Постанова № 72285510, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11108/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області, ухвалену суддею Кунцік О.С. 20 вересня 2017 року в місті Самборі у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, у грудні 2016 року звернувся в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 188-6 КУпАП №13/01/101/0606-0129 від 21 листопада 2016 року.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у відсутності позивача.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2017 року в справі №452/3209/16 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головним управлінням Держпраці у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2017 року в справі №452/3209/16 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт зазначає, що позивачем не допущено посадових осіб Головного управління Держпраці у Львівській області до перевірки внаслідок чого створено перешкоди для проведення перевірки, що тягне накладення адміністративного стягнення за статтею 188-6 КУпАП.

Сторони по справі в судове засідання не з’явились, а тому згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що згідно Наказу Головного управління Держпраці у Львівській області №1407-П від 18.10.2016 року зобов’язано головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язано відповідно до ст.16 Конвенції Міжнародної організації «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 1947 р №81, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 р №1985-ІV, рішення колегії Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом від 04.12.2015 року №157, доручення Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом від 01.06.2016 року №69, листа Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 11.10.2016 року вх..№1-10/9990 в термін з 27.10.2016 року по 31.10.2016 року здійснити позапланову перевірку на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ФОП ОСОБА_1 у с. Садковичі Самбірського району Львівської області та видано направлення №1591 від 18.10.2016 року.

Головні державні інспектори Сироїжко О.Є. та Веліахмедов Б.З. вийшли на позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 у період з 27.10.2016 року по 31.10.2016 року 27.10.2016 року в магазині «Продукти-Кафе» в с. Садковичі, Самбірського району, Львівської області, де здійснює підприємницьку діяльність позивач. В магазині знаходилась продавець, якій пред'явлено копію направлення на перевірку та службові посвідчення.

Зі слів представника відповідача, ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомлено про проведення перевірки та запропоновано надати для огляду документи, ведення яких передбачено законодавством про працю.

На вимогу інспекторів позивачем не надано жодних документів до перевірки, в телефонному режимі відмовлено у допуску до проведення позапланової перевірки у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення перевірки, так як накладено мораторій на проведення перевірок.

На підставі відмови позивача до проведення позапланової перевірки, головними державними інспекторами був складений акт про створення перешкод для проведення перевірки, у зв'язку з чим перевірка не була проведена.

На підставі цих фактичних обставин Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 188-6 КУпАП №13/01/101/0606-0129 від 21 листопада 2016 року.

Аналізуючи ці обставини, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 230-1 КУпАП встановлено, що органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб цих органів або створенням перешкод для діяльності цих органів (стаття 188-6).

Згідно з частиною другою статті 230-1 КУпАП, від імені органу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право державні інспектори праці територіальних органів.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386/2011 Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що Держпраця України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Згідно з пунктом 6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390(зареєстрованого Мінюстом України 30 липня 2012 року за № 1291/21603), перевірка складається з таких етапів:

робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора;

оформлення документів за результатами перевірки;

ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки.

За результатами перевірки складається акт перевірки.

Відмовляючи в допуску до проведення перевірки та наданні затребуваних документів, позивач посилався на дію мораторію на проведення перевірок Держпраці згідно п.8 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».

Однак, суд звертає увагу, що дія мораторію згідно наведеної норми тривала протягом січня-червня 2015 року, натомість перевірка проводилась 27.10.2016 року.

Таким чином, відмова у допуску до проведення перевірки та надання для перевірки затребуваних документів є незаконною. Вказане свідчать, що позивач перешкоджав проведенню перевірки.

В той же час, на підставі статті 251 КУпАП, наявність або відсутність правопорушення, винність особи встановлюється протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, притягненої до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, показаннями технічних засобів, які мають функції фото- чи кінозйомки тощо.

Відповідно до вимог статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було скеровано акт перевірки та виклик на складення протоколу про адміністративне правопорушення, а саме квитанцією поштового відділення зв’язку від 02.11.2016 року (а.с. 32). Однак на виклик відповідача, позивач не прибув для складення протоколу про адміністративне правопорушення, а тому такий був правомірно складений у відсутності позивача.

Відповідно до ст. 268 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було скеровано виклик щодо складення постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 188-6 КУпАП, а саме квитанцією поштового відділення зв’язку від 14.11.2016 року (а.с. 30 на звороті). Однак на виклик відповідача, позивач не прибув для розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому відповідно до ст.268 КУпАП справа розглянута без участі позивача, який був належним чином повідомлений.

Таким чином апеляційні вимоги необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.243, ст.308, ст.310, п.2.ч.1 ст.315, ст.317, ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити, постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2017 року в справі №452/3209/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

ОСОБА_4