Рішення № 7229574, 25.12.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

0555

Справа №2-2346/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 р. Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Губської Л.В

при секретарі Кобякової О.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гавріної Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком” про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки, та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

30.11.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ “Кирпичный завод “Альтком” (далі Товариство) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 18 серпня по 05 жовтня 2009 року вона працювала у Товаристві в якості оператора заготівельного відділення і звільнилась за власним бажанням. На день її звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок, у зв”язку з чим має заборгованість із заробітної плати в сумі 2181,21 грн. Її звернення з вимогою про розрахунок відповідач ігнорує, тому просила стягнути заборгованість у судовому порядку. Крім того, просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки виплати заробітної плати, а також 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки неправомірні дії відповідача поставили її сім”ю у скрутне матеріальне становище. У неї тяжко захворіла дитина, а вона навіть не мала достатньо коштів на придбання ліків, що психологічно пригнічувало її.

Ухвалою суду від 25.12.2009 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості із заробітної плати закрито за заявою позивачки, у зв”язку з добровільним вирішенням спору в цій частині.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 решту позовних вимог підтримала в повному обсязі і пояснила, що, звільнившись з Товариства, вона не отримала повний розрахунок, у зв”язку з чим змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позичати гроші у стороніх людей, оскільки у неї троє малолітніх дітей, а вона є одинокою матір”ю.

Представник відповідача Гавріна Ю.Р. позов не визнала, пояснивши, що після звільнення позивачки з Товариства вона сама не з”являлась за розрахунком, хоча неодноразово викликалась листами та по телефону, лише 15 грудня 2009 року після чергового телефонного дзвінка вона прийшла на підприємство і отримала повний розрахунок. Вважала, що вина Товариства в ситуації, що склалась, відсутня, тому позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону “Про оплату праці” та ст.94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ч.1 ст.116 КзПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 з 18 серпня по 05 жовтня 2009 року працювала у Товаристві в якості оператора заготівельного відділення, що підвереджується записом у трудовій книжці (а.с.3-4) та копіями наказів про її прийом та звільнення (а.с.14,15), була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. На момент звільнення заборгованість Товариства перед позивачкою складала 2381,21 грн. (а.с.12) і була виплачена їй лише після її звернення до суду, а саме 15.12.2009 року, що підтвердили сторони.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача в тій частині, що ОСОБА_1 неодноразово по телефону та листом запрошувалась до бухгалтерії для проведення розрахунку, однак, ігнорувала ті запрошення (а.с.23,24).

Позивачка заперечувала факт отримання нею будь-яких запрошень, навпаки пояснювала, що її навіть не пускали на територію підприємтсва, коли вона намагалась витребувати розрахунок.

Будь-яких доказів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 листа з Товариства, як і факт самого його відправлення, а саме поштового повідомлення, суду не надано .

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність вини відповідача в затримці виплати заборгованості із заробітної плати позивачці.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З довідки, наданої відповідачем, видно, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1617,84 грн. (а.с.13), розрахунок з нею проведено 15.12.2009 року. Таким чином, період затримки дорівнює двом місяцям шести дням (з 06.10.2009 року по 14.12.2009 року), тому стягненню з відповідача в рахунок компенсації за затримку виплати підлягає середній заробіток в сумі 3657,72 грн. ( 1617,84 грн.х2 міс.+ 422,04 грн. (1617,84 грн.: 23 (робочі дні у грудні) х 6 робочих днів).

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КзПП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом установлено, що позивачка на утриманні має трьох малолітніх дітей (а.с.26,27,28), є одинокою матір”ю, оскільки батько дітей записаний відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.26,28), що дає підстави вважати безумовним факт наявності матеріальних складнощів позивачки з приводу утримання дітей через несвоєчасне отримання заробітної плати. Суд вважає за необхідне в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 500 грн.

Крім того, відповідно до ст 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, вони стягуються з відповідача на користь держави.

Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, їх повинен сплатити відповідач на користь держави.

Керуючись ст.ст.3,10,11,57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “Альтком” (р/р №26003040000068 в Донецькій філії ВАТ “ВиЭйБиБанк”, МФО 380537, ІНН 321190305456, ОКПО 32119035, с.Очеретине Ясинуватського району, вул.Первомайська, 63) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки за період з 06 жовтня по 14 грудня 2009 року включно в сумі 3657 грн.72 коп. та 500 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 4157 (чотири тисячі сто п”ятдесят сім) грн. 72 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ““Кирпицный завод “Альтком” судовий збір на користь держави в сумі 59,50 грн. (51,0 грн. + 8,50 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя