Постанова № 72293394, 15.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3299/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

15 лютого 2018 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (головуючий суддя Петричкович А.І.) у справі № 822/3299/17 за адміністративним позовом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ніколов Анатолій Вікторович про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2011 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернулось до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ніколова Анатолія Вікторовича від 13.11.2017 року за №54821994.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що державний виконавець, постановляючи оскаржувану постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, фактично вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки підстави для застосування до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області штрафних санкцій за невиконання рішення суду відсутні. В підтвердження вказаного позивач покликається на факт надання відповіді як заявнику, так і органу ДВС.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень довів законність прийнятого ним рішення, що було підтверджено в судовому засіданні належними та достатніми доказами.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржене рішення, залишив поза увагою факт виконання позивачем постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року по справі №822/2090/17 про що останнім була надіслана відповідачу відповідь від 20.10.2017 року за №11-22-0.62-9172/2-17. Також, апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції фактично втрутився в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень оскільки Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області мало певну свободу дій щодо способу розгляду звернення громадянина ОСОБА_3

Відзивів на апеляційну скаргу відповідачем та третьою особою не надано.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено в ході розгляду справи згідно даних КП "Діловодство спеціалізованого суду", постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Вжешневського О.В. про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.

Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_3 у строки та спосіб, визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Визнано протиправною вимогу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оформлену листом від 05.07.2017 року № М- 14251/0-7895/6-17 щодо надання ОСОБА_3 погодження органу місцевого самоврядування для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, подану 01.06.2017 року, у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Хмельницьким окружним адміністративним судом 18.09.2017 року видано виконавчий лист у наведеній вище справі.

04.10.2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області на примусове виконання виконавчого листа від 18.09.2017 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено для боржника 10-ти денний строк виконання рішення суду, згідно якого зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, подану 01.06.2017 року, у відповідності до вимог Земельного кодексу України ( стор. 20).

20.10.2017 року на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області була надана відповідь №11-22-0.62-9172/2-17, в якій зазначено, що відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року по справі №822/2090/17 Управлінням була надана відповідь ОСОБА_3 від 31.08.2017 року №М-17587/0-12295/6-17 копія якої додається (стор. 18).

Зокрема, як встановлено зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31.08.2017 року №М-17587/0-12295/6-17, адресованого ОСОБА_3, позивачем розглянуто звернення ОСОБА_3 і повідомлено, що у зв'язку з великим надходженням заяв від учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО, з метою забезпечення права кожного учасника АТО на отримання земельних ділянок, Головним управлінням, на даний час, формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження, тому про результати розгляду клопотання буде поінформовано додатково (стор. 21).

13.11.2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ніколовим Анатолієм Вікторовичем прийнято постанову про накладення штрафу на боржника - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду.

Так, у вказаній постанові зазначається, що на повідомлення боржника (позивача) про фактичне виконання рішення суду надійшло заперечення стягувача (ОСОБА_3.), яким він спростовує факт виконання Управлінням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/2090/17 та зазначає про формальний характер отриманої від позивача відповіді ( стор. 23).

Вважаючи, що зазначена постанова є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця вчинені з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та є правомірними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Так, відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Швидкий розгляд адміністративної справи та своєчасне виконання рішення суду є запорукою ефективності правосуддя. Це відображено зокрема в рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік), стали частиною національного законодавства. У них зазначається, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 згаданої Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, колегія суддів, зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно бути беззаперечно виконано боржником та гарантовано державою шляхом встановлення заходів відповідальності за невиконання судового рішення, в тому числі і кримінальної.

Колегією суддів встановлено, що спірні відносини виникли внаслідок різного розуміння учасниками виконавчого провадження порядку виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 р. по справі № 822/2090/17, що зумовило винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Гарантії примусового виконання рішень визначено Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.8 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 13.11.2017 року у виконавчому провадженні №54821994 колегія суддів виходить з того, що судовим розглядом встановлений факт невиконання позивачем постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі №822/2090/17 в межах строків добровільного (самостійного) виконання судового рішення.

На разі, викладені позивачем в листі від 31.08.2017 року за вих. №М-17587/0-12295/6-17 обставини, яким судом надано оцінку, не можуть бути враховані в підтвердження факту виконання Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області зобов'язання з розгляду заяви ОСОБА_3 у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Згідно з ч.6-7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, в розрізі положень ст.118 ЗК України, позивач, вивчивши матеріали заяви ОСОБА_3, мав право або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, - з підстав, які прямо передбачені зазначеною статтею.

В даному ж випадку, встановлені обставини, на думку колегії суддів свідчать про ухилення позивача від виконання судового рішення в контексті тих зобов'язань, що були покладені на Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі №822/2090/17. При цьому позивачем у справі не наведено жодної обґрунтованої причини, поважність якої доводила, що він з незалежних від нього обставин не міг виконати вищевказану постанову суду у відповідності до вимог земельного законодавства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача альтернатив (варіантів) позитивного вирішення заяви ОСОБА_3, а надані позивачем лист про формування переліку заяв учасників АТО ( лист від 31.08.2017 року №М-17587/0-12295/6-17), та відповідь Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за №11-22-0.62-9172/2-17 від 20.10.2017 не можуть вважатись належними доказами факту виконанням рішення суду відповідно до вимог Земельного кодексу України і суті судового рішення.

Таким чином дії державного виконавця про застосування до позивача заходів відповідальності за неналежне виконання рішення суду шляхом накладення штрафу спрямовані на забезпечення повного та ефективного виконання рішення суду та відповідають критеріям законності та обґрунтованості.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.