807833 доларів 97 центів; заборгованість по процентам в розмірі 26670 доларів 65 центів; моральну шкоду в розмірі 100000 гривень 00 копійок; 3 % річних в розмірі 52295 гривень 29 копійок; витрати, з урахуванням індексу інфляції в розмірі 147 141 гривень 42 копійок.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з ВАТ КБ “Надра” заборгованість за договорами №699438 та №699439 від 20.11.2008р. про строковий банківський вклад (депозит) у розмірі 807833 доларів 97 центів; заборгованість по процентам станом на 1.06.2009р. в розмірі 26670 доларів 65 центів; моральну шкоду в розмірі 100000 гривень 00 копійок; 3 % річних станом на 11.11.2009р. в розмірі 144 679 гривень 80 копійок; витрати, з урахуванням індексу інфляції станом на 11.11.2009р. в розмірі 250 065 гривень 35 копійок.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на їх законність та обгрунтованність.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково. В частині стягнення суми депозитного вкладу в розмірі 807833,97 доларів США відповідач пояснив, що дійсно існує заборговність банку перед позивачем за договорами №699438 та №699439 на вказану суму, але свої зобов”язання виконати може, оскільки постановою правління НБУ № 59 від 10.02.2009 р. було призначено тимчасову адміністрацію Банку на період з 10.02.2009 р. по 10.02.2010 р., тому всі рішення приймаються тільки після погодження з адміністратором, та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р., крім того, зазначила, що зазнавчений мораторій, постановою Правління Національного банку України продовжено до лютого 2010 року. Також зазначила, що проценти від суми депозиту по закінченню дії договорів були перераховані на поточний рахунок позивача. На підставі норм чинного законодавства просить в задоволенні позову в частині стягнення з ВАТ КБ “Надра” суми відсотків, 3% річних, інфляційних витрат та моральної шкоди відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 20 листопада 2008 року між позивачем ОСОБА_3 та ВАТ КБ “Надра” були укладені договори №699438 та №699439 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір”, оформлений в рамках пакету послуг ПП “Стимул” № 1395485, згідно яких банк прийняв від нього грошові кошти в сумі 404007,67 доларів США за договором № 699438 та грошові кошти в сумі 403826,30 доларів США за договором № 699439 строком на 3 місяці на умовах сплати відсотків за користування грошима в розмірі 13,5% річних. (а.с. 6-7)

Згідно п.3.4.4 зазначеного договору, банк зобов”язується сплатити вкладнику проценти шляхом перерахування коштів на рахунок відповідно до умов договору (незалежно від того, чи буде цей строк продовжено, згіно з п.6.1), а також у випадках дострокового розірвання договору.

20 лютого 2009 року він звернувся до філії ВАТ “КБ “Надра” Запорізького регіонального управління з письмовою заявою та вимогою повернення всієї суми вкладу у зв”язку із закінченням строку дії договору.

Листом №413/16 від 4 березня 2009 року директором ЗРУ ВАТ КБ “Надра” його було повідомлено про неможливість виконання умов договору у зв”язку з прийняттям 10 лютого 2009 року Правлінням Національного банку України постанови №59 про введення у ВАТ КБ “Надра” тимчасової адміністрції та мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р. (а.с. 8)

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що правовідносини сторін ґрунтуються на договорах №699438 та №699439 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір”, оформлених в рамках пакету послуг ПП “Стимул” № 1395485, 20 листопада 2008 року.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.

В статті 1 цього Закону визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банк зобовязаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту банку.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 633 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2009 р. позивачем була подана відповідачу заява з вимогою про повернення залишку суми вкладу у розмірі 807833,97 доларів США з відповідним перерахуванням процентів, яка отримана відповідачем 20.02.2009р.

Відповідачем по справі не надано суду доказів виконання зобовязання, не надано доказів неможливості виконання зобовязання.

Представник відповідача обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виконання своїх зобов”язань за договорами №699438 та №699439 у позасудовому порядку, посилається на: постанову правління НБУ № 59 від 10.02.2009 р., якою було призначено тимчасову адміністрацію Банку на період з 10.02.2009 р. по 10.02.2010 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком з 10 лютого 2009 року до 10 серпня 2010 року; постанову Правлінням Національного банку України “Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра”.

Згідно зі ст.ст. 75, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. Національний банк України зобовязаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку та накласти мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Але, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; мораторій зупинення виконання банком майнових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; кредитор банку юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобовязань.

Таким чином, мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про Національний банк» Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обовязковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організації та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкції, положень правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам, і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом помякшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Нацбанку підлягають обовязкової державної реєстрації в Мінюсті і набирають чинності відповідно до законодавства. Дана Постанова не зареєстрована у Міністерстві юстиції.

Відповідно до ст.ст. 61, 63 Закону України «Про Національний банк України» Нацбанк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України «Про банки та банківську діяльність», як безпосередньо так і через створені ним органи банківського нагляду. Нацбанк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Нацбанку.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000р., Національний банк України, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобовязання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно д ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи наведені вище обставини порушення прав позивача з боку Банку, ці права відповідно до ст. 15 ЦК України підлягають захисту.

Одним із способів захисту цивільних прав стаття 16 ЦК України зазначає примусове виконання обов”язку в натурі.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президенту України від 25 серпня 1996 року №762/96 «Про грошову реформу в України» грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, тому стягненню підлягає сума у розмірі 6454593,42 грн., що за курсом Національного банку України на день уточнення позовних вимог становить суму у розмірі 807833,97 доларів США.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача по справі відсотків у розмірі 26670,65 доларів США за користування коштами в період з 20.11.2008р. по 20.02.2009р., вважаю необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу у розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобовязаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки НБУ. Банк має право змінити розмір процентної, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений ьанком, якщо інше не встановлено законом. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту.

У суді представник позивача та у позовній заяві позивач, кожен в коремості, посилалися на звіт по депозиту “Мій вибір” в доларах США № 699439, відкритому в Пакеті послуг ПП “Стимул” № 1395485 станом на 01.06.2009р. та на звіт по депозиту “Мій вибір” в доларах США № 699438, відкритому в Пакеті послуг ПП “Стимул” № 1395485 станом на 01.06.2009р., які підтверджують лише суми нарахованих за період з 20.11.2008р. по 20.02.2009р. процентів, а не того, що зазначені суми процентів не виплачені позивачу по справі. (а.с. 22-23)

Крім того, зазначені звіти, на які посилається сторона позивача, взагалі не приймаються судом до уваги, оскільки за своїм виглядом ці документи не відповідають вимогам діловодства Так, в них не зазначено дати їх складання; надані суду звіти не підписані особою, яка їх склала та не завірені печаткою установи банку чи печаткою філії банку.

Крім того, також слід зазначити, що стороною позивача не надано жодного доказу обставини не виплати ВАТ КБ “Надра” позивачеві відсотків за договорами №699438 та № 699439 від 20 листопада 2008 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача по справі відсотків по депозиту в розмірі 26670,65 доларів США за користування коштами в період з 20.11.2008р. по 20.02.2009р. є не доведеною стороною позивача, у звязку з чим не підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача по справі 3% річних у розмірі 144679,80 грн. та втрат, з урахуванням індексу інфляції, вважаю необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, яущо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, наданого стороною позивача: 3% річних від суми депозиту за період 21.02.2009р. по 11.11.2009р. складають 140055,83 грн.; 3% річних від суми процентів за період 21.02.2009р. по 11.11.2009р. складають 4623,97 грн., а всього 144679,80 грн.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач зобов”язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми з 21 лютого 2009 року по 11 листопада 2009 року у розмірі 140055,83 грн., оскільки 3% річних від суми процентів з 21.02.2009р. по 11.11.2009р. не можуть стягуватися на користь позивача відповідно до встановленого вище.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від суми депозиту за період 21.02.2009р. по 11.11.2009р. в сумі 140055,83 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від суми процентів за період 21.02.2009р. по 11.11.2009р. в сумі 4623,97 грн. є необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

За даними Держкомстату України індекс споживчих цін (індекс інфляції) по Україні за: березень 2009 року до попереднього місяця становив 101,4%, квітень 2009 року до попереднього місяця становив 100,9%,травень 2009 року до попереднього місяця становив 100,5%, червень 2009 року до попереднього місяця становив 101,1%, липень 2009 року до попереднього місяця становив 99,9%, серпень 2009 року до попереднього місяця становив 99,8%, вересень 2009 року до попереднього місяця становив 100,8%.

Відповідно до розрахунку, наданого стороною позивача: втрати, з урахуванням індексу інфляції від суми депозиту за період 01.03.2009р. по 01.10.2009р. складають 242073,27 грн.; втрати, з урахуванням індексу інфляції від суми процентів за період 01.03.2009р. по 01.10.2009р. складають 7992,08 грн., а всього 250065,35 грн.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач зобов”язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції від простроченої суми за період з 01 березня 2009 року по 01 жовтня 2009 року у розмірі 242073,27 грн., оскільки втрати, з урахуванням індексу інфляції від суми процентів за період з 1 березня 2009 року по 01 жовтня 2009 року не можуть стягуватися на користь позивача відповідно до встановленого вище.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., вважаю необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Виходячи з наведенного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем банківських послуг, відповідно захист його прав, як споживача регламентовано Законом України “Про захист прав споживачів”.

Статтею 22 Закону України “Про захист прав споживачів” встановлено, що при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що відповідач не виконанням умов договору завдав йому душевні страждання та позивач вимушений був неодноразово звертатися до відповідача з проханням виконати свої зобовязання.

З урахуванням наведеного і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що вимога щодо відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підствердження вказаної позовної вимоги.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-216 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 614, 615, 625, 629, 633, 1058, 1060, 1209 ЦК України, ст.ст. 2, 22 Закону України “Про захист прав споживачів”, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товаримтва КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра”, яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, бульвар Шевченко, буд. № 4, Кор/р 3511380000300 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 313968, код ЄДРПОУ 20025456 на користь ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за договорами № 699438 та № 699439 від 20.11.2008р. про строковий банківський вклад (депозит) у розмірі 6 454 593 (шість мільйонів чотириста пятдесят чотири тисячі п”ятсот дев”яносто три) гривень 42 копійок, які еквівалентні 807833 (вісімсот сім тисяч вісімсот тридцять тисячі) доларів 97 центів США за офіційним курсом гривні до долара США Національного банку Украни станом на 11.11.2009р. 799,00 грн. за 100 доларів США; 3% річних за користування коштами станом на 11.11.2009р. в розмірі 140 055 (сто сорок тисяч п”ятдесят пять) гривень 83 копійок; втрати від індексу росту інфляції станом на 11.11.2009р. в розмірі 242 073 (двісті сорок дві тисячі сімдесят три) гривень 27 копійок, а всього 6 836 722 (шість мільйонів вісімсот тридцять шість тисяч сімсот двадцять дві) гривень 52 копійок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товаримтва КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра”, яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, бульвар Шевченко, буд. № 4, Кор/р 3511380000300 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 313968, код ЄДРПОУ 20025456 на користь держави державне мито в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: Н.Г.Скользнєва