Постанова № 72323809, 06.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1168/17

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого – ОСОБА_1,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 р. № Ф-1222-25, –

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржувану вимогу видано з порушенням порядку її формування, а саме не з'ясовано чи є позивач платником єдиного внеску та чи узгоджував він його шляхом подання звітності, не конкретизовано період виникнення недоїмки, не визначено підставу для розрахунку бази оподаткування та застосування ставки єдиного внеску, не з'ясовано наявність у позивача пільг, а також визначено суму недоїмки виключно на підставі даних інформаційної системи ГУ ДФС у Херсонській області. Вказував, що дійсно являється фізичною особою-підприємцем, проте не є страхувальником єдиного внеску. Повідомлення від відповідача про взяття його на облік як платника єдиного соціального внеску не отримував, а тому обов'язку щодо його сплати у позивача не виникло. Недоїмку в розмірі 17493,99 грн. нараховано станом на 30.04.2017 р., при цьому оскаржувану вимогу отримано позивачем 19.06.2017 р. без долучення розшифровки за який саме період утворилась вказана сума.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.10.1995 р., номер запису в ЄДР 24990170000010292. З 01.01.2012 р. обрав спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку ІІ групи).

З 27.06.2012 р. взятий на облік територіальним органом Пенсійного фонду України як платник єдиного внеску, а з 11.08.2013 р. перейшов на облік до територіального органу доходів і зборів. На теперішній час перебуває на податковому обліку, в тому числі як платник єдиного соціального внеску в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

01.06.2017 р. ОСОБА_2 як фізичній особі-підприємцю зі спрощеною системою оподаткування контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1222-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що станом на 30.04.2017 р. становить 17493,99 грн.

Вказану вимогу ОСОБА_2 оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (скарга від 22.06.2017 р.).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24.07.2017 р. № 9233/с/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 р. № Ф-1222-25 без змін.

Не погоджуючись з рішенням Державної фіскальної служби України від 24.07.2017 р. та вказаною вимогою ГУ ДФС у Херсонській області, позивач оскаржив її до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

На підставі пункту 2 розділу VIІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 р. "Про прибутковий податок з громадян" нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

За правилами частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції від 22.05.2012 р., яка діяла на час взяття позивача на облік як платника єдиного внеску) облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2 - 14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.

Отже, станом на 27.06.2012 р., коли позивача було взято на облік як платника єдиного внеску, відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України зобов'язаний був надіслати позивачу повідомлення про взяття його на облік.

За змістом приписів Закону України від 04.07.2013 р. № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" внесено зміни до статті 12 розділу IV Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме завдання і функції із забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, покладено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та його територіальні органи.

За правилами статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції від 04.07.2013 р.) облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно пункту 3 розд. VIІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, на час внесення вказаних змін до порядку адміністрування єдиного соціального внеску, позивач вже обліковувався як його страхувальник, а отже відомості про нього містились у реєстрі застрахованих осіб, який до цього часу вели органи Пенсійного фонду України, а з 11.08.2013 р. - орган, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та його територіальні органи. При цьому, жодної перереєстрації платників страхових внесків та застрахованих осіб не вимагається.

Отже, в даному випадку надсилання повідомлення про взяття позивача на облік органами податкової і митної політики внаслідок передачі їм повноважень по адмініструванню даного виду збору, носить суто формальний характер, адже ОСОБА_2 мав статус страхувальника з 27.06.2012 р. про що мав бути повідомлений органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2 (в редакції чинній з 01.01.2012 р.) звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

На підставі пункту 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 454 (чинного до 30.04.2015 р.) звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів.

Згідно пункту 2.1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 звіт до фіскальних органів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у фіскальних органах.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Як вбачається з доводів представників позивача та відповідача звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, позивачем не подавалось, будь-яких сум до даного цільового фонду не вносилось, як наслідок перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 не проводилось.

За правилами частини 4 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно підпунктів 2-4 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, контролюючим органом самостійно нараховано суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті позивачем на підставі визначених законодавцем ставок.

Пунктом 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакціях, що діяли до 24.12.2015 р.) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, становив 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Крім того, пунктом 4 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (в редакції від 20.04.2015 р.) передбачено, що для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - єдиний внесок встановлюється в розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати та розміру внеску, встановленого Законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Статтею 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакціях, починаючи з 24.12.2015 р.) встановлено єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналогічна ставка передбачена пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 449 (в редакції від 28.03.2016 р.), відповідно до якого визначено, що для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, зазначеною нормою визначено дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску - наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання, відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції представник позивача зазначила, що ОСОБА_2 не має статусу пенсіонера чи інваліда, які звільняли б його від сплати вказаного виду внеску.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, нарахований єдиний внесок ОСОБА_2 станом на 30.04.2017 р. в сумі 17493,99 грн. мав бути сплачений позивачем до 20.05.2017 р.

Відповідно до частин 1, 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, та як рішення, прийняте органом доходів і зборів, що належить до його компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковим до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Вказані приписи кореспондуються з положеннями розділу VI Інструкції № 449, у відповідності до якого до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до фіскальних органів, та сплатити їх.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) зокрема, у випадку якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

В даному випадку нарахування суми заборгованості позивача в розмірі 17493,99 грн. по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Херсонській області. Електронні витяги облікової картки платника податків з нарахування та сплати єдиного внеску долучено до матеріалів справи.

Отже, у зв'язку з наявністю у позивача станом на кінець І кварталу 2017 року недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 17493,99 грн., враховуючи її несплату до 20.05.2017 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДФС у Херсонській області правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 р. № Ф-1222-25.

Суд критично оцінює доводи позивача, що не направлення на його адресу повідомлення про реєстрацію платником єдиного внеску, з огляду на те, що вищенаведені підстави адміністративного позову стосуються виключно правомірності дій Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, яка не є відповідачем у справі, а лише наділена процесуальним статусом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно положень статей 49, 51 КАС України у третьої особи відсутній правовий конфлікт з сторонами у справі, єдиний правовий зв'язок з предметом спору у справі, що розглядається, полягає лише у тому, що рішення у справі може вплинути на права, інтереси та обов’язки вказаного суб’єкта владних повноважень.

За таких умов, суд не вправі надавати правову оцінку діям третьої особи в якості підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи спір, колегія суддів також зважає, що в силу вимог частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 77 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку статті 9 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами частини 2 статті 77 КАС України в порядку, що встановлений статтею 90 цього кодексу.

З огляду на викладене, на підставі статті 8 КАС України, згідно якої, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом та статті 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 821/1168/17 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 09 лютого 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4