Постанова № 72323672, 08.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12580/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Судової-Хомюк Н.М., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1, м. Львів, повний текст постанови складений 01 грудня 2017 року) у справі №813/3722/17 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства “Шахта “ОСОБА_2” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2017 року публічне акціонерне товариство “Шахта “ОСОБА_2” звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівського управління офісу великих платників податків ДФС України №0008314808 від 15.08.2017 року на суму 446 978,90 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано, прийняте Офісом великих платників податків ДФС, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2017 року за №0008314808.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь Публічного акціонерного товариства “Шахта “ОСОБА_2” (код ЄДРПОУ 00178175), що знаходиться за адресою Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, 6705 (шість тисяч сімсот п’ять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

ПАТ «Шахта «ОСОБА_2»» протягом граничних строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість (код 14010100).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до ЗО календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше ЗО календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 цього пункту податковий борг — сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений зазначеним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, не сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу).

Норма п.126.1 ст. 126 ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник саме після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Крім того, передбачена п.126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п.126.1 ст. 126 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Таким чином, внаслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання у строки, встановлені законом, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог п.57.1 ст. 57 ПК України ПАТ “Шахта Надія” щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період грудень 2010 року, березень 2011 року, червень 2012 року, липень 2012 року, Офісом великих платників податків ДФС складено акт від 28.07.2017 року за №103/28-10-48-08/00178175 встановлено податковий борг з податку на додану вартість в сумі 39081 грн. 00 коп., визначений в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2010 року, березень 2011 року, червень 2012 року, липень 2012 року, сплачений протягом вересня 2016 року – липня 2017 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2017 року за №0008314808, яким на підставі ст. 126 ПК України за затримку граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов’язання в розмірі 2234894 грн. 00 коп., позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 446978 грн. 90 коп.

Згідно з вимог п.203.2 ст. 203 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як передбачено п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, в призначенні платежу яких зазначено “вересень 2016 року”, “жовтень 2016 року”, “грудень 2016 року”, “січень 2017 року”, “лютий 2017 року”, “березень 2017 року”, “квітень 2017 року”, “травень 2017 року”, “червень 2017 року”.

Також в матеріалах справи містяться постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року у справі №813/4043/16, а також ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.07.2017 року за №К/800/9365/16 зі змісту яких видно, що судами встановлено обставини того, що хоча законодавець і наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 ПК України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п.87.9 ст. 89 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов’язання на підставі п.126.1 ст. 126 ПК України, оскільки платник податків не повинен нести відповідальність за дії, які поза його волею вчинені контролюючим органом.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243,308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі №813/3722/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у випадку відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_2 ОСОБА_4 Повний текст постанови складений 08 лютого 2018 року.